*25 тішрея 5571 року (23 жовтня 1810 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Леві-Іцхака бен Меїра Дербаремдікера з Бердичева.

Рабі Леві-Іцхак бен Меїр народився в містечку Гусаков і був вихідцем із старовинного рабинського роду. Будучи досить молодою людиною, за пропозицією свого наставника, рабі Шмуеля (Шмельке) з Нікольсбурга він відправився в Межерич і став одним з учнів рабі Дов-Бера з Межерича (Межерицького магіда). Пізніше він працював у Литві та Україні і був засновником хасидизму в центральній Польщі.

Рабі Леві-Іцхак був одним з найулюбленіших народом цадиків, заслуживши прізвисько «захисник Ізраїлю», тому що в будь-якому найнепривабливішому вчинку єврея він намагався побачити щось хороше. Під час молитви він часто звертався до Творця, називаючи його на ідиш «дер Баремдікер» («милосердний»), і це звернення стало прізвищем його нащадків (деякі з них до недавнього часу жили в Одесі).

Рабі Леві-Іцхак був рабином у кількох містах, але останні 25 років свого життя він обіймав посаду рабина міста Бердичева. Він не став засновником династії, проте у нього було багато учнів, найвідоміший з яких Яаков-Іцхак ѓа-Леві Горовіц «Провидець з Любліна». Згідно з хасидським переказом, після смерті рабі Леві-Іцхака в Бердичеві більше не було міського рабина — всі, хто обіймав цю посаду, називалися море ѓораа («вчитель»).

Похований рабі Леві-Іцхак у Бердичеві, і його могила досі є місцем паломництва хасидів.

*25 тішрея 5600 року (3 жовтня 1839) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше Софера (Хатам Софер) з Пресбурга.

Рабі Моше був відомим галахічним авторитетом і лідером ортодоксального єврейства, відомим в єврейському світі як Хатам Софер, за назвою однієї зі своїх книг.

Хатам Софер обіймав посади рабина в моравському місті Дрежниці та в прусському Матерсдорфі, а з 1806 року став рабином Прессбурга (Братислава, зараз Словаччина, тоді — Угорщина), де на той момент була найзначніша єврейська громада Угорщини. Рабі Моше обіймав цю посаду до кінця життя, заснувавши в Пресбурзі знамениту єшиву, найбільшу з часів вавилонських академій.

Хоча рабі Моше і був противником нових методів навчання, запропонованих лідерами реформістів, він не заперечував проти вивчення світських наук, якщо це не заважає традиційному способу життя і служить для здобуття засобів до існування. У своїй боротьбі з лідерами реформістів рабі Моше користувався досить незвичайними для тих часів методами — їдкими дотепними епіграмами і яскравими гаслами, на кшталт «Потрібно більше сміливості, щоб посилювати строгість, а не полегшувати».

Також Хатам Софер поклав кінець гарячим дебатам з питання, чи можна вважати «Шулхан арух» остаточним авторитетним зведенням законів, і тепер повне підпорядкування встановленням «Шулхан арух» стало однією з основоположних доктрин ортодоксального іудаїзму.

джерело: chabad.odessa