📌3 хешвана 5627 року (12 жовтня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йеѓуди-Лейба з Кописа.

Рабі Йеѓуда-Лейб (відомий також під акронімом Маѓариль) був сином третього Любавицького ребе рабі Цемах-Цедека. Він народився в 1807 році, був другим сином ребе Цемах-Цедека, а на церемонії обрізання сандаком (людиною, яка тримає немовля на руках) був його прадід Алтер ребе. Дитячі роки рабі Єгуда провів поруч зі своїм улюбленим дідусем — другим Любавицьким ребе Мітелером ребе, який навчав його Торі та хасидизму.

Після відходу з цього світу його батька, третього Любавицького ребе, рабі Єгуда покинув Любавичі і оселився в містечку Копис, де очолив групу хасидів. У рабі Маѓариля були тисячі послідовників (так звані копиські хабадники), хоча сам він очолював їх лише два місяці — елул і тішрей. На свято Сімхат-Тора він захворів, і 3 хешвана, через півроку після відходу свого батька, рабі Єгуда-Лейб також пішов з цього світу.

📌3 хешвана 5611 року (9 жовтня 1850 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля Фрідмана, ребе з Ружина.

Рабі Ісраель Фрідман, правнук рабі Дов-Бера з Межерича (відомого як Межерицький магід) народився в 1797 році в містечку Погребище під Києвом. Уже в ранній молодості рабі Ісраель обрав містечко Ружин (по-єврейськи воно називалося Ріжин) своєю резиденцією. Двір Ружинського ребе (тобто його свита і його майно) за блиском і пишністю не поступався більшості князівських дворів тогочасної Європи — рабі Ісраель тримав безліч слуг і виїжджав у розкішній кареті, запряженій четвіркою коней. Втім, незважаючи на такий зухвалий спосіб життя, Ружинський ребе був загальним улюбленцем (зокрема, він дружив із третім Любавицьким ребе рабі Цемах-Цедеком) і йому все прощали. Казали, що «Ріжинер ребе, звичайно, ходить у золотих чоботях, але ці чоботи без підошви, так що він ступає босоніж по снігу».

У 1838 році рабі Ісраель був звинувачений владою в тому, що віддав розпорядження про страту двох донощиків. Процес тривав півтора року, сотні євреїв були заарештовані і піддані тортурам, а 80 осіб постали перед судом. Шість голів громади були засуджені до довічної каторги, інші — до заслання в Сибір. Ружинський ребе перебував під арештом майже два роки; адвокати зробили все, щоб довести його непричетність до справи, і після закінчення слідства він був звільнений, але залишений під поліцейським наглядом, оскільки влада запідозрила його в намірі стати єврейським правителем. Ребе переселився до Кишинева, де місцевий губернатор був більш прихильний до євреїв, потім переїхав до Ясс, а звідти — до буковинського містечка Шацьк. Так він переїжджав з міста в місто, поки після багатьох зусиль його прихильників, 20 грудня 1845 року імператор Фердінанд I дозволив йому проживати в Садагорі (Садигурі) на Буковині (зараз Сад-гора — один з районів Чернівців). Хасиди купили для нього маєток Золотий Потік поруч з містом, він побудував собі багатий особняк і знову став вести розкішний спосіб життя. Ружинський ребе багато зробив для жителів Ерец-Ісраель, зокрема, надав кошти для будівництва синагоги «Тіферет Ісраель» в єврейському кварталі Старого міста Єрусалиму.

Похований рабі Ісраель Фрідман в Садигорі. Сини Ружинського ребе заснували хасидські династії в інших містечках, ставши родоначальниками садигорського і боянівського хасидизму.

джерело: chabad.odessa