Ханука — свято вогнів і чудес, яке часто пов’язують із перемогою Маккавеїв над греками. Та сама історія й сенс цього свята значно глибші, ніж проста військова звитяга. Ханука виникла у II столітті до н. е., коли єврейський народ опинився в стані «духовної кризи»: багато хто піддався впливу грецької культури, забуваючи традиції предків. Конфлікт, який ми нині називаємо війною Маккавеїв, значною мірою був громадянським — боротьбою між тими, хто прагнув зберегти вірність Торі, та еллінізованими «реформаторами».
Головна заповідь Хануки — запалювання ханукальної свічки протягом восьми днів. Щовечора ми додаємо по одній свічці на згадку про чудо з глечиком оливи, якої, здавалося б, мало вистачити лише на один день, але вона горіла вісім. Це чудо не випадкове: воно символізує схвалення Творцем дій Маккавеїв і підтверджує важливість духовного вибору перед обличчям зовнішнього тиску.
Греки намагалися придушити єврейську релігію, заборонивши обрізання, освячення місяця та вивчення Тори. Чимало євреїв стали на бік греків і подекуди навіть активно протистояли своїм одноплемінникам. Чудо з оливою показує, що невеликий «глечик чистоти» — група вірних Торі людей на чолі з Йохананом — здатен зберегти світло й віру. Ханукальна менора символізує це світло Тори, яке освітлює світ і захищає народ від асиміляції.
Отже, Ханука нагадує не стільки про військову перемогу, скільки про духовну. Світло свічок — це знак того, що навіть у найважчі часи можна зберегти вірність традиції та мудрість, попри зовнішні загрози. Для євреїв перемога — це не поразка ворога, а можливість спокійно виконувати заповіді, жити за законами Тори й передавати світло наступному поколінню.
Ханука навчає: чудо приходить тоді, коли збережена іскра віри, і навіть маленький вогонь здатен розігнати темряву. З кожною запаленою свічкою ми згадуємо, що справжня перемога — це стійкість духу й вірність своїм принципам.