Нам здається, що ми недостатньо хороші, недостатньо сильні, недостатньо талановиті. Ми порівнюємо себе з іншими, помічаємо лише власні недоліки й забуваємо, що кожна річ, кожна людина та кожен етап життя мають свій час і своє призначення.Іноді те, що здається слабкістю, згодом стає нашою силою. Те, що виглядає непотрібним, виявляється незамінним. А те, що сьогодні здається глухим кутом, може стати початком чогось значно більшого.Ці ілюстрації нагадують про просту, але важливу істину: не поспішайте ставити на собі крапку . Можливо, зараз ви ще не бачите свого зростання, своєї цінності чи свого місця, але це не означає, що їх немає.Будьте терплячими до себе. Найкращі розділи вашої історії ще попереду. ❤️

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай.........

Шабат — 5 Тамуза 5786 року📖 Айом-йом на ШабатОдного разу під час особистої аудієнції (єхідут) наш Старий Учитель (Алтер Ребе — рабі Шнеур-Залман із Ляд) запитав одного зі своїх найближчих і найвидатніших хасидів про його справи.Хасид почав нарікати, що повністю розорився й утратив усе своє майно.На це Алтер Ребе відповів:«Від тебе вимагається, щоб ти освітлював своє оточення Торою та служінням серця (молитвою). А засоби до існування й усі інші твої потреби — це те, що зобов’язаний дати тобі Всевишній. Виконуй те, що покладено на тебе, а Б-г виконає те, що покладено на Нього».📖 Любавицький календар

📌5 тамуза 3332 року (429 рік до н.е.) — Видіння пророком Єхезкелем Меркави (Б-жественної колісниці).Цього дня у пророка Єхезкеля, першого з пророків, які пророкували поза межами Ерец-Ісраель, було видіння Б-жественної колісниці (маасе меркава), опис якої є алегорією духовної структури цього світу.📌5 тамуза 5046 року (29 червня 1286 року) — Арешт рабі Меїра з Ротенбурга.Рабі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв XIII століття. Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства, перетворюючи їх і все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це став масовий вихід євреїв з Німеччини. Провідником цього виходу став рабі Меїр, який був заарештований і ув’язнений. Оскільки влада вимагала як викуп величезну суму (рівну сумі податку), рабі Меїр заборонив громаді викупляти себе, щоб не створювати прецедент і запобігти здирництву з боку влади (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого вимагають суму, значно більшу за розумні межі, викуповувати його не можна, щоб не спокушати викрадача легким заробітком). Рабі Меїр помер у в’язниці у 1293 році, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму.

📖 ВступНаша тижнева глава розповідає про пісню синів Ізраїлю — «Тоді заспівав Ізраїль» — як подяку Всевишньому за те, що Він урятував їх від ворогів, які чатували в ущелинах скель біля русла річки Арнон, маючи намір знищити народ.Всевишній зблизив дві гори одна до одної, і вони розчавили ворогів, які опинилися між ними.Подібний прояв вдячності ми знаходимо й після дива розсічення Червоного моря (Ям Суф). Тоді сини Ізраїлю також прославили Всевишнього піснею: «Тоді заспівав Моше та сини Ізраїлю».🤔 ЗапитанняПостає запитання: чому саме після цих двох чудес сини Ізраїлю вважали за потрібне заспівати пісню?Адже протягом усього шляху від Виходу з Єгипту й до цього моменту відбулося безліч інших чудес, за які вони не співали хвали.💡 ВідповідьНа відміну від усіх інших чудес, ці два випадки вирізнялися особливим способом спасіння: в обох ситуаціях синам Ізраїлю не довелося зробити абсолютно нічого, щоб перемогти своїх ворогів.Біля русла Арнону Всевишній знищив ворогів без будь-якого попереднього відома самих євреїв. Так само і під час розсічення Червоного моря їм не потрібно було воювати з єгиптянами, як сказано: «Г-сподь буде воювати за вас, а ви зберігайте спокій».У цих двох чудесах особливо яскраво проявилася ніжна любов Всевишнього до народу Ізраїлю. Тому й народ, зі свого боку, відповів на цю любов щирою взаємною любов'ю — через пісню.📌 УрокКожен єврей повинен усвідомлювати виняткову любов, яку Всевишній має до нього, і щиро дякувати Йому за це.(За матеріалами «Лікутей Сіхот», том 23, стор. 179.)📖 Любавицький календар

