В Центральній синагозі Києва відбулася не просто зустріч. Це був справжній Parliament — зібрання євреїв, де замість мікрофонів і бюрократії лунали душевні розмови, братські обійми, і, звісно ж, фарбренген.

Зібралися ізраїльтяни — поговорити, посперечатися, поділитися болем і надією, а головне — бути разом. Не для протоколу, а для серця. Бо саме в таких неформальних зустрічах і народжується те, що і називають «єврейське життя».
 

Фарбренген вів рав Ільягу Бадіхе — хасид із серцем, що світиться. Його слова — то не лекція, а вогонь: то теплий, як шабатні свічки, то пекучий, як питання «а що ти зробив для Ам Ісраель сьогодні?» З його жартами сміються, з його хідушами — замовкають, бо серце каже: це важливо.

Хтось прийшов просто послухати. Хтось — виговоритися. А хтось — дізнатися, що він не один. І всі пішли з чимось: з ідеєю, із запалом, і новим другом.

Це не просто вечеря.

Це фарбренген, що був, є

І, без сумніву, — фарбренген, який буде!

Бо там, де хліб і Тора на одному столі — там б’ється жива душа нашого народу.