🟡 Історичний контекст і політика асиміляції

Правління Миколи I (1825–1855) стало переломним періодом у ставленні російської влади до єврейського населення. Державна політика будувалася на ідеї «перевиховання» євреїв і їх поступової асиміляції в російське суспільство.

Ця лінія включала кілька етапів:

— указ про набір хлопчиків-кантоністів на тривалу військову службу,

— обмеження місць проживання євреїв (смуга осілості),

— реформи системи освіти та спроби поширити навчання у «державних школах».

Наступним кроком став указ про зміну єврейського одягу, який розглядався як засіб руйнування зовнішніх ознак общинної та релігійної ідентичності.

🟡 Мотиви влади та роль руху маскілів

На ухвалення указу значно вплинули представники руху маскілів (просвітників). Вони переконували двір, що:

— традиційний єврейський одяг «відокремлює» євреїв від суспільства,

— зовнішній вигляд заважає їх інтеграції та службі державі.

Ідея полягала в тому, що зміна одягу призведе до культурного зближення, а згодом — до послаблення релігійного життя і традицій.

🟡 Основні вимоги указу

Практична реалізація включала:

— стрижку борід і пейсів,

— заборону довгих широких каптанів,

— запровадження короткого європейського та російського одягу.

Поліція застосовувала ці заходи жорстко:

євреїв з пейсами або в довгому каптані могли затримувати, стригти на місці, різати бороди й краї одягу на очах у перехожих. Це спричиняло приниження та глибоку суспільну травму.

🟡 Релігійні дискусії та позиції лідерів

Реакція рабинів була неоднозначною.

— Цемах-Цедек і Ребе з Ружина дозволили тимчасово підкорятися закону «через страх перед владою», щоб уникнути переслідувань і нових ударів по громаді (не включаючи бороду та пейси).

— Рабі Іцхак-Меїр Альтер (Хідушей Арім) вбачав в указі духовну межу й різко виступив проти, розглядаючи його як загрозу традиції та ідентичності — за що був заарештований.

Його арешт викликав потужну хвилю солідарності та громадського протесту.

🟡 Протести та часткове скасування указу

У багатьох містах Росії та Польщі відбувалися масові демонстрації. Протести мали характер громадянського тиску — в них брали участь і релігійні кола, і прості ремісники, і купці.

— У Росії указ невдовзі було послаблено й скасовано.

— У Польщі він продовжував діяти ще кілька років.

Польська влада запропонувала компроміс:

або короткий одяг і стрижка,

або довгий одяг — але з короткими штанами, заправленими в панчохи.

Більшість громад обрали другий варіант — і цей зовнішній вигляд став стійкою традицією польського хасидизму.

🟡 Довгострокові наслідки для польських хасидів

З тієї епохи походять:

— звичай ховати пейси під головним убором,

— характерний крій одягу,

— носіння сподика — високого хутряного головного убору, прийнятого за домовленістю з владою.

Те, що почалося як вимушений захід, з часом стало частиною хасидської культури та символом стійкості.

🟡 Вплив указу на традицію ХаБаДа

До 5604 (1844) року хабадники носили довгу капоту, як і більшість хасидських груп. Після запровадження указу багато хто перейшов на коротший російський сюртук — діловий фрак міських торговців і чиновників.

Це рішення мало два мотиви:

— зменшити ризик зіткнення з поліцією,

— виглядати соціально «солідно», зберігаючи внутрішню єврейську ідентичність.

Ребе продовжували носити капоту, доки Ребе Маараш, який часто подорожував задля лікування, не почав носити сюртук і капелюх-кнейч, щоб не привертати зайвої уваги. Так цей стиль увійшов у хабадську традицію.

Також поширеною стала кепка-каскет — знак скромності й внутрішньої відданості традиції в складних умовах.

🟡 Парадокс історії

Указ, метою якого було зруйнувати єврейську самобутність, призвів до протилежного ефекту:

багато елементів одягу, що виникли як компроміс і захист від тиску влади, перетворилися на стійкі символи духовної стійкості та пам’яті про пережиті випробування.

джерело: 📖 Любавицький календар https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8