Що таке указ про кантонистів
Указ про кантонистів (1827–1856, תקפ״ז – כ״ה менахем-ав תרט״ז) — це система примусового набору єврейських дітей і підлітків до армії Російської імперії. Метою цієї політики було «перевиховання» єврейського населення, насамперед через насильницьке хрещення та відрив дітей від єврейського середовища. Єврейських солдатів, набраних у такий спосіб, називали «ніколаївськими солдатами».
Історичне тло
До 1827 року військова повинність поширювалася на юнаків із 18 років, незалежно від віросповідання. Від служби можна було звільнитися з медичних причин або за значний викуп.
Ще до указу існували військові навчальні заклади для неповнолітніх — «кантони», куди іноді добровільно відправляли дітей заради майбутньої кар’єри.
З воцарінням Миколи І євреїв визнали «проблемною» групою. Було вирішено вилучати дітей із традиційного середовища, давати їм християнське військове виховання і повертати їх згодом у єврейські громади як інструмент асиміляції.
Спроби скасувати указ
Єврейські громади розгорнули масштабну кампанію: міжнародні звернення, тиск на чиновників, великі хабарі. За вказівкою рабинів багато родин зводили витрати до мінімуму, щоб жертвувати кошти на спільну справу.
Було зібрано близько 200 000 рублів, але, попри це, Микола І обійшов законодавчі процедури й особисто наказав розпочати насильницький призов.
Сутність указу
З 1827 року дозволялося забирати дітей з 12 років і відправляти їх на службу терміном до 31 року (до 43-річного віку).
Спочатку обіцяли свободу віросповідання, але з 1843 року почалося систематичне насильство: тортури, покарання та приниження для тих, хто відмовлявся хреститися; пільги й заохочення — для тих, хто погоджувався.
У мемуарах Єхезкеля Котика описано, як у Саратові шістьох кантонистів силоміць охрестили в лазні під нестерпною спекою; троє загинули.
«Хапери» — викрадачі дітей
Відповідальність за виконання норми покладали на єврейські громади. Оскільки батьки ховали синів, наймали спеціальних людей — «хаперів», які викрадали дітей.
Часто забирали й молодших за 12 років, підробляючи вік. Дітей заможних і впливових намагалися не чіпати; нерідко здавали сиріт і «небажаних» підлітків.
Рабини різко засуджували це. Рабі Еліягу Шик прирівнював викрадачів до вбивць. У деяких місцях донощиків страчували за рабинськими рішеннями, що призводило до жорстоких репресій з боку влади.
Хто звільнявся від призову
● купці, які сплачували особливий податок
● «казенні рабини»
● студенти державних установ
На практиці ці пільги майже не стосувалися дітей 12–18 років.
Права після служби
Відслуживши кантонисти отримували значні привілеї: дозвіл жити поза межею осілості, займатися торгівлею та користуватися державними послугами, недоступними іншим євреям.
Позиція Любавицьких Ребе
Мітлер Ребе
Указ з’явився за його життя, але фактично був реалізований уже після його відходу. Він молився на могилі Алтер Ребе в Гадичі про скасування указу.
В останньому хасидському маамарі він пояснив, що саме виконання заповідей із самовідданістю в часи гонінь має особливу цінність на Небесах.
Цемах Цедек
Він створив підпільну організацію «Хеврат Тхіят га-Меттим» для порятунку дітей:
● викуп призовників,
● підкуп охорони,
● фіктивна реєстрація як померлих,
● моральна підтримка дітей,
● покарання донощиків.
За цю діяльність його 22 рази заарештовували, піддавали допитам і викликали на «рабинську конференцію» в Петербурзі.
Урятовані кантонисти згодом пожертвували розкішні корони для сувоїв Тори в Любавичах.
Він також особисто виступав перед кантонистами, зміцнюючи їхню віру, через що влада усунула його зі столиці.
Ребе МААРАШ
Після скасування указу багато кантонистів залишалися в армії. Ребе займався духовним відродженням уже звільнених солдатів, надсилаючи до них учителів і шойхетів, особливо в віддалені регіони поза межею осілості.
Галахічні питання
Указ спричинив складні обговорення:
хто вважається донощиком, чи можна видати одну дитину, щоб урятувати іншу, чи допустимий викуп.
У респонсах Цемах Цедека ці питання розглядаються завуальовано — через цензуру.
Скасування указу
Політика «перевиховання» зазнала краху: замість асиміляції вона спричинила опір і руйнування громад.
У результаті 25 менахем-ава 1856 року Олександр II скасував указ, і діяльність «Хеврат Тхіят hа-Меттим» була завершена.
Історія кантонистів — це одна з найтрагічніших і водночас героїчних сторінок єврейської стійкості, віри та самопожертви.
джерело: Любавицький календар