Легендарний кантор, який підкорив серця двох Любавицьких РебеЙосеф (Йоселе) Розенблат (1882–1933) — легендарний кантор (хазан) і композитор зі світовим ім’ям, чий голос і сьогодні вважається еталоном канторського мистецтва. Проте мало хто знає про його особливий духовний зв’язок із рухом ХАБАД.🌟 Зустріч із Шостим Любавицьким РебеУ 1930 році (5690 році за єврейським календарем), під час історичного візиту Шостого Любавицького Ребе, Ребе Раяца (рабина Йосефа Іцхака Шнеєрсона), до США, відбувся святковий фарбренген на честь Сімхат Бейт га-Шоєва.Йоселе Розенблата запросили на цю зустріч як почесного гостя. У розпал фарбренгену великий кантор почав співати оригінальні хабадські нігуни просто перед Ребе.📰 Із репортажу того часуРедактор газети «Дер Морген Журнал» Давид-Лейб Меклер так описував цей момент:«Йоселе співав із таким глибоким почуттям і душею, як уміє лише він один. Але здавалося, що справжні хабадські нігуни, які йшли із самого серця, змусили збліднути навіть його власну майстерність...»📻 Особливе ставлення Сьомого РебеСьомий Любавицький Ребе, як відомо, дуже вимогливо ставився до музики й надавав перевагу виключно автентичним хабадським мелодіям, що несуть у собі особливу святість.Однак для Йоселе Розенблата було зроблено виняток: час від часу Ребе слухав записи його співу, віддаючи шану неймовірній щирості та душевній чистоті його виконання. 🎶 Дуже радимо послухати його записи. джерело: 📖 Любавицький календар.

Іноді почуття провини — це спосіб, яким інша людина утримує контроль, близькість або владу у стосунках. Маніпулятивна вина рідко звучить прямо.📌Вона приходить через фрази:«після всього, що я для тебе зробив»,«ти мене засмучуєш»,«нормальні діти так не поводяться»,«якби ти любила — ти б…»І тоді людина починає жити у постійному внутрішньому конфлікті:між своїми потребами й страхом когось розчарувати.Так формується звичка брати відповідальність не лише за себе,а й за чужі емоції, очікування, образи та незадоволення.📌Але важливо розрізняти:вина — це не завжди показник того, що ти справді зробив щось погане.Іноді це лише показник того, що ти вийшов із ролі, яка була зручною для інших.Коли людина починає ставити межі, відмовляти, обирати себе, не рятувати всіх навколо — у системі, де вона звикла бути “зручною”, це часто викликає напругу.І саме тоді їй можуть повертати провину як спосіб повернути її назад у старий сценарій.📌У гештальт-підході є важливе розуміння:почуття провини нерідко виникає на межі контакту, де людина зраджує себе заради збереження стосунків — або навпаки, ризикує втратити прихильність, залишаючись собою.Тому дорослішання психіки — це не про те, щоб ніколи не відчувати вину.📌А про здатність перевіряти:це справді моя відповідальність?чи це чужі почуття, які мене навчили нести замість когось?Бо там, де закінчується хронічна вина, дуже часто починається жива зустріч із собою.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

