Шабат Шалом!

Вавилонський полон. На чужій земліБільшість поневолених євреїв опинилася у Вавилонському полоні. Попри те, що їм загрожувала серйозна небезпека — вони жили серед народів з чужими віруваннями і могли перейняти їхні звичаї — саме це вигнання стало початком духовного відродження нашого народу.Вавилонська імперія була величезною: вона простягалася від Перської затоки до Середземного моря, і всі народи, які входили до її складу, багато в чому збагатили її. Вавилонські мудреці нібито мали владу над надприродними силами, а вавилонська армія перемагала в багатьох війнах. І ось у центрі цієї великої країни опинився маленький народ, принесений сюди з берегів Середземного моря.Вигнанці, відірвані від рідної землі, ставили собі болючі запитання:«За що ми були вигнані? Хто поверне нас додому?»«Може, справді праві були вавилонські мудреці, які прославляли своїх богів? Може, саме вони допомогли їм підкорити інші народи?»Ці думки були дуже небезпечними. Адже євреї могли розчинитися серед інших народів і зникнути — не виконавши великої місії, покладеної на них на Сінаї.Але пророки врятували народ від цієї загрози. Саме ті пророки, яких ще нещодавно вигнанці не хотіли слухати, — ті, хто застерігав їх, коли вони ще жили на своїй землі. Тепер, коли всі їхні передбачення здійснились, вигнанці почали з особливою надією вслухатися у слова про майбутнє визволення, сказані пророком Ішаягу (Ісаєю) та іншими. Якщо збулися пророцтва про зруйнування Храму, сказані за 130 років до того, то збудуться й слова про визволення.Підтримка духу вигнанцівНадію і віру євреїв Вавилонії зміцнювали слова пророка Єрміягу, який задовго до руйнування Храму застерігав їх не поклонятися чужим богам:Бо звичаї народів — марнота:бо зрубують дерево в лісі,обробляє його рукою майстер;прикрашає сріблом і золотом,прибиває цвяхами, молотком, щоб не хиталося.Вони — як опудала в гарбузовому полі,не можуть говорити,носять їх, бо не можуть іти.Не бійтеся їх: не можуть вони ні зашкодити,ані добро зробити.(Єрміягу 10:4–6)А далі пророк проголошує:Немає подібного до Тебе, Господи!Великий Ти, і велике Ім’я Твоє у силі.Хто ж не боятиметься Тебе, Царю народів?Адже серед усіх мудреців народів і в усіх царствах немає такого, як Ти…Не такий, як вони, Той, Хто — частка Яакова, бо Він створив усе, а Ізраїль — Його спадщина.Ім’я Його — Господь Цваот.(Єрміягу 10:6–7)У Вавилонському полоні з’явилися і лжепророки, які давали хибні надії, запевняючи, що вигнання буде коротким і що скоро всі повернуться на батьківщину. Вони радили не будувати домів і не садити виноградників. Але пророк Єрміягу говорив навпаки:«Будуйте доми й живіть у них, насаджуйте сади й споживайте плоди їх.»(Єрміягу 29:6)І додав:«Бо пророкують вони вам неправду в Ім’я Моє — Я не посилав їх, — говорить Господь.Коли ж мине сімдесят років Вавилону, згадаю про вас і виконаю добре Своє слово — поверну вас на це місце.»(Єрміягу 29:10–11)Пророцтва про визволення зміцнювали дух народу й дарували надію.На згадку про страшні дні, які пережив народ, пророки встановили чотири пости:10 тевета — день початку облоги Єрусалима Навуходоносором17 тамуза — день, коли були порушені мури святого міста9 ава — день зруйнування Храму3 тішрея — день убивства ҐедаліїПророцтво Єзекіїля (Єхезкеля)До євреїв, які перебували у Вавилонському вигнанні, Всевишній послав Свого пророка — Єзекіїля бен Бузі, із роду священників (коенів). Єзекіїль викривав гріхи народу, але водночас підтримував і утішав:«Не впадайте у відчай, — казав він, — бо Свята Земля належить не тим, хто вас вигнав, а вам, нащадкам Яакова. Ви повернетесь додому й розкаєтесь у скоєному.»