✨ Капелюх «кнейч» (капелюх федора) в традиції ХАБАДа: історія, шлях і символічний зміст
🟡 Історичне тло
У ранніх поколіннях хасиди ХАБАДа в будні носили круглу шапку без полів — «казирьок» або каскет, а в особливі дні — штраймл. Ситуація змінилася після «указу про форму одягу», виданого царем Миколою I у 1844 році, коли євреїв зобов’язали носити вкорочений одяг і головний убір з козирком. Тоді штраймл було замінено на каскет.
За хасидським переказом, Ребе Цемах-Цедек пояснював, що сама сутність указу спрямована на те, щоб «закрити погляд до неба» й відвернути єврея від слів: «Сеу маром ейнейхем — підніміть очі ваші до небес». Тому багато хасидів одягали каскет козирком назад, аби нічого не закривало небосхил.
Відомо, що хасид реб Ілель Паричер навіть улітку носив зимовий головний убір із тканинною вставкою ззаду — аби лише поле не закривало верх.
🟡 Від каскета до кнейча
У перші десятиліття після указу більшість хасидів продовжувала ходити в каскеті — це стало «знаком вірності старому хасидському стилю». Капелюх «кнейч» з’явився в колі хабадників поступово: за одними джерелами — в період Ребе Маараша, за іншими — за Ребе РАШАБа.
Тривалий час кнейч сприймали як «міську сучасну моду купців», тому багато старих хасидів ставилися до нього насторожено. Розповідають, що машпіа раб Нісан Неменов спочатку не хотів приймати до єшиви учнів у кнейчі — доки не почув, що сам Ребе носить такий капелюх.
З часом кнейч поширюється серед хасидів-торговців Російської імперії та Латвії. Уже в період Ребе Раяца значна частина хабадників носила кнейч, а після прийняття керівництва Ребе (у 1951 році) кнейч поступово перетворюється на «основний хасидський головний убір».
🟡 У наших Ребе
До епохи Ребе Маараша Ребе зазвичай ходили в штраймлі навіть у будні — це було вираженням традиції хасидського кола.
Після «указу про форму одягу» змінився і хасидський одяг: каскет замінив попередні капелюхи, а довгу капоту — сюртук.
Ребе Маараш, через стан здоров’я часто перебуваючи в поїздках, одягався скромно і зовні «як купець», щоб не привертати уваги. У той період він іноді носив кнейч.
Ребе РАШАБ переважно носив капелюх типу «гамбург», а в Любавичах ходив у штраймлі.
Ребе Раяц у молодості носив кнейч із піднятими полями й трикутним заломом на тулії (як було прийнято у купців), а згодом перейшов на штраймл свого батька.
Ребе носив кнейч з часу весілля (а можливо, й раніше). Характерною особливістю його капелюха був опущений уперед край, який на їдиші називається «кнейч».
🟡 Стиль, форма і зміст
У ХАБАДі прийнято молитися в піджаку та капелюсі — як перед Царем. Капелюх слугує другим покриттям голови.
У кнейча сформувався характерний хабадський силует:
● на тулії — центральний поздовжній залом,
● спереду — два маленькі «вічка»,
● поля спочатку підняті вгору,
● у хасидів передній край опускається донизу.
Традиційно говорять про три складки ззаду зверху як символ хохма — біна — даат, що відображають вчення ХАБАДа.
У хасидських оповідях підкреслюється ідея: опущений край кнейча виражає скромність і зверненість «вниз» — до світу, де потрібно створити оселю для Всевишнього.
Збереглося передання, що одного разу, побачивши хасидів із піднятими полями, Ребе жестом показав опустити їх — як знак внутрішнього смирення.
🟡 Кнейч сьогодні
Сьогодні кнейч вважається «офіційним» капелюхом хасидів ХАБАДа. Для учнів єшив діють благодійні фонди, які перед Песахом та іншими святами видають купони на капелюхи через партнерські магазини. Це підкреслює, що традиція кнейча — не лише елемент одягу, а й символ продовження хасидської лінії від Ребе до учнів.
📷 На фото: Ребе вітається з власником магазину, де придбавали капелюхи для Ребе.