частина 1 📌Піст 17 Тамуза — один із чотирьох загальнонаціональних постів, установлених на згадку про руйнування Єрусалимського Храму. До них також належать піст Гедалії (3 Тішрея), 10 Тевета та 9 Ава. 📌Піст 17 Тамуза пов’язаний із трагічними подіями, що передували руйнуванню Першого Храму. Саме 10 Тевета вавилонський цар Навуходоносор II (Невухаднецар) розпочав облогу Єрусалима, а 17 Тамуза його військо прорвало міські мури. Це стало початком падіння єврейської держави.Через три тижні, 9 Ава, сталася найтрагічніша подія — було підпалено Єрусалимський Храм.Саме тому піст 17 Тамуза відкриває особливий жалобний період у єврейському календарі, який триває три тижні — до 9 Ава. Цей період називають «Бейн а-Мецарім» («Між тіснинами»), адже він проходить між двома жалобними постами — 17 Тамуза та 9 Ава. 📌П'ять трагічних подій, що сталися 17 ТамузаУ Талмуді (трактат Тааніт) згадуються п’ять великих лих, які сталися саме цього дня:1. Моше розбив Скрижалі ЗаповітуПобачивши, що народ Ізраїлю поклоняється золотому тельцю, Моше-рабейну розбив Скрижалі Заповіту, отримані від Всевишнього на горі Синай.2. Припинилося принесення щоденної жертви «Тамід»Під час облоги Єрусалима (за словами Рамбама — перед руйнуванням Першого Храму) стало неможливо доставляти жертовних тварин до Храму. Через це припинилося принесення щоденної жертви «Тамід», що стало знаком наближення великої катастрофи.3. Було проломлено мури ЄрусалимаЯк розповідає пророк Ірмеягу (52-й розділ), під час облоги Першого Храму міські мури були прорвані 9 Тамуза, а в епоху Другого Храму така сама трагедія сталася 17 Тамуза.4. Було спалено сувій ТориАпостомос, намісник царя Антіоха, наказав спалити сувій Тори, розуміючи, що найкращий спосіб підкорити єврейський народ — завдати удару по його духовній основі.Спалення Тори стало початком жорстоких переслідувань єврейського народу та однією з причин повстання Маккавеїв.5. У Храмі було встановлено ідолаУ цей день у Храмі було встановлено статую язичницького божества.За однією традицією, це зробив той самий Апостомос у період Другого Храму.За іншою (про що говорить Єрусалимський Талмуд), це зробив юдейський цар Менаше ще за часів Першого Храму. Менаше увійшов в історію як цар, який «залив Єрусалим невинною кров’ю» та перевершив усіх своїх попередників у поклонінні ідолам. Цар Менаше та сила тшувиЦікаво, що цар Менаше був сином праведного царя Хізкіягу — одного з найвидатніших царів Юдеї.У Вавилонському Талмуді (трактат Брахот) розповідається, що Хізкіягу знав пророчо, яким стане його син, тому навіть не хотів одружуватися, щоб не мати дітей. Проте пророк Єшаягу дорікнув йому за це та наказав виконати заповідь Тори — одружитися й народити дітей.Хізкіягу послухався, і народився Менаше.Попри численні тяжкі гріхи, наприкінці життя Менаше щиро розкаявся — зробив тшуву. Талмуд говорить, що Всевишній відкрив для нього «таємні ворота» Небес, через які його молитва була прийнята. дерело : https://toldot.com/

Сьогодні 14 Тамуза 5786 року📌 1930 рік — зустріч шостого Любавицького Ребе, рабина Йосефа-Іцхака Шнеєрсона, з Президентом Сполучених Штатів Америки Гербертом Гувером.📌 1944 рік — заснування єшиви «Ахей Тмімім» у місті Бріджпорт.Айом-йомОсь що писав «Цемах Цедек» в одному зі своїх вчень:«Наш учитель (Алтер Ребе), благословенна його пам'ять, у вівторок, у день читання розділу Тори "Балак", у 1802 році сказав своїм синам таке:Астрономи ставлять запитання: якщо Земля має форму кулі (подібно до яблука), то чому люди, які живуть на іншому боці земної кулі, наприклад в Америці, не падають вниз? Їхня наукова відповідь не є цілком правильною.Наш учитель пояснив, що правильна відповідь полягає в іншому. У книзі «Ец Хаїм» сказано, що небесні світи влаштовані за принципом кола (сфери). А в колі немає понять «верх» і «низ» — усі напрямки в ньому рівнозначні.Тому для людей, які живуть на іншому боці Землі, їхнє небо є таким самим «верхом», як для нас наше небо, а земля під їхніми ногами є «низом» відносно їхнього неба.📖 Любавицький календар

