📌20 кіслева 3414 року (347 рік до н. е.) — Виступ пророка Езри на зборах в Єрусалимі.Пророк Езра був главою Сангедріну і лідером єврейського народу часів повернення з вавилонського вигнання і будівництва Другого Храму. Цього дня Езра виступив в Єрусалимі на загальних зборах із закликом дотримуватися законів Тори і не послаблювати зусиль з її вивчення. Крім того, Езра зобов'язав усіх євреїв, які взяли за дружин представниць інших народів, розлучитися з ними (тут слід розуміти, що мова йде про жінок, які не відмовилися від поклоніння язичницьким ідолам)📌20 кіслева 5557 року (20 грудня 1796 року) — Вперше надрукована книга «Танія».«Танія» — одна з найпоширеніших книг світу, а вже за кількістю місць друку їй взагалі важко знайти конкурента, адже «Танію» друкували на воді, в повітрі і в найрізноманітніших місцях Землі — навіть в Іраку часів правління Саддама Хусейна і в Рамаллі, столиці Палестинської автономії.«Танія», також відома під назвою «Лікутей амарім» (її ще називають «Торою хасидизму»), є головною працею Алтер ребе. Рабі Шнеур-Залман писав її 20 років, і лише переконавшись у тому, що всі помилки виправлені, дозволив її поширювати. Однак, в результаті тисяч переписувань в книгу вкралися неточності і Алтер ребе направив спеціальних посланців до рабі Йеѓуде-Лейбу Клейну і рабі Зусе з Аніполя для того, щоб обговорити з ними можливість друку «Танії».У вересні 1796 року Алтер ребе віддав текст до славутської друкарні рабі Меїра Шапіро, домовившись, що той закінчить роботу до грудня (початок кислева) і вивчення «Танії» можна буде почати 19 кислева, в день відходу з цього світу Межерицького магіда.Однак 19 кіслева «Танії» все ще не було, що дуже засмутило Алтер ребе. Тільки 26 кіслева, на другий день Хануки, спеціальний гінцець привіз зі Славути 200 перших примірників «Танії», що вийшли з друку 20 кіслева.У радянських релігійних євреїв-відмовників існував свій жаргон, покликаний збити з пантелику КДБ-стів. На цьому сленгу вивчення «Танії» називалося «прогулянкою з Танечкою». Зараз щоденні «прогулянки з Танечкою» здійснюють десятки тисяч євреїв, а за традицією, новий річний цикл «прогулянок» починається 19 кислева, як і хотів Алтер ребе.📌20 кіслева 5559 року (28 листопада 1797 року) — Завершення звільнення Алтер ребе.Коли Алтера ребе запитали, куди його відправити після звільнення, він сказав, що хоче відправитися в будинок хасида Мордехая Леплера. Але в тому ж будинку, на першому поверсі, жив затятий противник хасидизму (міснагед), один із складачів доносу, за яким ребе ув'язнили. І Алтер ребе помилково доставили до нього додому.Побачивши Алтер ребе, міснагед злякався, але все ж запропонував присісти. Він наказав поставити самовар, сам помив тарілку і зав'язав з ребе розмову, заявивши: «Ви вважаєте, що вже перемогли, але нехай буде вам відомо, що коли ви потрапили зараз до мене, то не вийдете звідси, поки не підпишете, що ви скасовуєте новий порядок молитви, введений вами, та інші нововведення, яких не дотримувалися наші батьки. Чого вам не вистачало в тому, що кажуть «нааріцох», а не «кесер»?…»Тим часом хасиди, які весь день чекали на прибуття ребе, почали хвилюватися — може чутки про звільнення, як і казали міснагдім, неправдиві? І вони вирушили до сусіда Леплера.Добравшись до мети, хасиди почули з-за дверей: «Нааріцох» вам не сподобалося, тільки «кесер»?!» і зрозуміли, що ребе помилково привели сюди. Побачивши хасидів, міснагед злякався. Мордехай Леплер хотів вдарити миснагеда, але Алтер ребе велів йому нічого не робити. «Що ви робите тут, ребе? — сказав рабі Мордехай. — Ідіть з наметів цих людей!». Але Алтер ребе сказав, що треба віддати честь тим, хто його прийняв, випив склянку окропу і разом з рабі Мордехаєм пішов. «Ти в прямому сенсі дав мені життя! — сказав він своєму хасиду. — І повір мені, що всі дні, поки я сидів у в'язниці, мені не було так важко, як протягом тих трьох годин, що я був у будинку цього міснагеда». дерело: chabad.odessa

У ХХ столітті рав Кук створив підхід, який дозволяє євреям використовувати цінні інструменти інших культур, зберігаючи єврейську сутність.Але процес почався раніше:📎єврейські мудреці частково взяли методи грецького текстового аналізу;ідея еманацій неоплатоніків вплинула на формування кабалістичної системи сфірот;📎Рамбам запозичив у Аристотеля логічні моделі.❗Так здійснюється благословення Тори:«Яфет мешкатиме в наметах Шема» — тобто мудрість греків служитиме розвиткові мудрості єврейської.