П’ятниця, переддень ШабатуТижнева глава: в Ізраїлі — «Хукат», у діаспорі — «Корах». 5755 (1995) — відійшов у Вічність машпія рабин Мендл Футерфас — один із головних діячів, які організували виїзд євреїв із Радянського Союзу у 5706 (1946) році, один із засновників установ Хабаду в Лондоні та машпія єшиви «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді. Айом-йомНавіть коли лише один хасид або один учень спрямовує своє серце, розум і душу до Тори та її зміцнення, він творить справжні дива у великому місті в усіх його справах. І це відбувається надприродним шляхом — завдяки заслугам праотців світу.

📌4 тамуза 4931 року (9 червня 1171 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яаківа бен Меїра (рабейну Там).Рабі Яаків бен Меїр — онук великого коментатора Тори рабі Шломо-Іцхака (Раші), розпочав своє навчання під керівництвом батька, рабі Меїра бен Шмуеля, і старшого брата, рабі Шмуеля бен Меїра, відомого під акронімом Рашбам.Рабі Яаків відомий як рабейну (наш учитель) Там (від слова «там» — цілісний, той, у кого немає недоліків. Тора називає нашого праотця Яаківа — іш там, досконала людина, праведник). Рабейну Там був визнаний найвидатнішим єврейським ученим свого покоління, і до нього прибували учні з таких віддалених від Франції місць, як Богемія і Росія. Разом із кількома мудрецями того періоду (серед них другий зять Раші рабі Єѓуда бар Натан (Ріван), онуки Раші — Рашбам і Рівам (рабі Іцхак бен Меїр), і правнук Рі га-Закен) він брав участь у створенні великого зведення доповнень до коментарів Раші до Талмуду. Ця праця отримала назву «Тосафот» («Доповнення»), а самих учених називають тосафістами.Одне з найвідоміших рішень рабейну Тама — «тфілін рабейну Там»: за думкою рабі Яаківа (думкою, заснованою на давній традиції), розташування уривків усередині коробочок тфілін дещо відрізняється від загальноприйнятого (відомого як «тфілін Раші»). Обидві ці традиції дуже давні, і під час археологічних досліджень у Хірбет-Кумрані (так звані сувої Мертвого моря) були знайдені обидва варіанти тфілін.Рабі Яаків жив у містечку Рамрю, де знаходилася єшива, яку він і очолював, а на життя заробляв наданням позик і виноробством. Це змушувало його підтримувати контакти з французькою знаттю і владою, з якими в нього були численні конфлікти.Під час Другого хрестового походу у 1146 році рабі Яаків, будучи заможним виноторговцем, постраждав від погромників: його дощенту пограбували, завдали п’ять глибоких ножових поранень і напевно вбили б, якби поруч дивом не опинився один лицар, який особисто знав рабейну Тама і цінував його праведність. Лицар відбив його від розлюченого натовпу і вивів у безпечне місце. Мудрець був врятований, після чого залишив Рамрю і перебрався до Труа.📌4 тамуза 5565 року (1 червня 1805 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Пінхаса бен Цві-Гірш га-Леві Гурвіца.Рабі Пінхас народився в українському містечку Чортків і разом зі своїм братом, майбутнім рабі Шмуелем-Шмельке з Нікольсбурга (див. 2 іяра), навчався спочатку у свого батька, рабі Цві-Гірша, а потім у нехасидській («литовській») єшиві, але після поїздки до Межирича і зустрічі з Магідом — рабі Дов-Бером — брати стали його відданими учнями і послідовниками.Спочатку рабі Пінхас був помічником рабинів у Віткові та Леховиці, але у 1772 році він отримав почесне запрошення очолити єшиву у Франкфурті-на-Майні. Доброзичливий і м’який рабі Пінхас користувався любов’ю і повагою всіх мешканців міста, зокрема й неєвреїв. У Франкфурті рабі Пінхас прожив 33 роки, аж до самого відходу з цього світу.Рабі Пінхас вів активну боротьбу з «батьком реформізму» Мойсеєм (Моше) Мендельсоном, зокрема всіляко противився задуманому ним перекладу Танаха німецькою мовою (сам Мендельсон розглядав це як перший крок на шляху до асиміляції євреїв).Син рабі Пінхаса, рабі Цві Гурвіц, відомий як рабі з Франкфурта.📌4 тамуза 5579 року (27 червня 1819 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Естер-Мір’ям, доньки другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).У 1990 році на любавицькому єврейському кладовищі була знайдена жерстяна пластинка з частково пошкодженим написом. Із неї випливало, що ребецн Естер-Мір’ям померла ще за життя батька (до імені Мітелер ребе додані слова «нехай продовжаться його роки», які використовують лише з іменами живих людей).Цікаво, що до цього моменту ніхто не знав (точніше, не пам’ятав) про існування у Мітелер ребе доньки Естер-Мір’ям.джерело: chabad.odessa

