📅 2 іяра 5594 року (1834), рівно через сто років після початку одкровення Баал Шем Това, у містечку Любавичі народився рабі Шмуель — сьомий син Цемах-Цедека.
Його народження супроводжувалося особливими знаками, а батько підкреслював, що день його брит-міли — «Тіферет шеб-Нецах» (кабалістичний аспект) — символізує майбутній шлях.
📚 З ранніх років реб Шмуель вирізнявся блискучою пам’яттю та геніальністю. У 13 років він знав напам’ять усі шість порядків Мішни та всю «Танію». Займався не лише Торою — писав сувої (софер-стам), володів ремеслами, робив кошерний забій (шхіта), займався різьбленням по дереву.
💍 Одружувався двічі: перша дружина померла невдовзі після весілля, другою дружиною стала ребецн Ривка, онучка Адмора Аемцаї. Вона відіграла визначну роль у його житті та в історії Хабаду.
👑 У 5626 році (1866), після відходу Цемах-Цедека, Ребе Шмуель був призначений четвертим Любавицьким Ребе. Хоча він був наймолодшим сином, батько прямо вказував на його обрання. Частина хасидів пішла за ним, інші — за його братами, що призвело до поділу Хабаду на кілька центрів.
🌍 Ребе Маараш активно займався громадськими справами: неодноразово їздив до Петербурга, Києва, а також у Німеччину та Францію, зустрічався з впливовими людьми, відстоюючи права євреїв. У роки погромів особисто втручався, ризикуючи життям, щоб зупинити насильство.
📖 Його хасидські маамарим відзначалися ясністю й глибиною, зібрані в серії книг «Торат Шмуель». Йому належить відоме висловлювання й підхід:
«Ле-хатхіла арибэр» (з ідиш — «відразу зверху») — не чекати безвиході, а з самого початку йти «згори», сміливо й рішуче, не зважаючи на перешкоди.
🎶 До наших днів збереглися його нігуни: «Ашрей іш», «Шуву шуву», «Цама ле-ха нафші» та нігун «Ле-хатхіла арибэр».
🕯️ В останні роки життя здоров’я Ребе Маараша різко ослабло: тяжка хвороба легень підточувала сили. Але він продовжував приймати хасидів, виголошувати маамарим і займатися справами громади, наче не помічаючи страждань. Близькі розповідали, що він переносив хворобу з незвичайним спокоєм і гідністю, повністю покладаючись на Всевишнього.
📖 Навіть у найтяжчі дні знаходив сили вивчати Тору й писати свої глибинні трактати. Його останні маамарим просякнуті особливою внутрішньою силою, ніби він готував хасидів до майбутніх випробувань.
📅 13 тішрея 5643 року (1882), невдовзі після свята Сукот, душа Ребе Маараша піднялася до свого джерела.
Йому було всього 48 років. Для хасидів це стало страшним ударом: молодий, сповнений енергії лідер, який лише почав розкривати свою особливу лінію — «лехатхіла арибэр», — раптово відійшов.
👑 Похорон відбувся у Любавичах і зібрав безліч євреїв із усіх околиць. Його поховали поруч із великим батьком — Цемах-Цедеком. Відтоді його могила стала місцем паломництва, куди хасиди приїздили просити благословення й допомоги.
🔥 Його смерть залишила глибоку рану, але спадщина Маараша — йти прямо «зверху», не боятися перешкод і діяти з вірою та рішучістю — стала вічним дороговказом для хасидів Хабаду та всього єврейського народу.
На фото: Портрет Ребе Маараша (реб Шмуеля) за переказом родини Гінзбург — нащадків Ребе Маараша.
джерело: https://t.me/LubavitcherRebe770