*19 кіслева 5533 року (15 грудня 1772 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Дов-Бера з Межерича (Межерицького магіда).Коли юному Дов-Беру було п'ять років, у будинку батьків сталася пожежа. Малюк спробував втішити плачучу маму, що мовляв не варто так сумувати за втраченим майном, на що мати відповіла, що вона сумує не через втрачене майно, а через те, що зникли документи, які підтверджують, що їхня родина походить від знаменитого мудреця Талмуда рабі Йоханана ѓа-Сандлара (Йоханана-взуттєвика) — прямого нащадка царя Давида. І тоді маленький Дов-Бер сказав: «Не плач, мамо, я постараюся зробити так, щоб наш рід знову прославився».Хлопчик дотримав слова. Знавець Тори і Кабали рабі Дов-Бер був відомий під ім'ям «Магід» (проповідник, оратор), оскільки довгий час обіймав посаду Магіда в Кореці, Рівному і Межеричі. Він був наступником засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і очолив рух після його відходу з цього світу в 1760 році. За час його керівництва рухом (з 1761 року по 1772 рік) «широка річка» хасидизму перетворилася на «дельту річки з безліччю рукавів».Серед його учнів були рабі Шмельке з Нікольсбурга і його брат рабі Пінхас з Франкфурта, рабі Леві-Іцхак з Бердичева, рабі Менахем-Нахум з Чорнобиля, рабі Шнеур-Залман з Ляд (Алтер ребе), рабі Ноам-Елімелех з Ліженська і його брат рабі Мешуллам-Зуся з Аніполя, рабі Зеев-Вольф з Житомира, рабі Шломо з Карліна, рабі Менахем-Мендл з Вітебська і багато-багато інших. Учні Магіда створили понад 150 напрямків хасидизму — гурський, коцький, любавицький, чорнобильський, вижницький, слонімський...Рабі Дов-Бер пішов з цього світу в українському містечку Аніполь, де і був похований. Його єдиний син рабі Авраѓам ѓа-Малах (Ангел) став дідусем рабі Ісраеля Фрідмана з Ружина (Ружинський ребе).*19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) — Звільнення Алтер ребе з ув'язнення. «Новий рік хасидизму».Заарештований за неправдивим доносом рабі Шнеур-Залман був доставлений до Петербурга. Його помістили в Петропавлівську фортецю, в казематах якої він пробув 53 дні (перші три тижні він перебував у камері для «бунтівників проти влади», оскільки основним пунктом звинувачення був збір грошей для турецького султана, але пізніше його перевели в камеру з більш м'якими умовами утримання).Весь цей час Таємна рада вивчала матеріали справи «секти Залмана Боруховича», причому допити Алтер ребе відбувалися не в фортеці, а в канцелярії Таємної ради, на іншому березі Неви (ребе щоразу перевозили туди на човні).У допитах брали участь міністри і один раз навіть сам імператор. Йому сподобалися відповіді ребе і 19 кислева з'явилося рішення про його звільнення. З хасидів були зняті всі звинувачення, а їхнім противникам заборонялося чинити їм будь-які перешкоди в їхній діяльності. Цей день називають «Новим роком хасидизму».*19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) — День народження ребецн Менухи-Рохл.У день звільнення Алтер ребе у нього народилася онука — дочка його сина рабі Дов-Бера (Мітелер ребе) і ребецн Шейни. Дівчинка отримала ім'я Менуха-Рохл («Менуха» означає «спокій», а Рохл — ім'я померлої в юності дочки Алтер ребе)Ребецн Менуха-Рохл дуже хотіла жити в Ерец-Ісраель і в 1845 році вона переїхала туди разом з чоловіком. Рабі Яаков Слонім був главою хасидів, що жили в Хевроні, а після того, як він пішов з цього світу, його вдова, яка прославилася своєю скромністю, благочестям і знаннями, стала «матір'ю» хевронської хасидської громади.джерело: chabad.odessa

Коли виникає духовний конфлікт, ми ясніше розуміємо, хто ми і чим відрізняємось від інших.📌Ханука дає привід замислитися над суттю єврейського погляду на світ:❓Що ми принесли людству❓Яку місію заклав Всевишній у єврейський народ*Грецьке світобачення і єврейський монотеїзмПерша Греція — язичницька, з багатьма богами.Євреї протиставляють цьому єдиного Б-га й етичний монотеїзм.Пізніша Греція — колиска науки та логіки.В їхній системі немає місця чуду.❗А ми віримо, що Б-г керує світом, не обмежуючи Себе законами природи.І ханукальне диво з олією — символ того, що раціональність і віра можуть співіснувати.

