Піст 17 Тамуза — один із чотирьох постів, встановлених на згадку про руйнування Храму. Інші три — це піст Ґедальї (3 тішрея), піст 10 тевета та 9 ава.
Сумний піст 17 Тамуза пов’язаний із подіями, що відбулися під час вавилонської облоги Єрусалима: 10 тевета цар Навуходоносор II (Невухаднецар) розпочав облогу міста, а 17 Тамуза його воїни проламали міську стіну. Саме це стало початком кінця єврейської державності.
Через три тижні, 9 ава, трагедія досягла кульмінації: Храм було підпалено.
Піст 17 Тамуза відкриває траурний період у єврейському календарі, який триває три тижні — до 9 ава. Ці дні називаються тридцятниця "Бейн а-Мецарім" — буквально: між тіснинами, оскільки цей період лежить між двома траурними постами — 17 Тамуза та 9 ава.
📜 П’ять трагедій 17 Тамуза
У єврейській історії 17 Тамуза — день багатьох лих. У трактаті Тааніт (Талмуд) згадуються п’ять трагедій, що сталися в цей день:
- Моше-рабейну розбив Скрижалі Заповіту, коли побачив, що євреї створили золотого тельця в пустелі.
- Під час облоги Єрусалима (згідно з Рамбамом — перед зруйнуванням Першого Храму) було припинено щоденну жертву "тамід", оскільки неможливо було доставити тварин для жертвоприношень. Це стало ознакою неминучої катастрофи.
- У книзі пророка Єрміягу (гл. 52) розповідається, що 9 Тамуза під час облоги Першого Храму було пробито стіну міста, але в епоху Другого Храму те саме сталося 17 Тамуза.
- Апостомос, намісник царя Антіоха, спалив сувій Тори, розуміючи, що найвірніший спосіб підкорити євреїв — це знищити їхнє духовне надбання. Це стало початком переслідувань єврейського народу та передумовою повстання Маккавеїв.
- Цього ж дня в Храмі було встановлено ідола.
- За однією версією, це сталося в епоху Другого Храму — знову ж таки вчинок Апостомоса.
- За іншою (Ієрусалимський Талмуд), це зробив цар Менаше, який правив в епоху Першого Храму. Він увійшов в історію як той, хто «залив Єрусалим невинною кров’ю» та займався ідолопоклонством, перевершивши у цьому всіх своїх попередників.
Цікаво, що цар Менаше був сином царя Хізкіягу, одного з найсвітліших правителів Юдеї.
У Вавилонському Талмуді (трактат Брахот) розповідається, що Хізкіягу не хотів одружуватися, знаючи пророчо, що його син буде нечестивцем. Проте пророк Єшаягу докорив йому й нагадав, що потрібно виконати заповідь «плодіться й розмножуйтеся». Зрештою Хізкіягу одружився, і народився Менаше.
Менаше справді наробив багато лиха, проте згодом зробив тшуву (розкаявся) — і Всевишній, як каже Талмуд, відкрив для нього «потаємні ворота» на небо, через які він увійшов до раю…
джерело: https://toldot.com/