Так говорить Господь Б-г:Хоча Я вигнав їх серед народів і розсіяв по країнах,та став для них малим святинником у землях, куди вони прибули.І зберу Я вас з народів,і поверну з країн, у яких ви були розсіяні,і дам вам землю Ізраїлю.І прийдете туди,і усунете з неї всі мерзоти її та всі гидоти її…Щоб вони ходили за Моїми заповідями,дотримувались уставів Моїх і виконували їх.І будуть вони Моїм народом, а Я буду їхнім Б-гом.(Єзекіїль 11:16–17, 20)Єзекіїль передрікав захоплення Єрусалима Навуходоносором, але також пророкував, що настане день, коли вигнанці повернуться. Вони не лише відновлять місто — вони збудують новий Храм.Навіть у час вигнання пророк не полишав свою місію. Він продовжував вселяти у серця народу надію. У своєму відомому пророцтві про «висохлі кості», які покриваються плоттю й оживають, він передав бачення воскресіння Ціону з попелу:Я пророкував, як Він мені звелів, —і ввійшов у них дух життя,і вони ожили,і стали на ноги свої — надзвичайно велике військо.І сказав Він мені: Сину людський!Ці кості — увесь дім Ізраїля. Вони кажуть:«Висохли наші кості, надія наша зникла…»Так сказав Господь Б-г:Ось Я відкриваю ваші могили,і виведу вас, народе Мій, із могил ваших.І вкладу в вас Дух Мій — і ви оживете.І дам вам спокій на вашій землі.І пізнаєте, що Я — Господь, сказав це і зроблю.(Єзекіїль 37:11–14)Як і його попередники, Єзекіїль пророкував не лише визволення з Вавилонського полону, а й велике, повне Відкуплення. Серед вигнанців був іще один великий духовний наставник — Барух бен Нерія, учень пророка Єрміягу. Він навчав своїх численних послідовників любові до Тори.Царський двірУ Вавилонії вигнанці почали нове життя. Їхнє соціальне становище було цілком задовільним. Вони переважно жили в містах, користувалися громадянськими правами, хоча й залишалися особливими через свою віру. Місцева влада не чинила тиску на релігійну приналежність, бо величезна імперія включала десятки народів із різними віруваннями, і кожному дозволяли певну автономію у внутрішніх справах, вимагаючи лише сплати податків.Навуходоносор наказав відібрати синів знатних родин різних народів — зокрема й єврейських — щоб навчати їх при царському дворі протягом трьох років, готуючи до служби в державному управлінні. Так четверо юнаків — Даниїл, Хананья, Мішаель та Азар’я — почали своє навчання при дворі.За наказом царя їм приносили страви та вино з царського столу. Але юнаки не захотіли осквернятися некошерною їжею і вином і попросили дозволу споживати лише овочі та воду. Царський слуга боявся порушити наказ, але погодився спробувати — лише на десять днів. Коли цей термін минув, він побачив, що юнаки залишились здоровими та міцними, і дозволив їм далі харчуватись кошерно.По завершенні трьох років навчання Даниїла та його товаришів представили Навуходоносору. Вони дуже сподобалися цареві. Але особливу милість здобув Даниїл — після того, як розтлумачив цареві сон.Навуходоносор бачив у сні величезного ідола, що стояв на ногах, зроблених частково з заліза, а частково з глини. Потім камінь відірвався від гори, влучив у ноги ідола — і розбив його. Прокинувшись, цар забув сам сон, але вимагав від мудреців не тільки тлумачення, а й нагадати йому сам зміст сну. Ніхто не міг цього зробити. Але Всевишній відкрив Даниїлу і сам сон, і його значення.Зміст пророцтва був таким: одне царство повстане проти іншого, і після численних війн виникне нове царство, яке стоятиме вічно.