Про звук шофара, у який сурмлять у день Рош га-Шана, Баал-Шем-Тов одного разу розповів таку притчу.

Царський син багато років провів у вигнанні, далеко від рідного дому. Коли ж нарешті повернувся — зарослий, брудний і обірваний, — ніхто не впізнав у ньому давно зниклого принца. Але коли він побачив свого батька, з його серця вирвалося волання: «Батьку! Батьку! Спаси!» Цар упізнав голос свого сина і, глибоко зворушений, поспішив йому назустріч.

Так само й душа єврея перебуває у вигнанні, далеко від отчого дому. Спускаючись від Престолу Слави, вона вбирається в матеріальне тіло, грубіє і брудниться гріхами. Але в день Рош га-Шана єврейська душа запалюється пристрасним бажанням повернутися до Всевишнього і тоді промовляє з глибин серця: «Батьку! Батьку наш Небесний, спаси нас!»

У цьому і полягає сенс звучання шофара — волання єврейської душі, що виходить із глибин серця.

📌Сутність волання

Як пояснює вчення хасидизму, головний аспект волання — не його зміст, а сама його сутність, сам факт звернення. Коли людина волає, є дві сторони: саме волання і той сенс, який вона хоче передати через нього. У нашому випадку головне не значення, яке єврей вкладає у своє волання, а саме волання.

З погляду сенсу та змісту можуть бути відмінності між людьми: у кожного свої слова, думки, бажання. Але з погляду сутності волання — всі рівні. Кожен звертається до Б-га і прагне повернутися до Нього. Хтось волає гучно, хтось так, що цього ніхто не чує, але всі звертаються до Творця.

📌Благословення не марне

Це волання, яке виражається у звуці шофара, підноситься безмежно високо і приймається Всевишнім. Доказом є благословення, яке ми промовляємо в день Рош га-Шана: «Благословен Ти… що з милосердям чуєш звук шофара Свого народу Ісраїля».

Адже є закон про благословення: браха промовляється лише тоді, коли є абсолютна впевненість у необхідності її сказати; коли ж є сумнів — благословення не вимовляють. Тому якщо Галаха приписує промовляти благословення, що Всевишній чує звук шофара народу Ісраїля, це свідчить про те, що цей голос справді чується і приймається Творцем.

Рабі Леві-Іцхак із Бердичева наводив такий приклад. Дитина просила в батька яблуко, а той не давав. Тоді дитина швидко промовила благословення, яке потрібно сказати перед тим, як їсти плоди: «Благословен… що створює плід дерева». І батько мусив дати йому яблуко, аби благословення не було сказане намарно. Так само і єврейський народ благословляє Всевишнього, кажучи, що Він з милосердям чує звук шофара народу Ісраїля, — і Всевишній «повинен» так вчинити, щоб благословення не виявилося марним.

І якщо так поводиться земний батько, людина з плоті й крові, яка не хотіла дати дитині яблуко, то тим більше так чинить Всевишній, Який бажає обдарувати єврейський народ добром щедрою рукою. Потрібно лише попросити Його про це. Тому ми можемо бути впевненими: коли ми сурмимо в шофар у день Рош га-Шана, його голос досягає Творця і приймається Ним із милосердям, і Він дарує кожному з нас «добрий і солодкий рік»!

З праць Любавицького Ребе; короткий адаптований виклад

джерело: chabad.org