В єврейському календарі є дати, які не супроводжуються святковими трапезами чи забороною на працю, але їхнє значення проходить крізь віки. Одна з таких дат — 23 Сівана (цього року припадає на вечір 18 червня). Це день, коли слово перемогло меч, коли чорнило на пергаменті знищило печатку смертного вироку. День, коли євреї здобули право на захист. День, коли лист став зброєю.
Історія, описана в Книзі Естер, розповідає, як Аман, радник перського царя, домігся видання указу про знищення всіх євреїв імперії. Але завдяки мужності Естер і мудрості Мордехая вирок було скасовано — точніше, доповнено новим указом, який дозволяв євреям боронитися.
«І були скликані писарі царя... третього місяця, тобто Сівана, двадцять третього дня...» (Естер 8:9). Саме цього дня Мордехай написав листи, які було надіслано у всі куточки держави — листи, що принесли народові надію і силу.
Мудреці Талмуда (Меґіла 14а) кажуть: «Зняття царського персня зробило більше, ніж 48 пророків і 7 пророчиць». Не проповіді й не чуда пробудили народ, а реальна загроза. Коли над головою навис меч — євреї обʼєдналися: постили, молилися, каялися. Імʼя Естер означає «приховування» — у цій історії Всевишній не проявляється явно, але Його руку видно в тому, як розпач перетворився на силу, а страх — на мужність.
Сьогодні історія повторюється. Іран — спадкоємець стародавньої Персії — знову погрожує єврейському народу. Його лідери говорять про «стертя Ізраїлю з карти», як колись Аман замислив «знищити, вбити і вигубити всіх євреїв» (Естер 3:13). На Ізраїль летять ракети, лунають сирени — але народ не зламано. Як і тоді, відповідь — в єдності, вірі та діях.
У дні Пуріму спасіння прийшло через три речі: Тору, молитву та цдаку. Мордехай зібрав дітей вивчати Тору — навіть під загрозою вироку. Естер закликала всіх до посту й молитви. А після перемоги євреї встановили звичай давати подарунки бідним — щоб закріпити спасіння добрими справами.
Сьогодні ми бачимо те саме: солдати й волонтери, релігійні та світські, стоять пліч-о-пліч. Люди моляться, вивчають Тору, жертвують на благодійність. Хтось уперше вдягає тфілін, хтось читає Тегілім, хтось просто допомагає ближньому. Це і є наша зброя — сильніша за будь-який царський указ.
Сіван — місяць Дарування Тори. Але мудреці кажуть (Шабат 88а), що справжнє прийняття Тори відбулося за днів Естер, коли євреї підтвердили Завіт добровільно — з любові. 23 Сівана — початок цього шляху. У цей день «софрей hа-мелех» — царські писарі — знову пишуть указ. Але тепер кожен з нас — Мордехай. Кожен своїм вибором, вірою та вчинками пише історію.
23 Сівана не потребує особливих ритуалів — лише внутрішнього пробудження. У цей день, коли одного разу вже було скасовано смертний вирок, ми просимо про це знову.
Нехай наші молитви, добрі справи та єдність розірвуть нові загрози — так само, як лист Мордехая знищив вирок Амана. І нехай, як сказано в Книзі Естер (9:1), «те, чого сподівалися вороги юдеїв, обернулося навпаки: самі юдеї здолали своїх ненависників».
toldot.com