18 кіслева 4998 року (7 грудня 1237 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама Маймуні.Народжений у 1185 році рабі Авраѓам Маймуні ѓа-Нагід, також відомий як «Авраѓам бен ѓа-Рамбам», був сином великого мудреця Рамбама (рабі Моше бен Маймон) і вже в 19-річному віці, слідом за батьком, очолив єврейську громаду міста Фостат (стара частина Каїра). Його перу належить безліч коментарів і респонсів (відповідей на питання щодо єврейського законодавства), в яких він захищає і розвиває погляди батька.18 кіслева 5572 року (4 грудня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха бен Єхіеля з Меджибожа.Рабі Борух народився в 1753 році. Його батьком був рабі Єхіель Ашкеназі, а матір'ю — ребецн Адель, дочка засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.Рабі Борух був рабином у Тульчині, а потім повернувся до рідного Меджибожа, де й очолив хасидський рух, що мав безліч прихильників і послідовників. При «дворі» рабі Боруха жив знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле Острополер.18 кіслева 5637 року (4 грудня 1876 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Іцхака з Овруча.Рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) народився в Любавичах і був п'ятим сином третього Любавицького ребе Цемах-Цедека. Його дружиною стала ребецн Хана — дочка рабі Якова-Ісраеля з Черкас і ребецн Двори-Леї (дочка Мітелера ребе) і після весілля, за наполяганням тестя, вони оселилися у нього. У віці 36 років, ще за життя батька, рабі Йосеф-Іцхак оселився в містечку Овруч, де став керівником хасидського руху.Дочкою рабі Йосефа-Іцхака була ребецн Стерна-Сара, яка згодом стала дружиною п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера. Її син рабі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, також відомий під акронімом «ребе Раяц») отримав своє ім'я на честь дідуся.джерело: 

Не шукайте цю дату в списках "хагім Ісраель", єврейських свят (там, де Йом-Кіпур, Ханука, Ту бі-Шват тощо). Офіційно такої дати немає. Неофіційно – скрізь, де є «Кока-кола», і навіть там, де її немає, тобто, скрізь, де є Хабад, у 19-й день місяця кислів відзначають День звільнення Алтер ребе з ув'язнення, який також називається «Новий рік хасидизму». Річ у тім, що заарештований за неправдивим доносом (його звинувачували у збиранні грошей для Туреччини – тодішнього головного ворога Росії) Алтер ребе став об'єктом пильного вивчення царських чиновників і самого імператора. Однак, вивчивши справи «секти Залмана Боруховича», російська влада дійшла висновку, що хасидизм не містить нічого негожого (а це немало коштує у вустах російського чиновника – не знайти жодних звинувачень проти єврея). Алтер ребе випустили на волю, а його єврейським противникам було заборонено чинити перешкоди учням і послідовникам Алтер ребе (а також і всім іншим хасидським течіям).Тепер Алтер ребе міг спокійно продовжувати свою роботу з розповсюдження хасидського вчення, тож 19 кіслева стало тією датою, з якої почався новий відлік в історії хасидського руху.Як зустрічати цей Новий рік? Звичайно ж, не під ялинкою, це без питань. У нас в Україні існує традиція відвідувати цього дня могилу Алтер ребе в містечку Гадяч (Полтавська обл.) для того, щоб залишити на могилі праведника «пан» – записку з проханням, зверненим до Всевишнього, прочитати біля цього місця псалми-теґілім (єврейська традиція говорить, що могила праведника – місце де зв'язок із Всевишнім найкращий та найчіткіший), а також узяти участь у хасидських посиденьках – фарбренґену.А тепер кілька цікавих фактів про арешт і справу «секти Залмана Боруховича»• Алтер ребе був заарештований в останній день Суккот. До Петербурга його, як особливо небезпечного злочинця, везли в «чорній воронці» (кареті чорного кольору).• Шлях із Білорусії до північної столиці був неблизьким і субота застала конвой у дорозі. У п'ятницю після полудня Алтер ребе попросив зупинити карету. Начальник охорони відмовив (а ви припускали інші варіанти?), і наказав їхати далі. Раптово (чи раптово?) у карети зламалося колесо. Викликали майстра з найближчого села, той полагодив колесо і конвой знову рушив у дорогу. Щоправда, поїхали недалеко, оскільки раптово (знову це «раптово»!) впав один із коней. Кучер поспішив у те саме село і купив нового коня. Запрягли, хотіли знову рушити в дорогу, але коні не могли зрушити карету з місця. Тут уже й до пана начальника дійшло, з ким він має справу, тож він погодився провести суботу тут, тільки попросив в'язня дозволити коням з'їхати на узбіччя, щоб не створювати ДТП на трасі. Під кінець суботи конвой вирушив у дорогу.