Яке вікно оберете саме ви?Кажуть, що перший вибір часто підказує те, що ми не завжди усвідомлюємо. Не аналізуйте занадто довго — просто подивіться на зображення та оберіть вікно, яке першим привернуло вашу увагу.А розшифровку шукайте в коментарях під цим дописомПам’ятайте: це розважальний психологічний тест, який не є діагностичним інструментом, але може стати цікавою нагодою для саморефлексії відповіді:  Вікно №1Ви — людина обережна й стримана. Перш ніж діяти, ретельно все обдумуєте й не поспішаєте відкриватися іншим.Саме ця риса часто допомагає вам уникати зайвих помилок і приймати зважені рішення. Порада: іноді дозвольте собі трохи більше спонтанності. Найцікавіші можливості часто з'являються саме тоді, коли ми виходимо за межі звичного. Вікно №2Ви вмієте знаходити баланс між обережністю та рішучістю. Легко адаптуєтеся до нових ситуацій і добре взаємодієте з людьми.Саме тому вас цінують як на роботі, так і серед друзів. Порада: не бійтеся іноді наполягати на власній думці. Ваші рішення заслуговують на довіру. Вікно №3Ви — відкрита, емоційна та щира людина. Любите життя, не боїтеся проявляти свої почуття й часто дієте за покликом серця.Ваша енергія надихає оточуючих, хоча інколи може призводити до поспішних рішень. Порада: час від часу робіть невелику паузу перед важливими кроками — це допоможе використати вашу сміливість ще ефективніше. джерело: https://iapht.webnode.com.ua/ 

1834 рік (5594 рік за єврейським календарем) став переломним і одним із найтрагічніших періодів в історії єврейської присутності на Святій Землі. Серія кривавих повстань, що охопила весь регіон, завдала нищівного удару по давніх єврейських громадах. Для хасидів ХАБАД ці події стали початком завершення їхнього перебування в Галілеї та призвели до великого переселення. 🌍 Політичний хаос: повстання проти єгипетської владиПричини трагедії крилися в геополітичних змінах. У 1831 році Ібрагім-паша завоював Землю Ізраїлю, запровадивши примусовий призов місцевого населення до армії та важкі податки.Через три роки, навесні 1834 року, спалахнуло масштабне повстання арабських селян проти єгипетського панування. Скориставшись тимчасовим безладом і відступом регулярних єгипетських військ, озброєні натовпи мародерів спрямували свою лють на найбеззахисніше населення — єврейські квартали Єрусалима, Хеврона та Цфата. 🩸 «Велике пограбування» Цфата: 33 дні беззаконня та зрадиНайстрашнішого удару зазнав Цфат. Погроми розпочалися 8 сівана під проводом місцевого мусульманського лідера Мухаммада Дамура, який закликав «забрати багатства у невірних».Рятуючи свої життя, більшість євреїв залишили місто, ховаючись у холодних гірських печерах і серед руїн.Намагаючись урятувати громаду, керівник «Колель Хасидим» у Цфаті пішов на відчайдушний крок. Він передав усі кошти громадської скарбниці міському каді (судді), благаючи надати прихисток сотням єврейських родин у його дворі.Суддя прийняв величезний викуп, але жорстоко зрадив довіру людей: лише через чотири дні він безжально вигнав перелякані сім'ї назад на вулиці — просто до рук мародерів.Погромники безкарно господарювали в Цфаті тридцять три дні. Синагоги були зруйновані й осквернені. Сувої Тори варварськи розривали на шматки, а зі священного пергаменту нападники демонстративно виготовляли взуття та мішки.Наруга над жінками відбувалася просто на очах громади в осквернених молитовних будинках.Одночасно повстанці повністю знищили відому друкарню Ісраеля Бака, позбавивши десятки родин єдиного джерела заробітку.Лише 10 тамуза регулярні єгипетські війська придушили повстання та заарештували його організаторів. Проте награбоване майно єврейській громаді так і не повернули. 📜 ХАБАД і великий вихід до Святого містаДля хасидської громади ХАБАД погром 1834 року став точкою неповернення.Протягом багатьох років Цфат був одним із найважливіших центрів хасидизму, однак після цих подій його матеріальна й духовна основа була практично знищена.