Кожна людина приходить у світ зі своїми рисами характеру й особливостями емоційної природи. Хтось реагує спокійно, а хтось спалахує миттєво. Але сама по собі сильна емоційність — це не недолік і не вирок. Це частина людського призначення, інструмент, який можна спрямувати на добро. Робота над якостями не означає стати кимось іншим — лише точніше використовувати ті сили, які закладені Всевишнім.
Найбільша складність для емоційної людини — вміти помітити момент вибору. Здається, ніби спалах виникає миттєво, без паузи, без жодної можливості зупинитися. Але свобода вибору є завжди — просто цей проміжок може бути дуже коротким, майже невловимим. І завдання полягає не в тому, щоб стати байдужою або невразливою, а в тому, щоб поступово збільшувати цю паузу — хоча б на частку секунди.
Перший крок — прийняти свою природу. Це не слабкість, а матеріал для зростання. Кожна людина отримує свої випробування: комусь дається терпіння, комусь — уміння сперечатися, а комусь — сильне серце, що бурхливо реагує на будь-яку несправедливість. Але саме в цих рисах прихована велика сила. Емоційність може стати джерелом співчуття, енергії, здатності захищати інших — якщо навчитися керувати нею.
Другий крок — заздалегідь готуватися до ситуацій, у яких емоції зазвичай беруть верх. Попередньо продуманий короткий «стоп-сигнал» — фраза, дихання, внутрішній жест — допомагає в напружений момент підключити розум. Це не скасовує почуттів, але дає ту саму маленьку паузу, в якій і народжується вибір.
Третій крок — працювати з самооцінкою. Часто спалахи виникають не від гніву як такого, а від відчуття загрози, болю, сорому чи страху бути незрозумілою. Усвідомлення цих внутрішніх джерел робить реакцію менш автоматичною.
І найважливіше — шлях самовдосконалення не має перетворюватися на самозвинувачення. Всевишній не очікує, що людина за один день змінить свій характер. Він хоче від нас щирого зусилля, руху вперед, навіть якщо кроки маленькі. Зупинка на частку секунди, стримана фраза, м’якший тон — це вже перемоги.
Емоційність можна виправляти, але не викорінювати. А вміння помічати момент вибору приходить поступово — через терпіння до себе, усвідомленість і віру в те, що зростання можливе завжди.
джерело:https://toldot.com/