• За старим чиновницьким принципом «краще перебдіти, ніж недобдіти» до в'язня поставилися з усією суворістю російського закону і утримували мало того, що в одиночній камері, так ще й без вікон, а світло доставлялося за допомогою свічки. Один з охоронців вирішив пожартувати над в'язнем і запитав його в середині дня: «Чому ти, о такій пізній годині, не спиш?», на що Алтер ребе відповів, що зараз, мовляв, не час спати – п'ять хвилин третьої опівдні. Охоронець дуже здивувався мудрості Алтер ребе і, треба сподіватися, більше ідіотських жартів собі не дозволяв.• Начувшись про незвичайного в'язня, імператор Олександр I інкогніто (як він сам думав) відвідав одиночку Петропавлівської фортеці. Але коли він, переодягнений а-ля Гарун ар-Рашид, у солдатський мундир, увійшов до камери, Алтер ребе підвівся і надав йому відповідні знаки поваги. Імператора надзвичайний в'язень вразив не менше, ніж підлеглих.• В'язниця і будівля Таємної ради, де проводилися допити, були на різних берегах Неви. Мостів у Пітері тоді не було і на допити Алтер ребе возили на човні. Допити йшли пізно вночі, і везли, відповідно, тоді ж. В одну з таких поїздок, Алтер ребе, побачивши місяць, захотів його благословити і попросив на кілька хвилин зупинити човен (кідуш левоне, благословення місяця, вимовляють нерухомо). Начальник охорони, звісно, відмовився (це був інший начальник охорони, не той, що віз його з Ляд. Той би відразу погодився). Далі ви й самі здогадуєтеся – човен, незважаючи на всі зусилля веслярів, зупинився сам!Постоявши для пристойності деякий час (щоб усі зрозуміли, у чому справа) човен зрушив з місця, а Алтер ребе знову попросив зупинити човен. Цього разу начальник погодився, зажадавши натомість, щоб незвичайний в'язень благословив його на довге життя. Алтер ребе написав на листку кілька рядків, віддав його начальнику і веслярі зупинили човен. Алтер ребе виголосив потрібні благословення і вони попливли далі.Коли хасиди, дізнавшись про цю історію, вони запитали Алтер ребе – навіщо він знову просив зупинити човен, якщо він сам зупинився? Алтер ребе відповів: «Я не хотів змушувати Всевишнього зайвий раз творити диво»До речі, той начальник прожив багато років...• Звільнили Алтер ребе так само, як і заарештували – несподівано. 19 кіслева, у той момент, коли він читав у книзі «Теѓілім» (книзі Псалмів) слова «Звільнив з миром душу мою...», до нього зайшли в камеру і повідомили, що він вільний.по матеріалам сторінки chabad.odessa

Чи немає у вас подруги/ друга, яка телефонує в будь-який час доби, щоб докладно (дуже докладно!) розповісти про те, що її черговий раз кинув -надцатий хлопець? Причому - очевидно, що вона абсолютно не зацікавлена ​​в отриманні зворотної інформації, а просто використовує вас як «зливний бачок».Чи немає у вас друзів, які вважають, що «ваш будинок - їх будинок», забуваючи, що «незваний гість гірше татарина»? Друзів, які постійно відтягують повернення позичених речей або недбало з ними поводяться? А при спробі відстояти свої права, звинувачують вас в меркантильності?Або начальника, який не в курсі, що рабство скасували в 1861 році і щиро вважає, що ви повинні працювати «за себе і за того хлопця» (читайте - за нього)? І бути вдячним за надану довіру.Або знайомих, які впевнені, що, якщо ви психолог, то готові безкоштовно консультувати їх 24 години на добу в будь-якому місці і в будь-який час? Хоча, якби ви були гінекологом, вони, можливо, утрималися б.Або партнера, який не підозрює, що в словосполученні «особисте листування», акцент ставиться на слові «особиста»?Або мами, яка вперто не хоче зрозуміти, що трапилося страшне, і дитина (ви - в свої 35!) все ж таки виросла, і хотіла би для різноманітності пожити якийсь час так, як вона вважає за потрібне (при цьому нічого і нікого не маючи на увазі!)?Ні?Тоді не читайте цю статтю.Так?Тоді поговоримо про особисті кордони.Закони будь-якої країни включають в себе безліч пунктів, що забезпечують і охороняють особисті кордони своїх громадян. Вони захищають фізичну безпеку, недоторканність майна, особисті права.У людини також є особисті кордони.Що таке психологічні кордони?Де мої кордони, а де кордони іншої людини?Як їх визначити, та й навіщо вони взагалі потрібні?Все живе фізично має свої обмеження, межі. У психологічному сенсі «кордони» - це розуміння і усвідомлення власного «Я» як окремого від інших. Розуміння своєї окремості формує основу нашої особистості. Чіткі кордони немов «говорять» нам, де ми, а де не ми; що ми відчуваємо, а що - ні; що нам приносить задоволення, а що - ні; чого ми хочемо, а чого ми не хочемо. І в цьому сенсі наші кордони визначають нас.Точно так же, як фізичні кордони показують, де починається і де закінчується приватне володіння, психологічні кордону визначають, ким ми є, а ким ми не є.Порушення кордонівБільшість людей змушене рано чи пізно встановлювати баланс між своїми особистими потребами і вимогами суспільства.