Західна стіна Єрусалимського Храму — найсвятіше місце молитви після руйнування Храму майже 2000 років тому. Тут ми залишаємо записки з проханнями до Б-га, тут молимося про відродження Храму.
За переданням, Б-жественна присутність ніколи не полишає Стіну Плачу… Західна Стіна Храму — Котель Маараві. Звичаї, факти та дати.
Що таке Стіна Плачу і чому вона так називається
Стіна Плачу — це єдиний фрагмент стіни Храмової гори, що зберігся до наших днів. У мідраші (усній традиції), записаному дві тисячі років тому, сказано, що Творець присягнув: цю частину стіни не буде зруйновано.
Власне, сама стіна як така не є святинею юдаїзму. Святинею євреїв є Храм, збудований на Храмовій горі. Значення цієї стіни для євреїв після руйнування Храму полягає в тому, що це — єдине, що від нього залишилося. Однак у мідраші (Бемідбар Раба 11:2) сказано, що від цієї стіни ніколи не відходить Шхіна (Б-жественна присутність).
Івритом її не називають «стіною Плачу». Її назва — Котель Маараві, що означає «Західна Стіна». Так її часто називають і англійською — The Western Wall. Таку назву вона має тому, що є фрагментом західної стіни, яка оточувала Храмову гору.
Араби ж, бачачи, що євреї приходять до стіни молитися Всевишньому й оплакувати руйнування Храму, назвали її «стіною Плачу». Звідси ця назва поширилася і в деяких інших мовах, зокрема в англійській (The Wailing Wall) та російській.
Деякі факти про Західну Стіну
Шхіна ніколи не відходить від Західної Стіни (мідраш на вірш 2:9 з «Пісні Пісень»: «…ось Він стоїть за стіною»).
Існують різні думки щодо того, частиною якої споруди була Стіна: храмового двору — азари (так, наприклад, вважав Радбаз) чи самого Храму (так вважає більшість мудреців останніх поколінь).
Традиція молитися біля Стіни сорок днів поспіль без перерви походить від рабі Шломке зі Звіля.
Рав Моше Альберштам, благословенної пам’яті праведник, передавав від імені р. Давида з Лелова, що напередодні кожної суботи після полудня душі святих праотців і праматерів сходять до Західної Стіни.
Рав Й.-Х. Зоненфельд приходив до Стіни не частіше одного разу на місяць, щоб не згасала піднесеність молитви (Алеф ке-тав).
Рав Хаїм Каневський навчав, що краще молитися біля тієї частини Стіни, де є покриття, ніж біля відкритої
Колись існував звичай встромляти кілочки й цвяхи в Стіну перед далекою дорогою — для захисту мандрівника. Згодом цей звичай скасували, бо такі дії виглядали непошаною до Стіни (респонс «Ісмах Лев»).
Площа, що прилягає до Стіни, не вважається «дворами» щодо перенесення речей у суботу, оскільки призначена для молитви, а не для торгівлі.
Довжина Західної Стіни — близько пів кілометра (488 м).
Довжина видимої частини Стіни становить лише дев’яту частину від її повної довжини (57 м).
Висота видимої частини Стіни — 19 м, повна висота — 40 м, тобто підземна частина має 21 м.
Стіна ніби нахилена всередину: кожен наступний ряд кладки трохи відступає вглиб, тому деякі люди не підходять впритул до каменів, побоюючись «стати» на ті, що перебувають під землею.
«Тунель» у чоловічій частині був забудований мусульманами близько 4400 (640) року, щоб приховати Стіну, і очищений лише нещодавно; відкритий у 5745 (1985) році.
Тисячу років тому, у 4793 (1033) році, стався сильний землетрус, який зруйнував багато споруд, що ще зберігалися на Храмовій горі.
Після руйнування Храму Адріан збудував на Храмовій горі язичницьке святилище.
Згодом візантійці збудували християнську церкву.
У 4398 (638) році мусульмани завоювали Єрусалим і збудували «Купол над Скелею» — Кіпат а-Села (4451—691) та мечеть Аль-Акса (4473—713).
У 4859 (1099) році хрестоносці захопили Єрусалим, убивали євреїв, але не торкнулися Храмової гори.
Згодом Салах-ад-Дін, мусульманський правитель, завоював Єрусалим і вигнав християн.
Унаслідок Шостого хрестового походу Храмова гора перебувала під владою християн сорок п’ять років (з 5059—1299 по 5104—1344).
Після них прийшли мамлюки і правили до 5277 (1517) року.
Потім Землею Ізраїлю протягом чотирьохсот років володіли турки. Після Першої світової війни вони передали повноваження в Ерец-Ісраель британцям.
Починаючи з 5708 (1948) року Храмова гора перебувала під владою Йорданії, і євреї не могли приходити до Стіни аж до звільнення Старого міста у 5727 (1967) році під час Шестиденної війни.
Сьогодні до Стіни в середньому приходять понад два мільйони людей на рік.
джерело: https://toldot.com/