📖 ВступНаша тижнева глава називається «Корах» і розповідає про суперечку Кораха та його громади з Моше-рабейну. Вони виступили проти того, щоб Моше й Аарон були провідниками народу Ізраїлю, і вимагали священства (кегуни) також для себе. Як сказано в їхньому зверненні:«Адже вся громада — усі святі... Чому ж ви підноситеся над громадою Господа?»Їхній виступ був розцінений як бунт проти Самого Всевишнього, і вони зазнали суворого покарання: земля розверзла свої уста й поглинула їх, їхні родини та все їхнє майно.🤔 ЗапитанняІснує відоме правило, встановлене нашими мудрецями (Хазаль):«Ім’я нечестивих нехай згниє».Не слід називати дитину ім’ям злочинця чи нечестивця, та й загалом згадувати його без потреби.Якщо так, то чому наша глава названа ім’ям «Корах» — людини, яка виступила проти Моше та Всевишнього?💡 ВідповідьІстина полягає в тому, що саме прагнення Кораха було правильним і гідним.Корах та його громада палко бажали удостоїтися Первосвященства — найвищого рівня святості, якого може досягти єврей.Таке прагнення є правильним і бажаним для кожного єврея.Однак їхній вчинок — заперечення рішення Всевишнього, Який обрав Аарона Первосвященником, а Моше — лідером народу, — був абсолютно неприйнятним.📌 Урок для насКожен єврей має перейняти від Кораха його прагнення досягати найвищих щаблів святості.Водночас необхідно засвоїти урок із того, що сталося, коли він пішов проти волі Всевишнього, і всіляко остерігатися подібного.За матеріалами «Лікутей Сіхот», том 18, стор. 207.джерело: Любавицький календар 

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай.........

📌28 сівана 5701 року (23 червня 1941 року) — Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (майбутній Ребе) і його дружина ребецн Хая-Мушка прибули до США. Перед початком Другої світової війни сім'я майбутнього Ребе жила у Франції, однак у 1940 році країна була окупована нацистами і залишатися там було неможливо. Ребе Раяц (рабі Йосеф-Іцхак), який жив у США, доклав чимало зусиль, щоб домогтися для Менахема–Мендла і його дружини дозволу на виїзд з Франції та на в'їзд до Сполучених Штатів. Його було отримано лише влітку 1941 року. Шлях до США був нелегким і пролягав через Іспанію та Португалію. 23 червня 1941 року сім'я Шнеєрсон прибула до США. У Європі вже другий день тривала Велика Вітчизняна Війна. джерело: chabad.odessa 

📖 ПередісторіяНаша тижнева глава розповідає про дванадцятьох розвідників, яких Моше послав до Обіцяної землі. Їхнім завданням було оглянути країну та з'ясувати, якими шляхами її найкраще завоювати.Однак, повернувшись, розвідники принесли тривожні й негативні звістки. Вони посіяли серед народу страх, позбавили людей надії увійти до Землі Ізраїлю та спричинили паніку. У результаті через це малодушність увесь народ був покараний довгими роками мандрів пустелею, а самі розвідники зазнали суворого покарання за поширення лихої слави про землю. 🤔 ЗапитанняНа перший погляд це здається несправедливим. Адже Моше сам попросив їх оглянути землю, і вони, по суті, сумлінно виконали доручення! Чому ж їх покарали за передачу правдивої інформації? Хіба вони винні в тому, що мешканці тієї землі справді були могутніми велетнями? 💡 ВідповідьМісія, яку Моше поклав на них, не полягала в тому, щоб оцінювати, чи варто взагалі туди йти. Якщо Всевишній наказав увійти до цієї землі, жодних сумнівів щодо цього бути не могло. Завдання розвідників було суто тактичним: з'ясувати, як саме зробити завоювання найпростішим і найефективнішим.Коли ж вони почали висловлювати власні судження, ставлячи під сумнів саму можливість виконання Б-гом Своєї обіцянки, вони зрадили своєму статусу посланців і проявили невіру. Вони перестали бути виконавцями волі Всевишнього та перетворилися на радників, які сумніваються. 📌 Урок для життяЦей принцип стосується і нашого повсякденного життя, і виконання заповідей. Коли перед нами постають перешкоди та труднощі, важливо пам’ятати: якщо Всевишній доручає або наказує щось зробити — це неодмінно можливо здійснити. Наше завдання — не оцінювати шанси на успіх Б-жественного задуму, а шукати шляхи для його втілення. (За матеріалами «Лікутей Сіхот», том 13, стор. 39.) джерело: 📖 Любавицький календар.