У нашому житті є місце жалю та каяттю. Це здорові, конструктивні почуття, але лише за двох умов: 1) якщо вони є реакцією на справді поганий вчинок і 2) якщо ці переживання приводять до того, що погані вчинки більше не повторюються. Саме це визначає тшуву — механізм Тори для виправлення поведінки.

Рабі Вассерман порівнював тшуву з механізмом очищення: «Якби не було очищення, довелося б носити одяг, доки він не став би зовсім брудним, а потім його потрібно було б просто викинути». Самоосуд подібний до викидання одягу, а тшува видаляє плями.

Багато хто вважає, що від нас вимагається каятися лише за активні порушення, наприклад крадіжку. Але це помилка. Рамбам пише, що ми повинні робити тшуву також за гнів, заздрість та інші погані риси характеру. Позбутися їх, коли вони вже вкорінилися, набагато важче.

Чи зробить людина тшуву, залежить від її здатності робити вибір. Концепція дарованої Б-гом свободи вибору, свободи волі (хофеш бхіра), є основою єврейської традиції. Однак багато хто погоджується з цим принципом лише на словах, теоретично, вважаючи себе нездатними реалізувати його на практиці. Вони вірять, що спадковість або вплив оточення роблять вибір майже неможливим.

Ніхто не заперечує їхнього величезного впливу на нашу попередню поведінку. Але, згідно з поглядом когнітивної психології, вони продовжують впливати на нашу поведінку сьогодні лише тому, що ми й далі навіюємо собі ті самі переконання та мисленнєві шаблони, які колись формували нашу поведінку. Ці переконання й шаблони значною мірою є ірраціональними. Вони сформувалися в нас у дитинстві внаслідок того тлумачення подій нашого життя, яке ми давали тоді. Однак сьогодні ми здатні сприйняти нові, більш усвідомлені інтерпретації. Так ми можемо звільнитися від впливу минулого.

Звісно, це нелегко. Наші думки, «внутрішні діалоги», зазвичай швидкі й автоматичні. Потрібні зусилля та практика, щоб усвідомити їх і розпізнати. Хоча ми можемо постійно працювати над тим, щоб змінити свій спосіб мислення, іноді звичні стереотипи все ж прослизатимуть попри всі наші зусилля. Через ці труднощі ми навряд чи зможемо повністю позбутися впливів минулого. І хоча в принципі ми контролюємо свою поведінку й можемо змінити її будь-якої миті, на практиці ця свобода часто буває обмеженою.

У статті про тшуву рабі Єхіель Шлезінгер описує правильну послідовність виправлення негативних рис характеру. Він пояснює, що складність тшуви, виправлення цих якостей, походить від того, що ми йдемо неправильним шляхом. У тшуві, пов’язаній з окремим поганим вчинком, жаль передує виправленню. А при виправленні усталених поганих звичок виправлення передує жалю. Цей порядок описує пророк: «Коли повернуся — тоді жалкуватиму».

Сенс його слів пояснюють Рамбам і рабейну Йона. Роблячи тшуву в неправильному порядку, людина може настільки переповнитися усвідомленням своїх гріхів і проступків та впасти в такий біль і смуток, що зміни здаватимуться їй абсолютно неможливими. Інакше кажучи, якщо людина має давню погану звичку, вона не повірить, що здатна її позбутися, доки справді себе не змінить.

Засновник руху морального самовдосконалення — Мусар — рабі Ісраель із Саланта говорив, що шлях зміни характеру довгий, важкий і сповнений перешкод. Добре відомий його вислів: «Легше прочитати весь Талмуд, ніж змінити хоча б одну свою рису».

Він учить, що потрібно усвідомлювати: на шляху виправлення неминуче трапляються зриви. Самовдосконалення людини завжди потребує багато часу. Якщо ми намагаємося прискорити процес змін, то легко можемо пережити розчарування, втратити силу духу й припинити свої зусилля.

Мір’ям Леві, із циклу «Ефективне єврейське виховання»