Керівництво громади намагалося відновити місто, але вже через три роки нове лихо остаточно визначило його долю.24 тевета 5597 року (1837) стався руйнівний Галілейський землетрус. Будинки хасидів, зведені на крутих схилах Цфата, обвалилися, поховавши під своїми уламками понад тисячу євреїв.Поєднання двох масштабних катастроф призвело до остаточного занепаду старого єврейського Цфата.Хасиди ХАБАД, які вижили, усвідомили, що їхнє майбутнє лежить в іншому місці, і ухвалили історичне рішення назавжди залишити Галілею. Вони переселилися до Єрусалима, де заклали міцні духовні та матеріальні основи нової громади ХАБАД, яка згодом стала одним із головних стовпів єврейського життя Єрусалима. джерело: t.me/LubavitcherRebe770

Єврейська громада України щиро вітає всіх із Днем Конституції України!28 червня ми відзначаємо свято Основного Закону нашої держави — день, який нагадує про цінності, що є фундаментом незалежної України: свободу, людську гідність, відповідальність, єдність і прагнення до справедливості.Сьогодні ці слова набувають особливої ваги. Українці щодня захищають не лише свою землю, а й право жити у вільній, незалежній державі та самостійно визначати своє майбутнє.У цей святковий день молимося за наших захисників і захисниць, за мир, за безпеку кожної родини та за якнайшвидшу Перемогу України.Нехай Всевишній благословить нашу державу, дарує їй мир, єдність, мудрість і силу,а всім її громадянам — добробут, надію та впевненість у завтрашньому дні.З Днем Конституції України!

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай.........

12 тамуза 5100 року (8 липня 1340 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова бен Ашера бен Єхіеля (Баал ѓа-Турім).Рабі Яаков був сином рабі Ашера, сина Єхіеля (відомого як рабі Рош). Він народився в Німеччині, але потім разом із батьком переїхав до Іспанії, у Толедо, де, відмовившись від посади рабина, жив у великій бідності, присвячуючи весь свій час вивченню Тори. Найбільшу популярність рабі Яакову бен Ашеру принесла книга «Арба ѓа-турім» («Чотири ряди»), яка дала йому, як це часто буває, друге ім’я. Вважаючи, що на той час «аргументи стали хибними, розбіжності посилилися, думки розмножилися, так що не залишилося жодного галахічного правила, щодо якого існує згода», рабі Яаков вирішив написати книгу, яка охоплювала б усі закони та звичаї, що стосуються як людини, так і громади.У «Арба ѓа-турім» щодо кожного питання в лаконічній формі наведено думки всіх провідних авторитетів попередніх поколінь, щоб будь-який рабин, який користується цією книгою, міг самостійно зробити остаточний висновок, оцінивши та порівнявши різні думки.Відповідно до назви книга складається з чотирьох частин. «Орах хаїм» («Спосіб життя») об’єднує правила щоденної поведінки, а також закони суботи, свят і будніх днів; «Йоре деа» («Вчитель мудрості») присвячена кашруту, законам обрізання, жалобі тощо; «Евен га-езер» («Скеля допомоги») містить положення про шлюб і розлучення; «Хошен мішпат» («Знак суду») присвячена судочинству та заповідям, що регулюють майнові відносини.Згідно з переказами, рабі Яаков помер дорогою до Ерец-Ісраель.12 тамуза 5640 року (21 червня 1880 року) — День народження рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), шостого Любавицького Ребе.Його мати, ребецн Штерна-Сара, розповідала: «Після нашого весілля минуло кілька років. Я була дуже молода і перебувала далеко від дому своїх батьків. У нас досі не було дітей, і це дуже мене травмувало.Одного разу, у свято Сімхат-Тора, під час кідушу, який відбувався вдома у мого свекра, рабі Шмуеля (четвертого Любавицького Ребе, Ребе Маѓараша), прочитали «Мішеберах» (молитву за здоров’я) за всіх жінок і дівчат «Дому Ребе», але про мене чомусь забули. Я дуже засмутилася, і, хоча пізніше благословили й мене, осад залишився. Я пішла до своєї кімнати й почала думати про те, що в мене досі немає дітей, про свою самотність, про цю історію з «Мішеберах». Я заплакала і так, у сльозах, задрімала. І тоді мені приснився сон.