Після того, як ми пояснили https://jewishukraine.info/post/435, що юдаїзм ґрунтується на знанні, а не на сліпій вірі, важливо зрозуміти слова пророка Хавакука, який говорить (2:4): «…а праведник вірою своєю буде жити».
На перший погляд, може здатися, що віра — це велика основа в житті праведників?
Проте таке питання виникає лише в тих, хто недостатньо знайомий зі святим (єврейським) мовленням.
У цьому вірші використано слово емуна, яке в сучасному івриті помилково пов’язують із поняттям «віра» (наприклад, словник Евен-Шошана пояснює емуну як «стан душі віруючої людини»).
Однак у святій мові слово емуна означає здатність покладатися на когось, довіряти.
Тому й говорить Мішна у «Піркей Авот» (2:4):
«Не покладайся (аль таамін, від слова емуна) на себе до дня своєї смерті».
Із цих слів Мішни видно, що емуна — це саме довіра, здатність покладатися на іншого.
У такому значенні слово емуна використовується й у всіх інших місцях Танаху та в словах мудреців. Саме в цьому сенсі вживає його й пророк Хавакук, коли каже, що «праведник житиме вірою своєю».
Це означає: оскільки людина знає, що Всевишній любить її, — вона має покладатися на Всевишнього, довіряти Йому, розуміючи, що все, що Він посилає — на краще.
І саме це — велика основа в житті людини: здатність покладатися на Всевишнього.
Віленський Гаон у своєму коментарі до книги Мішлей пише:
*«Головна умова, на якій була дана Тора Ізраїлю, — щоб вони покладалися на Всевишнього… Бо основа всього — повна довіра до Всевишнього, і це є основою всіх заповідей».
по матеріалам сайту: https://imrey.org/