20 тевета 4965 року (13 грудня 1204 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Маймона (Рамбама).
Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» — «син Маймона») народився в 1135 році в іспанській Кордові. Він походив із знатної і відомої родини, нащадків царя Давида і укладача Талмуда рабі Йегуди га-Насі.
Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови і один з найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його родині довелося втекти з Кордови — місто захопили ісламські фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років родина мандрувала Іспанією і нарешті оселилася в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць — коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але в 1165 році вони покинули Фес, який також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі, відзначалися нащадками Маймона сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відправилася до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).
Молодший брат — Давид бен Маймон — займався торгівлею дорогоцінними каменями і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії і Давид потонув (євреї, що живуть в Індії, запевняють, що він не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочіні), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена, і Рамбаму довелося шукати прожиток відразу для двох сімей. Він став лікарем і зрештою був призначений одним з особистих лікарів самого султана Саладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книги «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував всі 613 заповідей — 248 наказів і 365 заборон.
До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи широке листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки були перевезені в Ерец-Ісраель, в Тверію, і до цього дня його могила залишається об'єктом паломництва.
До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі був заснований кібуц Яд-Маймонід.
20 тевета 5244 року (19 грудня 1483 року) — Вихід у світ першого друкованого видання Талмуда.
Цього дня в італійському місті Сончіно, в друкарні «Бней Сончіно» стараннями друкарів Ісраеля-Натана Сончіно і його сина Йеѓошуа-Шмуеля, побачив світ перший з друкованих томів Талмуда — трактат «Брахот».
20 тевета 5641 року (22 грудня 1880 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова бен Масуда Абу-Хацири.
Рабі Яаков народився в 1808 році в марокканському місті Таббасамт. Його поява на світ оповита легендами (за однією з них, в момент народження дитини весь будинок осяяв яскраве світло). Він з дитинства прославився рідкісними здібностями (сам рабі Яаков говорив, що до нього з'являвся пророк Еліяѓу (Ілля-пророк)), присвячуючи весь свій час вивченню Тори і Кабали, і нехтуючи сном і їжею. Уже в молодості він став главою єврейських громад провінції Тафіллалт і багато часу віддавав благодійності. Численні чудеса прославили його серед усіх євреїв Північної Африки, а благочестя, моральні якості і глибока скромність створили навколо нього ореол святості — його називали «Б-жественним кабалістом» і «вправним чудотворцем».
П'ять разів рабі Яаков мав намір відправитися в Ерец-Ісраель, проте кожного разу громада противилася його від'їзду і лише на шостий раз це йому вдалося. Однак, захворівши в дорозі, він помер, не досягнувши Ерец-Ісраель. Як і народження, смерть рабі Яакова супроводжувалася чудесними знаменнями, і його могила в єгипетському Даманхурі, поблизу Олександрії, стала місцем паломництва.
Одним з онуків рабі Яакова був рабі Ісраель, відомий як Баба-Салі (арабською: «тато Ісраель»), який жив з 1951 року в Ерец-Ісраель, і також мав славу чудотворця. Його могила в місті Нетівот служить місцем паломництва, розміри якого лише трохи поступаються традиційному паломництву до могил великих кабалістів і мудреців Талмуда рабі Шимона бар-Йохая на горі Мерон в Галілеї і рабі Меїра Баал ѓа-Нес (Чудотворця) в Тверії.
джерело: chabad.odessa