📰 15 січня 2026 року The Jerusalem Post опублікував репортаж журналіста Майкла Старра про єврейських військовослужбовців, які продовжують воювати в лавах Збройних сил України, тоді як увага світових медіа дедалі частіше перемикається на інші конфлікти.Головна думка матеріалу проста: війна не зникла лише тому, що перестала бути головною темою новин. Для українських військових вона триває щодня. Серед тих, хто вже четвертий рік захищає Україну, — багато євреїв. 🎖️ Командир дрон-розвідки: «Воювати за свою країну»Один із героїв репортажу — Моше Бізсемов, командир групи розвідувальних дронів із Миколаєва. Він служить в українській армії з 2018 року. Його контракт мав завершитися у квітні 2022-го, але після початку повномасштабного вторгнення він вирішив залишитися.Під час боїв багато його побратимів потрапили в полон у Маріуполі, а частина з них досі не повернулася додому.На запитання, чому він продовжив службу, Бізсемов відповідає коротко:«Воювати за свою країну».Попри поранення і право на почесне звільнення, він повернувся до підрозділу дрон-розвідки. 🚑 Водій БМП, який зупинивсяДругий герой — Андре Чернецький, водій бойової машини піхоти, який двічі воював під Бахмутом.Повертаючись із бойового завдання, він побачив українського військового, затиснутого під уламками будівлі. За правилами бронемашина не мала права зупинятися, але Чернецький наказав зупинитися.Він витягнув пораненого з-під завалу, ризикуючи життям усього екіпажу.Говорячи про свою єврейську ідентичність, Чернецький каже:«Якщо ти представляєш свій народ — ти маєш тримати планку ще вище».Він тричі був поранений, але продовжує воювати, щоб ніхто не зміг сказати, що євреї не захищали Україну. ⚖️ Не всі пішли на фронтАвтор не ідеалізує ситуацію. У репортажі прямо зазначено: серед єврейських громадян України, як і серед інших, були ті, хто уникав мобілізації.Водночас представники єврейських громад наголошують, що євреїв у ЗСУ значно більше, ніж може здаватися, просто багато хто не бере активної участі в громадському житті. 🕯️ Ціна війниУ матеріалі згадуються історії загиблих єврейських військових.Серед них — Цві-Гірш (Гриша) Звергазда, який мріяв відкрити кошерний ресторан в Одесі, учитель школи Хабаду Андрій Коровський, що після поранення повернувся на фронт і помер від серцевого нападу, а також український актор і телеведучий Максим Неліпа, який загинув у бою.За оцінками представників єврейських громад, із 2022 року у війні загинули від 100 до 200 єврейських захисників України. 🤝 Підтримка громадЄврейські громади допомагають організовувати поховання відповідно до єврейської традиції, підтримують родини загиблих та читають кадиш.Окремо у репортажі розповідається про військових капеланів, які спілкуються з військовими, підтримують їх духовно та психологічно,  допомагають тим, хто переживає найважчі моменти війни. 📖 Чому цей репортаж важливийДля багатьох за межами України війна поступово перестає бути головною темою новин.Для тих, хто сьогодні тримає оборону, вона триває щодня.Історія єврейських військових ЗСУ — це історія про відповідальність, пам'ять і вибір. Про людей, життя яких поєднало Україну та Ізраїль.Такі репортажі важливі не лише як журналістські матеріали. Вони зберігають імена, факти й голоси людей, які сьогодні пишуть історію України. 🔗 Оригінал репортажу The Jerusalem Post від 15 січня 2026 року — за посиланням нижче.https://www.jpost.com/international/internationalrussia-ukraine-war/article-883460