📌10 тішрея 2083 року (1677 рік до н.е.) — День народження нашої праматері Рівки, дружини Іцхака.

Цього дня в місті Падан-Арам (нинішня Сирія) у чоловіка на ім'я Бетуель народилася дочка Рівка (Ревекка), яка стала дружиною нашого праотця Іцхака (Ісаака) і матір'ю близнюків Якова та Есава.

Рівка — поряд із Сарою, Леєю і Рохл (Рахель) є однією з чотирьох праматерів єврейського народу. Вона, як Сара і Лея, похована в Хевроні, в печері Махпела, поруч зі своїм чоловіком Іцхаком.

📌10 тішрея 2449 року (1311 рік до н.е.) — Єврейський народ отримує другі скрижалі. День прощення.

Це сталося через 82 дні після того, як народ Ізраїлю, знехтувавши умовами щойно укладеного біля гори Синай союзу, почав споруджувати золоту фігуру тельця. Після того як Моше 40 днів випрошував на горі Синай прощення для всього народу, лише після цього йому було повідомлено, що Всевишній прощає свій народ і дає йому на знак примирення другі скрижалі, замість розбитих після гріха із золотим тельцем.

📌10 тішрея 3894 року (134 рік) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Аківи бен Йосефа.

Кілька днів тому (5 тишрея) рабі Аківа був заарештований за доносом якогось Папаса бен Йеѓуди, оскільки, всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть рабі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними граблями. Сам же рабі Аківа в цей момент голосно читав слова «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль...»), втішаючи своїх учнів тим, що він, нарешті, отримав можливість повною мірою продемонструвати свою любов до Всевишнього.

📌10 тішрея приблизно 3900-4000 роки (150-160 рр.) — Заборона обрізання імператором Адріаном.

Римський імператор Адріан, роздратований повстанням Бар-Кохби і опором, який євреї чинили його спробам запровадити в Іудеї культ божественного себе (за традицією римські імператори вважалися божественними), взявся за викорінення іудаїзму. Основну небезпеку він бачив у вивченні Тори, дотриманні шабату і обрізанні (бріт-міла). Що сталося з тими, хто навчав Торі, добре видно на прикладі рабі Аківи, а ось обряд бріт-міла був оголошений каліцтвом, за яке людей саджали до в'язниці, а також страчували. Звичайно, у Адріана нічого не вийшло, час все розставив на свої місця, але осад, як то кажуть, залишився...

📌10 тішрея 5734 року (2 жовтня 1973 року) — Напад арабських армій на Ізраїль і початок Війни Судного Дня.

Початок бойових дій армії Сирії та Єгипту приурочили до Йом-Кіпуру, дня, який більшість євреїв (у тому числі й солдатів) проводить у синагогах, а отже армія перебуває в «розібраному» стані (приблизно так і сталося — практично всі військовослужбовці були у відпустці). Однак у ті роки практично всі громадяни Ізраїлю відзначали Йом-Кіпур і провести мобілізацію не склало труднощів — всіх чоловіків можна було знайти в синагогах. І оскільки в цей день звичайний рух транспорту припинявся, то дороги були вільні і військовослужбовці змогли швидко дістатися до бойових позицій.

Війна, як ви пам'ятаєте, закінчилася черговою поразкою арабських армій, хоча провальний початок війни позначився і Армія оборони Ізраїлю зазнала дуже великих втрат — загинуло понад 2000 солдатів.

📌10 тішрея 5716 року (26 вересня 1955 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Лейба Ашлага.

Рабі Ашлаг (також відомий під ім'ям ѓа-Сулам, за назвою своєї основної праці) був одним з найбільших кабалістів останніх поколінь. Він народився в 1886 році в Польщі і з дитинства дивував оточуючих своїми здібностями. Пізніше він став хасидом рабі Меїра-Шалома з Калуша, а також часто бував у Бельзі (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Белц (Бєльці), яке в Молдові), у Белзер ребе рабі Іссахара-Дова Рокеаха.

Будучи зовсім молодим, він перебрався до Варшави, де став рабином однієї з громад (незважаючи на поважну посаду, він жив дуже бідно, тому свої праці писав на клаптиках паперу). У Варшаві рабі Ашлаг продовжив займатися Кабалою і тут у нього з'явився вчитель (сам рабі Йеѓуда-Лейб говорив, що вчитель заборонив розкривати його ім'я, але «в миру» він був відомим варшавським бізнесменом)

З 1922 року рабі Ашлаг з родиною переїхав до Єрусалиму. Тут вони жили в маленькій кімнаті в мансарді будинку, що стояв у вузькому провулку біля Стіни плачу.

Останнє десятиліття рабі Єгуда-Лейб провів у Бней-Браці та Тель-Авіві. Саме тут він закінчив свою головну працю — книгу «Га-Сулам (Сходи)» (аж 21 том!) — повний і прокоментований переклад книги «Зоар» на іврит (в оригіналі книга написана арамейською мовою).