У хасидській традиції загалом, а особливо в Хабаді, молитва розглядається як центральна праця людини перед Всевишнім. Це не просто читання тексту, а глибокий процес внутрішнього очищення, виправлення характеру та з’єднання з Б-гом.
📖 Хабад навчає, що ключ до любові й трепету перед Всевишнім — це ітбоненут, роздум. Перед молитвою людина вивчає хасидські вчення, обмірковує їх і готує серце до стояння перед Б-гом. Тому ранок починається з мікви, подання цдаки та вивчення хасидут — бажано також вивчити один «пэрек» (уривок) із «Танії», як заповідав Ребе.
🧠 Навчання не повинно залишатися теорією: воно має проникнути в серце й привести до реальної внутрішньої роботи. Мета — відчути смак виконання волі Всевишнього та пробудити щирі емоції служіння.
🎶 Під час самої молитви хасиди зосереджуються на значенні кожного слова, вимовляючи все спокійно, з теплом і внутрішнім життям. Часто співають нігун, щоб поглибити зосередженість і розкрити серце. Ребе наголошував: у нашому поколінні потрібно молитися з мелодією.
😢 Сльози під час молитви — не прояв слабкості, а знак щирості. Але хасидут навчає: щоб сльози були справжніми, корисно перед молитвою прочитати кілька розділів із Тегілім.
⏳ Особливість Хабаду — тривала молитва. Хасиди прагнуть молитися стільки, скільки потрібно, щоб молитва була справжньою. У будні це складніше через зайнятість, але в Шабат багато хто проводить у молитві години.
👑 Про Ребе розповідають, що до 5748 (1988 року) він молився не разом із міньяном, а пізніше — у себе в кімнаті, з особливою глибиною та незвичайною тривалістю, близько 3 годин 30 хвилин.
джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8