1. Після зруйнування Храму. Виконання пророцтв
Задовго до того, як народ Ізраїлю оселився на своїй землі, Всевишній послав Своїх пророків, аби вони застерегли синів Ізраїлю від майбутніх лих. Пророцтва, записані в Торі та книгах Пророків, здійснилися. На горі Сінай Всевишній застерігав: якщо заповіді не будуть дотримуватись, народ буде суворо покараний:
…І будете їсти плоть синів ваших, і плоть дочок ваших будете їсти…
…І зроблю міста ваші пустелею, і опустошу святині ваші…
…А вас розпорошу між народами й оголю меча за вами, і буде земля ваша спустошена, а міста ваші — руїною.(Ваїкра 26–27)
Пророцтво пророка Міхи, сказане за 140 років до зруйнування Храму, повністю справдилось:
…Єрусалим стане руїною, а гора Дому Г-споднього — заросте лісом.
(Міха 3:12)
Здійснилось і пророцтво пророка Єрміягу:
Бачу я землю — і ось: пустка й хаос…
Бачу я: родючий край став пустелею, а всі його міста зруйновані…(Єрміягу 4:26)
Юдея, залишившись беззахисною, не змогла протистояти вторгненню сусідніх народів. Аммонітяни та моавітяни напали зі сходу, філістимляни — із заходу, самаритяни — з півночі. Зрештою війська вавилонського воєначальника Невузарадана зруйнували Храм і взяли народ у полон.
Майже все населення Юдеї було виведене до Вавилонії. На батьківщині залишилась лише невелика громада. Невузарадан призначив правителем Юдеї Ґедалію бен Ахікама — одного з праведників свого покоління, чий батько свого часу врятував пророка Єрміягу від переслідування. Ґедалія доклав чимало зусиль для відновлення Єрусалима та об’єднання народу, й біженці почали поступово повертатися до Юдеї.
Те, чого не могли зрозуміти багато з тих, хто вижив — чому Всевишній так вчинив зі Святою Землею, і що стало причиною її руйнування, — зрозумів Невузарадан. Він визнав пророцтва Єрміягу — посланця Всевишнього, що передбачив жахи, які впали на цю землю. Тому він зняв з пророка кайдани й дарував йому повну свободу. Але Всевишній сказав пророку: «Повернись до Ґедалії бен Ахікама», — і Єрміягу оселився в твердині, де жив Ґедалія.
Проте мир, що випав на долю невеликої частини тих, хто залишився на батьківщині, був недовгим. Цар аммонітян прагнув остаточно знищити Юдею й послав Ішмаеля бен Натанію вбити Ґедалію. Один з колишніх міністрів Юдеї, Йоханан бен Кореах, застеріг Ґедалію про небезпеку, але той не повірив і не дослухався. Ішмаель із десятьма поплічниками прийшов до Ґедалії начебто з мирною місією. Вони сіли за спільну трапезу, а потім убили його й примусили його послідовників піти з ними до аммонітян. Це вбивство позбавило євреїв останньої надії залишитися на рідній землі й було сприйняте як завершення трагедії руйнування Храму й державності.
На згадку про це вбивство для всіх наступних поколінь був установлений день жалоби — піст Ґедалії, який припадає на 3 тішрея.
До Єгипту
У день убивства Ґедалії Йоханан бен Кореах та його воїни не перебували у твердині. Дізнавшись про трагедію, вони вступили в бій з убивцями й звільнили захоплених послідовників Ґедалії. Ішмаель і його прибічники втекли.
Сподвижники Ґедалії, боячись помсти з боку вавилонського царя, вирішили тікати до Єгипту. Пророк Єрміягу застерігав їх від цього кроку, кажучи, що Всевишній змилосердиться над ними, захистить від гніву Навуходоносора, і вони зможуть мирно жити в Юдеї. Єрміягу також попереджав: якщо вони не виконають Волі Творця, нещастя спіткає їх саме в Єгипті.
Однак Йоханан бен Кореах і його воїни не дослухались до пророцтва й вирушили до Єгипту разом з іудейськими біженцями, силоміць узявши із собою Єрміягу та його учня Баруха. Вони сподівались на захист фараона і не повірили пророцтву про те, що фараона буде переможено.
Оселившись у Єгипті, біженці почали вклонятися чужим богам. Навіть у вигнанні вони не слухали пророка й не зважали на його застереження.
Минуло кілька років — у Єгипті спалахнули заворушення. Фараона вбили, і Навуходоносор скористався цим — він напав на Єгипет і розгромив його, як і передрікав Всевишній через пророків Єрміягу та Єхезкеля.
У цих битвах загинула більшість іудейських біженців. Лише небагатьом вдалося врятуватись — серед них були пророк Єрміягу та його вірний учень Барух бен Нерія. Навуходоносор узяв їх у полон і переселив до Вавилону, де вони й завершили своє життя.
(продовження буде)
джерело: https://toldot.com