Людину, яка в пошуках рівноваги переступає через інтереси інших людей, опиняючись з ними в конфлікті, називають злочинцем. Якщо ж в пошуках рівноваги вона поступається зазіханням суспільства, яке перевантажує його своїми вимогами - вона стає невротиком (більшість з нас нормальні невротики). Вона не вміє ясно бачити свої потреби і задовольняти їх, ставить інтереси суспільства вище за своє життя.Злочинець також не може відрізняти себе від решти світу, не бачить потреб інших і нехтує ними, але, на противагу невротика він ставить себе вище за інших.Невротик - той же злочинець. Просто він робить злочин не проти інших людей, а проти себе.Кожна людина має право мати власні думки і почуття, кожному необхідно розуміння і задоволення власних потреб, кожному - потрібен якийсь свій особистий простір. Це іноді складно усвідомити людям з порушеними особистими межами.Чим невротики відрізняються від людей, що мають свої «кордони»?Чим вони платять за відсутність своїх кордонів? А така плата завжди є.Люди з порушеними особистими межами часто змушені витрачати колосальну кількість енергії, намагаючись «зберегти відносини».З чим це пов'язано? Найчастіше зі страхом втратити прихильність близьких, рідних, товаришів по службі, начальства. Вони часто погоджуються на дії, які йдуть проти їх особистих інтересів: працюють за когось, витрачають свій особистий час на інших, незважаючи на те, що у них можуть бути на нього власні плани і т.п.Та й Бог з ними б, але вся проблема в тому, що всі ці та інші дії не приносять людині ні любові, ні близькості, заради яких і відбувається це щоденне жертвопринесення самого себе. Мало того, все це сприймається іншими як належне. І у відповідь - ні слова подяки.Людина, що дозволяє порушувати власні кордони, дає можливість оточуючим маніпулювати собою. Нечітке усвідомлення власних кордонів призводить до того, що людина не може зрозуміти, що входить в його обов'язки, а що - ні, де починається і де закінчується його відповідальність.Найчастіше вона не в змозі відокремити власне «Я» від «Я» іншої людини, намагаючись вирішити завдання, які стоять зовсім не перед нею: безвідповідальність начальника, інфантильність чоловіка, негативні емоції близької людини і т.д.Вона «кидається на амбразуру», намагаючись собою прикрити проломи чужий відповідальності - все без розбору звалює на себе, приймає незручні для себе рішення, відмовляється від задоволення власних потреб, намагаючись полегшити життя іншим.При порушених особистих кордонах людині завжди буде важко сказати «ні», коли на неї чиниться тиск, або щось вимагають від неї - навіть коли це життєво необхідно.Що означає наше "ні"?Наше «ні» позначає наші кордони і, таким чином, ми попереджаємо іншого про їх порушення. Промовляючи «ні», ми даємо іншим людям зрозуміти, що існуємо окремо від них і самі керуємо своїм життям.Так само іншій людині з порушеними межами важко прийняти чуже «ні», що свідчить про потребу в збільшенні дистанції. Для залежної людини це може означати все що завгодно, включаючи - «Я не можу жити без тебе».Хоча це, звичайно ж, не так. Деяким, здається, що якщо вони відмовлять комусь у чомусь, то таким чином поставлять подальші взаємини під загрозу розриву. Такі люди пасивно підкоряються, при цьому всередині все одно відчуваючи обурення і образу.Основний емоційний фон такої людини буде негативним - вона буде страждати, нагадувати, розчаровуватися, ображатися, відчувати провину, іноді навіть усвідомлюючи це, і ... нічого не робити, щоб це самостійно виправити.Крім того що розмиті особистісні кордони дозволяють іншим брати управління життям людини в свої руки, вони є причиною психологічних розладів. Наприклад, при депресії об'єкт маніпуляцій постійно відчуває душевний біль, втому, неможливість особистого вибору.Можуть виникати образи, відчуття самотності через відсутність близьких відносин (як особистих, так і ділових).Невміння сказати «ні» може призводити до пасивно-агресивної поведінки: людина говорить «так» на стадії обговорення питання, але потім «провалює» проект, спізнюється на зустрічі, не виконує своїх зобов'язань.В цілому, відсутність особистих кордонів формує психологію жертви: людина починає бачити себе жертвою обставин чи інших людей. При порушенні особистісних кордонів можуть виникати і залежності - харчові, хімічні (речовина контролювати легше, ніж людину), емоційні, сексуальні.Чому ми дозволяємо порушувати наші кордони?Межі не передаються у спадок, їх треба формувати.Для цього з дитинства кожному з нас треба засвоїти, що в житті існують обмеження. Процес формування кордонів триває все життя, однак саме в дитинстві закладається їх фундамент, коли формується характер дитини.На жаль, часто буває так, що особливості виховання не залишають дитині права на те, щоб відчувати себе окремою особистістю і відповідно досліджувати і встановлювати свої кордони. Їй кажуть, які почуття вона повинна, а які не повинна відчувати, особливо при проявах агресивності, гніву, туги, самотності.