📌2 швата 3684 року (76 рік до н.е.) — Смерть царя Олександра-Яная.

Юдейський цар Олександр-Янай був нащадком Хашмонеїв і, на відміну від своїх предків, затятим ворогом єврейських мудреців. Як і личить цареві, він був похований в Єрусалимі з усією належними почестями, але його жорстокість і нещадність (під час громадянської війни 82-76 років до н.е. було вбито більше 50 тисяч євреїв) призвели до того, що день його смерті був оголошений святом.

Після смерті царя на трон зійшла його вдова Саломея-Олександра (Шломціон), чиє правління відзначилося добрими справами і підйомом економіки держави.

📌2 швата 5560 року (28 січня 1800 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Зусі з Аніполя.

Рабі Мешуллам-Зуся народився в 1718 році в одному з містечок Галичини і був молодшим братом знаменитого Ноама-Елімелеха (рабі Елімелех з Ліженська). Вони разом мандрували Східною Європою і разом навчалися у Межерицького магіда рабі Дов-Бера, де рабі Зуся своєю благочесністю і доброчесністю дуже швидко завоював повагу інших учнів.

Рабі Зусю дуже любили і прості євреї, для яких він був вчителем, захисником і утішителем. Зовні він був класичним варіантом єврея-невдахи (шлимазл), обтяженого численними недугами, турботами і невдачами, проте його відрізняли рідкісний оптимізм і вміння бачити хороше у всьому, що відбувається (як він сам говорив: «Все, що приходить від Б га — все добре»). І люди, які чули про його життєлюбство, приходили до нього, щоб отримати порцію надії на краще. Рабі Зуся не писав книг, але записані його учнями висловлювання і повчання були зібрані в книгу «Менорат заѓав».

Рабі Зуся похований в Аніполі поруч зі своїм вчителем, Межерицьким магідом. Спадкоємцем йому став його син, рабі Цві-Менахем-Мендел.

📌2 швата 5744 року (6 січня 1984 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Масуда Абу-Хацири.

Рабі Ісраель народився в 1890 році в марокканському містечку Тафілалт у відомій рабинській родині, що веде своє походження від рабі Шмуеля Елбаза з Дамаска (XVI століття) — знавця Талмуда і Кабали. Одного разу рабі Шмуелю потрібно було терміново вирушити з Ерец-Ісраель до Туреччини, але керманич відмовився взяти його на корабель, і рабі Шмуель пустився в море на циновці. На згадку про це диво його стали називати Абу-Хацира («володар циновки» (арабськ.)).

Дідом рабі Ісраеля був рабі Яаков «Божественний кабаліст, майстерний чудотворець», і онук виявився цілком гідним його. Уже в юному віці він відрізнявся незвичайними здібностями і став відомий як «Баба-Салі» («батько Ісраель»). Багато людей приходили до нього, щоб отримати браху (благословення) на парнасу (заробіток) і здоров'я. Рабі Ісраель бен Масуд був великим знавцем єврейського закону і Кабали, змінивши батька, який пішов з цього світу, на посаді глави єшиви і керівника громади. Хоча йому було всього 19, але його авторитет був незаперечним і навіть місцеві араби приходили до нього за порадою і благословенням.

У 1964 році Баба-Салі, слідом за більшістю марокканських євреїв, переїхав до Ерец-Ісраель, де його слава чудотворця продовжувала привертати до нього тисячі людей — вже не тільки вихідців з Марокко, але й ашкеназьких (європейських) євреїв. Він підтримував дружні стосунки з багатьма видатними мудрецями свого часу, особливо виділяючи Ребе, якого він по-східному пишно називав «Великим орлом у небесній висоті» і всіляко підтримував Ребе в його прагненні залучити якомога більше євреїв до виконання заповідей.

Рабі Ісраель Абу-Хацира був дуже скромною людиною і всіляко цурався публічності та популярності, але в останню путь його прийшли провести майже 100 000 осіб, а його могила — одне з найбільш відвідуваних поховань праведників в Ерец-Ісраель.

джерело: chabad.odessa