Якщо Храмова гора — це наше святе місце, і на ній колись стояв Храм, то чому б не зруйнувати те, що стоїть там сьогодні, і не звести свій Храм заново? Однак єврейська традиція дивиться на це питання набагато глибше.

Навіть якщо мечеті на Храмовій горі будуть усунуті, і територія звільниться, ми не можемо просто так почати будівництво. Храм — це не просто споруда, яку можна звести за кресленням. Це надзвичайно святе місце, куди заборонено входити в стані ритуальної нечистоти. А сьогодні ми всі ритуально нечисті, бо стикалися з мертвими, були на кладовищах або перебували під одним дахом із тілом померлого. Від цієї нечистоти очищує лише попіл червоної корови — а його зараз у нас немає.

Існують закони, за якими за певних умов можна приносити жертви навіть у стані нечистоти. Але для цього необхідне суворе дотримання багатьох умов: наявність коена (священнослужителя) з достовірним родоводом, його облачення у спеціальний одяг, який точно відповідає опису в Торі, наявність первосвященника (коен гадоль) з вісьмома предметами одягу. Ми не впевнені ні у точному вигляді цих предметів, ні у тому, які саме камені повинні бути в нагруднику (хошен).

До того ж, ми не знаємо з абсолютною точністю навіть місця розташування жертовника. У Талмуді розповідається, що під час будівництва Другого Храму Всевишній послав трьох пророків, які свідчили з приводу спірних питань. Без таких свідчень ми не маємо права діяти.

Якщо ж порушити ці умови і почати служіння в Храмі, це не буде виконанням заповіді, а стане тяжким гріхом, за який передбачене карет (духовне відсічення).

Тому, за думкою мудреців Тори, ми не будуємо Храм силою і не руйнуємо чужі споруди. Ми чекаємо того моменту, коли Всевишній Сам відкриє шлях — як це вже бувало в минулі часи. І ми віримо, що це обов’язково станеться.

джерело: https://toldot.com