Я побачила уві сні чоловіка імпозантної зовнішності, який увійшов до моєї кімнати й запитав мене: «Дочко моя, чому ти плачеш?» Я розповіла про все, що було в моєму серці, і він сказав: «Не плач, дочко моя! Обіцяю тобі, що цього року у тебе народиться син, але одразу після свята ти маєш роздати 18 рублів зі своїх особистих грошей на цдаку».Закінчивши говорити, чоловік вийшов із кімнати й зник. Через кілька хвилин він повернувся у супроводі ще двох осіб і повторив перед ними висунуту мені умову. Ті, хто прийшов із ним, погодилися, і всі троє, благословивши мене, вийшли з кімнати.Через кілька годин повернувся мій чоловік. Я розповіла йому про сон, і він, поспішивши до свого батька, переказав йому його. Тесть покликав мене й попросив розповісти йому сон у всіх подробицях. Коли я закінчила розповідь, тесть сказав: «Перший, хто відвідав тебе, був ребе Цемах-Цедек, а двоє інших — Мітелер-ребе й Алтер-ребе».Після свята я мала виконати поставлене мені у сні завдання, але звідки я могла взяти «18 рублів моїх особистих грошей»? У мене була сукня, пошита за останньою модою тих часів, але свекор не хотів, щоб я її одягала. Тоді я покликала жінку, яка опікувалася потребами громади, і попросила її продати цю сукню. А з виручених за сукню грошей я відклала 18 рублів на цдаку.Того ж року у мене народився син, ребе Раяц» — закінчила свою розповідь ребецн Штерна-Сара.12 тамуза 5625 року (6 липня 1865 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу-Йосефа Рівліна з Дрібіна, автора книги «Огель Йосеф»Рабі Еліягу-Йосеф із Дрибіна був великим мудрецем, одним із найвидатніших хасидів другого та третього Любавицьких Ребе — Мітелер-Ребе та Ребе Цемах-Цедека, і одним із стовпів хасидизму тих часів. Ребе Цемах-Цедек казав: «У нього є два з половиною хасиди, один із яких — рабі Еліягу-Йосеф». Спочатку він був рабином містечка Дрібін, потім переїхав до Полоцька, а звідти у 1847 році перебрався до Ерец-Ісраель, де став рабином і наставником хасидської громади. Серед іншого він облаштував синагогу «Цемах-Цедек» у Старому місті Єрусалима.Похований рабі Еліягу-Йосеф у Єрусалимі, на Оливній горі.12 тамуза 5655 року (4 липня 1895 року) — Ребе Рашаб (рабі Шолом-Дов-Бер) призначив свого сина, рабі Йосефа-Іцхока (майбутнього Ребе Раяца), своїм секретаремНа той момент майбутньому шостому Любавицькому Ребе було всього 15 років, але Ребе Рашаб призначив його своїм секретарем з питань загального управління. Того ж року рабі Раяц був присутній на з’їзді рабинів як представник Ребе Рашаба.Оскільки Йосеф-Іцхак був все-таки молодий, Ребе Рашаб відправив разом із ним рабі Шмуеля-Бецалеля, попередивши його, що хоча він, Шмуель-Бецалель дуже розумний, а Йосеф-Іцхак дуже молодий, чим менше Шмуель-Бецалель втручатиметься в його дії, тим краще.12 тамуза 5687 року (12 липня 1927 року) — «Свято Визволення». Цього дня шостий Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (Ребе Раяц) отримав повідомлення про його звільнення з костромського заслання.Ребе Раяц замість розстрілу був відправлений на трирічне заслання до Костроми, але рада, створена для його звільнення, ухвалила рішення продовжувати роботу над його повним звільненням. Члени ради знову звернулися до пані Пешкової, представниці «Червоного Хреста» в СРСР, і вона спробувала домогтися від радянського керівництва звільнення Ребе. На противагу їй ленінградські чекісти заявили, що якщо Ребе повернеться до Ленінграда, то його одразу ж заарештують.Ребе Раяцу було наказано щовівторка з’являтися в костромське відділення ГПУ, але, коли 12 тамуза, у вівторок, ребе Раяц і рабин Еліягу-Хаїм Алтгойз, який його супроводжував, прийшли туди, чекіст привітно прийняв їх і сказав: «Надійшов наказ про ваше звільнення, і я радий повідомити вам про ваше звільнення».Оскільки того дня костромське відділення ГПУ не працювало, там не змогли видати свідоцтво про звільнення, і Ребе був змушений чекати на отримання свідоцтва до 13 тамуза.