Їй встановлюють заборони на думки і погляди, якщо вони відрізняються від таких її оточення. Багато батьків хочуть виростити своїх дітей за певним, ними встановленим планом, абсолютно не враховуючи схильностей і бажань самої дитини.Часто це робиться з великою «любові» і бажання вберегти від небезпек, але, діючи таким чином з людиною, у неї забирають її право на власне життя.Дитина, позбавлена ​​можливості самостійно розібратися, де «Я», а де «не-я», схильний до формування двох крайніх варіантів в структурі особистості.У першому випадку - це людина, яка не усвідомлює своїх власних потреб і бажань, не вірить в себе, часто живе за вказівкою інших людей.У другому випадку - це людина, яка не розпізнає і не поважає кордонів інших людей, підкоряє їх своїй волі і бажанням. Маніпулюючи або використовуючи інших, вона все одно прагне жити чужим життям, страждаючи від відчуття нікчемності свого, але не усвідомлює цього.У будь-якому з цих випадків, люди з порушеними особистими межами відчувають постійний і сильний стрес, суть якого полягає в тому, що вони не можуть контролювати своє власне життя і задовольняти свої власні потреби, тому що просто не розуміють і не відчувають їх.Оскільки потреба в значних взаєминах - це одна з основних життєвих потреб людини, то сказати «ні» стає можливим тільки після усвідомлення того факту, що той, з ким ти багато років прожив без особистих кордонів у відносинах, не є єдиним на землі джерелом любові і прийняття. Людина боїться встановити кордон, помилково вважаючи, що в її житті не залишиться любові.Переконання, що сприяють тому, що людина дозволяє порушувати особисті кордонуЦі переконання можна умовно розділити на два види - на уявлення про себе і уявлення про інших.Виникають вони з різних причин ... Звичайно, причини багатьох з них слід шукати у відносинах з батьками (батьки взагалі універсальні «винуватці», на них можна «звалити» все!), але й суспільство впливає на виникнення ілюзій, які призводять до порушення особистих кордонів. Нижче наведені переконання, характерні для людей з порушеними психологічними межами.Уявлення про себе:«Якщо у мене є щось своє (межі), значить, я поганий».Багато з нас родом з країни, де «все навколо - колгоспне (суспільне), все навколо - моє». Принципи боргу протягом десятиліть культивувалося в радянській культурі, тому, відчуття повинності характерно для більшості з нас. Це вплив психології колективізму і відмови від своєї індивідуальності.Подібне переконання дозволяє іншим контролювати ваше життя. Коли людина відкрита для контролю над ним інших людей, він вважає, що самостійно вирішувати, що робити зі своїм життям, - егоїстично. Якщо ви поділяєте ці переконання, інші люди можуть користуватися вашим ім'ям, вашими зв'язками, розпоряджатися фінансами і приватною власністю.«Я повинен робити все, чого хочуть від мене інші».Це переконання близько до попереднього: готовність подарувати своє життя іншим, виконувати їх бажання на шкоду власним інтересам. Іноді подібна "жертовність" проявляється по відношенню до вузького кола близьких людей: часто ми дозволяємо їм все, боячись втратити їх любов і прихильність.«Мої потреби не так вже й важливі».Людина ставить щось або когось вище власних інтересів, відмовляється від особистих потреб - наприклад, свою справу (роботу) вважає більш значущою за самого себе і в підсумку перетворюється в придаток, додаток до неї, стає залежним від своєї компанії. Буває і зворотне переконання, завдяки якому людина порушує чужі кордони: «Мої потреби є найважливішими».«Я відповідальний за інших».В цьому випадку ми стикаємося з відчуттям надмірної відповідальності людини за дії інших людей і, як наслідок, невмінням делегувати обов'язки і повноваження. Або ж це почуття відповідальності за сім'ю, коли успішній людині доводиться «везти на своєму горбу» численних бідних родичів.Уявлення про інших:«Вони зненавидять мене, якщо я скажу "ні"».Ірраціональне переконання, що люди відкинуть вас, якщо ви встановите обмеження на те, що робити і чого не робити для них.«Люди прагнуть управляти і маніпулювати мною».Той, у кого погано розвинене почуття власного «я», боїться маніпуляції і контролю з боку оточуючих. Нерідко впливові люди відмовляються будувати близькі стосунки: вони переконані, що інші не можуть їх любити - тільки їхні гроші і зв'язки. Звідси ж виникає страх встановлювати партнерські відносини.«Інші відмовляться виконувати мої прохання».Деякі люди з дитинства винесли уявлення, що пряме вираження бажань негідно або егоїстично ( "не вір, не бійся, не проси"!). В результаті вони не вміють просити допомоги навіть у тих випадках, коли це дійсно необхідно.Таке переконання часто властиво тим, хто багато чого досяг у житті. В результаті виявляється, що зусиль на досягнення цілей витрачалося у багато разів більше, ніж в разі грамотного звернення за допомогою.