Згідно з єврейським законом, якщо ви вже відокремлюєте маасер (десятину) зі своїх доходів на потреби бідних або на вивчення Тори, ви формально не зобов’язані давати милостиню кожному зустрічному. Проте Тора вчить нас бути вищими за букву закону. Якщо перед вами стоїть людина з простягнутою рукою, правильно буде дати їй хоча б невелику суму.
Рамбам дає важливу пораду: краще дати потроху багатьом, ніж велику суму одному. Мета заповіді — не лише допомогти бідному, а й виховати в нас звичку до даяння. Чим частіше ми здійснюємо цей вчинок, тим милосерднішим стає наш характер.
Милосердя не повинно бути безрозсудним. Тора застерігає від витрат на благодійність, які можуть поставити під загрозу утримання вашої власної родини. Ваші п’ятеро дітей — ваш перший пріоритет.
Також варто виявляти обережність щодо «підозрілих типів», якщо є обґрунтована підозра, що гроші підуть на шкідливі цілі. Але якщо ви сумніваєтеся — краще дати, ніж відмовити.
Часто нас дратують люди, які здаються здоровими, але віддають перевагу жебрацтву замість роботи. Великий Хофец Хаїм пояснював це так: злидні — це не лише порожній гаманець, а й убогість духу.
Всевишній наділяє людей різними якостями. Комусь дана енергія й хист до справ, а хтось народжується позбавленим волі до дії. Людина, готова жити в лахмітті, аби тільки не працювати, — глибоко нещасна й убога духом. Вона теж потребує нашої підтримки.
Рав Іцхак Зільбер давав гроші всім без розбору. Його логіка була простою: «Краще десять разів подати не тому, ніж один раз відмовити тому, хто справді помирає від голоду».
Книга Зоар називає бідняка на порозі особливим даром від Творця. Всевишній посилає нам можливість виконати заповідь саме тоді, коли ми цього потребуємо для виправлення своєї душі. Якщо дивитися на прохача не як на «пожирача ресурсів», а як на посланця, що приніс вам шанс на благословення, тягар у серці поступається місцем спокою.
Ваша цдака — це не збиток, а інвестиція в захист вашої родини та духовне благополуччя.
джерело: https://toldot.com/