📌11 тамуза 5591 року (22 червня 1831 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві-Гірша з Жидачева.Рабі Цві-Гірш народився в галицькому містечку Самбор і разом зі своїм молодшим братом, рабі Моше з Самбора, навчався у рабі Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця, сліпого Провидця з Любліна.Рабі Цві-Гірш дружив із відомим хасидським цадиком рабі Нафталі-Цві з Ропшиць, а серед його учнів були такі видатні лідери наступного покоління, як рабі Іцхак-Айзік з Комарни, рабі Цві-Елімелех з Дінова (відомий також як Бней Іссахар), рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, рабі Шимон із Ярославля та рабі Шалом із Кам’янки.Рабі Іцхак-Айзік із Комарни писав, що душа його вчителя була частиною душі рабі Хаїма Віталя — найкращого учня великого кабаліста рабі Іцхака Лурії Ашкеназі (Арізаль), а та, у свою чергу, була частинкою душі рабі Аківи. Ще один його учень, рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, переказував зі слів вчителя, що в минулому житті він був одним із учнів найвидатнішого кабаліста рабі Шимона бар Йохая. Деякі з хасидських цадиків — сучасників рабі Цві — вважали, що його душа — це душа знаменитого мудреця Януки (малюка), згаданого в кабалістичній книзі рабі Шимона бар Йохая «Зогар». Сам же рабі Цві-Гірш говорив своєму братові, рабі Моше із Самбора, що його душа в одному з попередніх втілень була душею рабі Ішмаеля-первосвященика.📌11 тамуза 5696 року (12 липня 1935 року) — Йорцайт (річниця смерті) рабі Шнеура-Залмана Слоніма, онука ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького ребе — Мітелер ребе.Рабі Шнеур-Залман народився в 5622 році в Хевроні (Ерец-Ісраель) у родині рабина та великого хасида рабі Мордехая-Довбера Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл. Сам він також був великим знавцем Тори та хасидської філософії (хсидуса або хасидута). Його дружиною стала ребецн Мушка, дочка його дядька, рабина Леві-Іцхака Слоніма. У 1885 році, коли Хабад очолив п’ятий Любавицький Ребе рабі Шолом-Довбер (Ребе Рашаб), рабі Шнеур-Залман приїхав до Любавичів і залишився там надовго.Ребе наблизив його до себе, а взимку 1886 року взяв із собою у відому ялтинську подорож, де вони провели багато годин, спільно вивчаючи хасидизм. Крім того, під час перебування в Ялті рабі Шнеур-Залман був меламедом (вчителем) юного рабі Йосефа-Іцхака (майбутнього шостого Ребе — Ребе Раяца).Після повернення на Святу Землю він розпочав листування з Ребе Рашабом, і в опублікованих збірках послань Ребе Рашаба містяться десятки послань до рабі Шнеура-Залмана.Цікаво, що, звертаючись до рабі Шнеура-Залмана, Ребе Рашаб жартома називав його «моїм онуком», а його батька, рабі Мордехая-Довбера — «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай-Довбер приїхав до Любавичів до четвертого Ребе — рабі Шмуеля (Ребе Магараш), син Ребе (майбутній ребе Рашаб) проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх Ребе, які рабі Мордехай чув від своєї мами, ребецн Менухи-Рохл.Одного разу Ребе Магараш теж послухав розповіді рабі Мордехая, і вони йому сподобалися настільки, що він сказав синові: «Запроси його до себе як зятя за стіл». (У ті часи заможні євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов’язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість продовжувати навчання. Тож фраза про «запрошення зятя за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку родину). Так і стало заведено. А син «зятя» став відповідно «онуком».У 1900 році він отримав від рабі Шнеура-Залмана з Любліна (автора книги «Торат хесед») пропозицію очолити громаду Яффо. Заручившись благословенням Ребе Рашаба, рабі Слонім очолив громаду Тель-Авіва-Яффо і залишався на цій посаді 35 років, аж до кінця своїх днів.Похований рабі Шнеур-Залман у Тель-Авіві.джерело: chabad.odessa