Що робити?Виникає закономірне питання: як встановити межі, визначити, що можна дозволити іншим, а що ні? Для того щоб зрозуміти, що ви можете дозволити іншим, спочатку необхідно усвідомити себе або, кажучи науковою мовою, сформувати адекватну Я-концепцію.Цей процес можна порівняти з формуванням держави: поки вождь племені вважає, що його територія закінчується «у дерева, за яким заходить сонце», не може існувати цільного народу, міста, країни.Важливо полюбити своє тіло, ясно усвідомлювати свої почуття, внутрішні установки, дії, думки, здібності, рішення, бажання і обмеження. У формуванні Я-концепції важливу роль відіграє постановка цілей, бачення майбутнього.Рекомендується відповісти на наступні питання:-Яке місце в моєму житті займають відносини з партнером (партнерами)?-Чи продовжую я хворобливі і спустошливі відносини, щоб уникнути почуття самотності (власної нікчемності, безпорадності, непотрібності і т.д.)?-Скільки часу я готовий витрачати на відносини?-До якої міри я дозволяю партнеру (партнерам) втручатися в мої справи?-Що для мене важливо в житті (насправді важливо!)?-Від чого я можу відмовитися?-Межі безпосередньо пов'язані з особистими цінностями, тому необхідно визначити, що для вас більш, а що менш цінне; ніж ви готові жертвувати, а чим ні.Звичайно, встановлені кордони ніколи не будуть дотримуватися повністю. Але, встановивши кордони, можна визначити, яке місце у вашому житті займають відносини: з собою і з іншими. На що я готовий заради них?Визначення, кордонів, - це самопізнання. Його мета - пізнання себе як особистості, своїх властивостей і здібностей, слабких і сильних сторін. Самопізнання включає в себе пошук власного місця в житті, визначення своїх інтересів, потреб, мотивів, ідеалів, цілей, переконань. Самопізнання відбувається під час рефлексії, обмірковування прийнятих рішень, в порівнянні себе з іншими людьми.Як зрозуміти де закінчуються розмови про кордони і починається егоїзм?Задайте собі два питання (і не забудьте чесно відповісти на них!).1. "Де грань між байдужістю і дотриманням меж?Адже це ж нормально - співпереживати близьким.Дійсно, нас може засмучувати біль близьких. Співчуття, співчуття - це теж ознака здорової особистості. Однак якщо чужа біль паралізує і не дає радіти тому, що відбувається в нашому власному житті, це вже не співчуття, це симбіоз. І це часто на перший погляд вигідно обом.Ми занурюємося в чуже життя, коли не знаємо, що робити з власним. У психології це називається "співзалежні відносини". Прикладом служать дружини алкоголіків, щастя і біда яких залежить від того, прийде чоловік п'яний або тверезий. У шлюбі, де співзалежні відносини не так розвинені, подружжя знаходять сили радіти своїм успіхам і подіям, навіть якщо в іншого зараз проблеми.У співзалежних відносинах ми не можемо допомогти близькій людині, ми тонемо в морі її горя або інших негативних почуттів замість того, щоб підтримати".Як психолог я часто працюю з негативними емоціями і знаю, що якщо сісти, "обійняти і плакати" разом з клієнтом - нічого (як правило) не зміниться.2. "Де грань між егоїзмом і дотриманням меж?Адже це ж нормально - допомагати близьким.Так, якщо Ви робите це добровільно, ця допомога задовольняє Ваші особисті потреби і Ви це розумієте.Якщо у Вас є потреба фінансово допомагати брату, бо у Вас серце радіє, коли Ви бачите, як він на очах розвиває свій бізнес і перетворюється з хулігана на справжнього чоловіка - прекрасно!Якщо Ви даєте йому гроші кожен раз з почуттям, що без Вас цей нероба все одно не впорається, і він повинен бути Вам на все вдячний - брата краще «відшити» - для його ж блага. Допомагаючи поза своєю волею Ви шкодите собі, та й того, для кого Ви це робите така допомога навряд чи на користь (не інфантилізуйте і не інвалідизуйте близьких!).Мати Тереза ​​сказала: "Врешті-решт, все, що ви робите, потрібно не людям; Це потрібно тільки тобі і Богові. "Ці слова свого часу допомогли мені зрозуміти дуже важливу і просту річ - світ не обвалиться без мене, і якщо я і допомагаю, то роблю це в своє задоволення, а не тому, що я така незамінна і без мене людина не впорається "(Мончік А. Чужі проблеми).Давайте вчитися цінувати себе не за те, що хтось без нас пропаде, а за те, що ми просто є.Відмова від звинувачень і ролі жертвиЧасом в своїх промахах хочеться звинуватити кого завгодно - тих же батьків, партнерів, і т.п... Однак така позиція - це позиція жертви. Питання «хто винен?» в таких ситуаціях надзвичайно безглузде і навіть шкідливе, тому що позбавляє людину можливості вибору в його внутрішньому сприйнятті реальності.Наприклад, в будь-якому спілкуванні беруть участь як мінімум двоє, і нав'язане незручне рішення говорить не тільки про здатність до маніпулювання одного з партнерів, але і про те, що друга людина це дозволила (відповідно, і відповідальність за результат несуть обидва!).