Цей звичай сягає своїм корінням в епоху ранніх ашкеназьких законовчителів, але з плином років він поширився і в сефардських громадах, особливо після того, як його схвалив святий Аризаль. Тим не менш, звичай ташлІЯх не є обов'язком, і деякі найбільші законовчителі (Віленський Гаон, рав Хаїм з Воложина) його не дотримувалися. А в деяких хасидських громадах його виконують одного з будніх днів після Рош Га-Шана.
Що стосується сенсу звичаю ташліях, то деякі авторитети пояснюють, що цей звичай покликаний нагадати про самовідданість наших праотців Авраама та Іцхака: коли вони йшли на гору Морія, щоб принести Іцхака в жертву, на їхньому шляху раптом розлилася річка, яка з'явилася там чудовим чином, щоб випробувати їх (так пише Маґаріль). Крім того, вода натякає на життя та духовну чистоту. Коли людина робить покаяння, вона духовно підноситься і очищається, і її гріхи ніби змиває вода. І ще, виконуючи цей звичай, ми просимо Вс-вишнього, щоб Він «утопив у морських безоднях» звинувачення, що висуваються проти нас на Небесах, тобто щоб Він більше не згадував про них. Існує звичай при читанні молитви ташліях обтрушувати краї одягу. Це натяк, що гріхи не відображають нашої внутрішньої сутності, а є зовнішніми по відношенню до нас. Ми зробили їх, лише піддавшись згубному впливу ззовні, і тому можемо «струсити» їх із себе.
У жінок не було прийнято виконувати звичай ташліях; деякі авторитети навіть вважають, що жінкам краще від нього утриматися, щоб вони не змішувалися з чоловіками на березі водоймища під час його виконання. Але якщо жінка хоче виконати цей звичай, вона має право це зробити.
Якщо поблизу немає джерела чи водойми, то ташліях прийнято читати біля колодязя чи поруч із мікве. Також існує звичай, за яким можна читати ташліях, якщо море чи річку видно здалеку.
джерело: https://ph.yhb.org.il/
23 вересня/ 1 тішрея в нашій Гроомаді:
Мінха 17:24
Після молитви ТАШЛІЯХ