Упевнившись у надзвичайних здібностях Даниїла, Навуходоносор підніс його над усіма своїми міністрами. А троє його товаришів — Хананья, Мішаель та Азар’я — теж отримали високі посади.Долина ДураП’янкий від власних перемог, Навуходоносор уявив себе божеством, гідним найвищих почестей. У пориві гордині він звелів у долині Дура встановити величезного золотого ідола й наказав усім мешканцям імперії поклонитися йому. Тих, хто відмовиться, чекала смерть у розпеченій печі.Усі народи, що жили на території Вавилонії, виконали царський наказ. Лише Хананья, Мішаель та Азар’я — нащадки знатних єврейських родів, які служили при дворі, — відмовились. Вони з гідністю та відвагою залишилися стояти, не бажаючи вклонятися ідолу, готові загинути в ім’я Єдиного Б-га.Навуходоносор наказав кинути їх до палаючої печі. Але сталося чудо: вогонь не нашкодив їм, і вони вийшли неушкодженими. Це справило величезне враження на царя й його вельмож. Вони визнали велич Істинного Б-га й під страхом смерті заборонили будь-кому зневажати Його Ім’я.Цей випадок став символом незламної вірності євреїв Всевишньому та Його Торі. Саме тому під час селіход ми молимося:«Той, Хто відповів Хананьї, Мішаелю та Азар’ї, коли вони взивали до Нього з палаючої печі, — нехай відповість і нам!»Після цього чуда Навуходоносор ще більше звеличив трьох юнаків і з повагою ставився до єврейського народу.далі будеджерело:https://toldot.com/

21 тамуза 5396 року (24 липня 1636 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу Баал Шем-Това з Вормса.Життя рабі Еліягу, який очолював союз ністарім (прихованих праведників), було оповите таємницями. За одними даними, його звали рабі Еліягу бен Моше Лоанц і він був онуком знаменитого діяча єврейської громади рабі Йосельмана з Росхейма, за іншими — його батьком був єврей з Іспанії рабі Йосеф Йозпа.Краківська громада запросила відомого іспанського кабаліста і мудреця рабі Йосефа оселитися в їхньому місті, коли йому було вже за 50. Він не був одружений і вів усамітнене життя, присвячуючи весь свій час молитвам і навчанню. Тут він прожив ще 30 років, коли пророк Еліяѓу, який навчав рабі Йосефа таємницям Тори, передав йому наказ одружитися з молодою вдовою нещодавно вбитого купця, для того, щоб привести в світ нову душу, яка допоможе єврейському народу.Через півроку рабі Йосеф з'явився перед бейс-діном (єврейським судом) і оголосив про свій намір одружитися з цією жінкою. Вдова, почувши про це, заплакала, тому що, як виявилося, їй вже кілька разів з'являвся уві сні покійний батько, який благословляв її на шлюб з рабі Йосефом.Через рік, в 1555 році у молодої пари народився хлопчик, якого назвали Еліяѓу (на честь пророка). З двох років і до самої бар-міцви Еліяѓу навчався під керівництвом батька, але за два тижні до бар-міцви рабі Йосеф покинув цей світ. Через кілька тижнів хлопчик повідомив мамі, що хоче покинути рідний дім.Наступні 40 років його життя оповиті таємницею — невідомо, де він жив і чого навчався, але коли він з'явився у Вормсі, то був уже одружений, мав дітей і був відомий як рабі Еліяѓу Баал Шем-Тов. Він організував групу ністарім — прихованих праведників-кабалістів, які мандрували з міста в місто, допомагаючи євреям. Після рабі Еліягу цю групу очолив рабі Баал Шем із Замостя, після рабі Адам Баал Шем із Ропшиц, а після рабі Адама керівником став засновник хасидизму рабі Ісраель Баал Шем-Тов.Рабі Еліягу прожив у Вормсі понад 30 років. Тут він організував єшиву, з якої вийшло безліч блискучих учнів. Після переїзду рабі Еліягу до Праги в 1624 році, єшива також перемістилася туди. Одним з його учнів був відомий рабин рабі Йом-Тов Ліпман Геллер.chabad.odessa