Відмова від ролі жертви виражається у визнанні за собою права вибору. Якщо людина не вміє визначати і утримувати свої кордони, нею починають користуватися. Люди, які навіть не мають мети використовувати інших в особистих цілях, несвідомо прагнуть визначити межі при побудові відносин, так як їм необхідно з'ясувати, як людина дозволяє з собою спілкуватися, а як ні.У деяких випадках така перевірка виявляється м'якою і тактовною, в інших - досить жорсткою і агресивною, особливо якщо справа стосується серйозних питань, так як кордони безпосередньо вказують на вміння відстояти себе.Характерно, що людина, яка не відчуває своїх кордонів, часто порушує чужі. Наприклад, 1 партнер може порушувати кордону 2, використовуючи критику, мета якої - зачепити людину, знизити його статус та ін.Часом це викликає емоційне задоволення у 1 партнера, який немов завойовує чужу територію, проте шкодить їх спільній справі, так як 2 починає займати позицію жертви. В результаті відносини погіршуються, партнер або взагалі перестає що-небудь робити, або бере на себе роль бунтаря і «піднімає повстання», «пускаючи під укіс» все, що було спільно створено раніше... Вам це треба?Однак недостатньо просто визначити свої кордони - необхідно вміти захищати їх від чужої експансії (агресії) і т. п. У багатьох випадках важливим етапом встановлення меж є укладення договору.Договір може регулювати різні сфери особистих відносин, він має на увазі відмову від неприємного проведення часу, обмеження неконструктивної, демобілізованої критики, незгоду відповідати за чужі вчинки. Формується він негласно, але відіграє значну роль у взаєминах.Для того щоб це відчути, зверніть увагу, як по-різному ви спілкуєтеся з людьми: одному ви дозволяєте обговорювати ваші справи (іноді досить злобно!), інший не має такого права. Одній людині ви дозволяєте висловлювати свої зауваження з приводу ваших відносин і прислухаєтеся до його порад, інший не має змоги давати подібні коментарі.Якщо ж він обговорює вашу діяльність, вам дуже неприємно, але ви не можете захистити себе від цього; ви усвідомлюєте, що він порушує ваші кордони.Межі в основному визначають почуття відповідальності. Вони вказують, наскільки людина володіє самим собою - своїми почуттями, думками, вчинками. Якщо особистість ефективно управляє собою, оточуючі вже не зможуть маніпулювати нею.Таким чином, формування особистих кордонів неможливо без самопізнання і прийняття відповідальності за своє життя (як би противно деяким не було це приймати!).Щоб людям, які не усвідомлюють своїх кордонів і багато років живуть у відносинах з порушеними межами, встановити і зберегти їх, найчастіше потрібна підтримка інших людей, найчастіше (як мінімум ефективніше і простіше!) - психологів та психотерапевтів.Що відбувається з клієнтами в особистій терапії?Відбувається спільна робота з терапевтом за визначенням власних кордонів клієнта (його «Я» і «не-Я»). Відбувається глибокий аналіз діяльності клієнта: що він робить, тому що це треба йому, а що робить тому що це треба комусь.Відбувається дослідження батьківських установок ("багажу") і нині діючої системи цінностей, її аналіз з точки зору віку клієнта, його досвіду, його індивідуальності. Все це важливо зробити зараз, бо в його дитинстві неможливо було оцінити батьківські установки на предмет реальності і відповідності життя.Так починається робота по встановленню власних кордонів. Фундаментом цієї роботи стає ключова ідея: «Я, і тільки Я, можу керувати своїм життям, і тільки мені вона належить!»Я роблю свою справу, а ти робиш свою.Я живу в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням.А ти живеш в цьому світі не для того, щоб відповідати моїм.Ти - це ти, а я - це я.І якщо нам пощастить відшукати один одного - це прекрасно.Якщо - ні, цьому не можна допомогти. (Ф.Перлз)І хоча це - тільки початок шляху, але радість і відчуття себе творцем власного життя - цінна нагорода на цьому етапі.Тому, якщо Ваші кордони постійно порушують інші, не варто і далі приймати це як належне. Ви не можете чекати змін від інших людей і просто сподіватися на диво. Може бути настав час, коли вже неможливо просто змиритися з тим, що відбувається у Вашому житті проти Вашої волі, коли важливо прийняти значиме рішення і звернутися за допомогою, щоб почати значущі зміни, і ці зміни важливо почати з себе! Як ви думаєте?InstitutPsihoterapiiResurs

Духовний центр Хануки — відновлення Менори в Храмі.Греки осквернили Храм, позбавивши його єврейської сутності. Євреї знову запалили Менору — і неначе відродили Храм.Храм у нас самихФізичний Храм зруйнований.Але духовний Храм — у Вищій реальності та… всередині людини.Менора — в нас.Олія — в нас.Світло — в нас.