У єврейській традиції суботній спокій — це не просто відпочинок від фізичної втоми. У Торі діяльність, заборонена в Шабат, називається особливим словом — мелаха (у множині — мелахот), яке лише умовно перекладається як «робота».Слово мелаха пов’язане з поняттям малах («посланець»). Творець послав людину у світ, щоб вона його освоювала та впорядковувала. Шість днів ми перетворюємо природу, ставлячи її ресурси собі на службу. Сьомого ж дня людина припиняє освоювати світ і не втручається у природний перебіг речей. Тому суботня заборона стосується не важкості праці, а самого факту творчого впливу на матерію.У Письмовій Торі немає докладного переліку заборон — лише загальна вимога та згадка про вогонь. Детальна система розкривається в Усній Торі через зв’язок між уривками Писання: заповідь про Шабат наведена безпосередньо перед повелінням зводити Мішкан — Переносний Храм.Застереження Творця дало чітку формулу: навіть заради будівництва Храму не можна порушувати Шабат. Звідси було виведено ключовий принцип: мелахою називається будь-яка дія, необхідна для спорудження та облаштування Мішкану.Аналізуючи процес створення Мішкану, мудреці Талмуду визначили 39 основних категорій творчої діяльності — авот мелахот, або «батьківські категорії»:Землеробство та приготування їжі: оранка, сівба, жнива, збирання снопів, молотьба, віяння, перебирання, помел, просіювання, замішування тіста, варіння.Виготовлення тканин і обробка шкіри: стриження вовни, прання, фарбування, прядіння, ткацтво, шиття, полювання, вичинка шкіри.Будівництво та побут: будування, руйнування, запалювання та гасіння вогню, нанесення позначок, перенесення предметів з одного володіння до іншого.Ці 39 видів діяльності є основними прообразами. Будь-які інші дії, подібні до них за своєю метою, називаються толадот — «дітьми», або похідними. Наприклад, якщо сівба зерна є основною категорією — ав, то поливання рослин або прополювання є її похідними — толадот, оскільки вони також сприяють росту. джерело: toldot.com

17 менахем-ава 5689 року (23 серпня 1929 року) — погром у Хевроні.Наступні три дні минули в місті під гаслом: «Ріж євреїв!»Шістдесят сім хевронських євреїв — чоловіків, жінок і дітей — були вбиті, а багато інших поранені й покалічені внаслідок заколоту, піднятого їхніми арабськими сусідами.Євреї, які залишилися живими, втекли до Єрусалима, і давня хевронська громада, яка протягом кількох століть відносно мирно співіснувала зі своїми арабськими сусідами, була знищена.Відновити єврейську присутність у давній єврейській столиці вдалося лише після Шестиденної війни 1967 року.18 менахем-ава, приблизно 3190 року (приблизно 570 рік до н. е.) — за часів царя Ахаза в Храмі згас західний світильник.Цар Юдеї Ахаз, який перебував у конфлікті з царем Ізраїлю Пекахом, закликав на допомогу ассирійського царя Тіглатпаласара, заплативши йому золотом і сріблом із Храму.Ассирійці розгромили арамейців, союзників ізраїльтян, а приблизно через півтора десятка років наступний ассирійський володар, Шалманесер, знищив Північне (Ізраїльське) царство й відвів у полон євреїв із десяти колін Ізраїлю.джерело: chabad.odessa

  Рав Ішая ГіссерНагадаю слова Тори:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони, берегтимете та виконуватимете їх, Г-сподь, твій Б-г, берегтиме для тебе союз і милість, про які Він поклявся твоїм праотцям»¹.Любавицький Ребе у своїй бесіді пояснював, що, згідно з ученням хасидизму, у формулюванні цього вірша — у слові екев — можна побачити натяк на непростий період історії, у якому ми всі зараз живемо: час перед приходом Машиаха, названий у Талмуді² іквот Машиах — «п’ятами Машиаха». Подібно до того, як п’ята — екев івритом — є кінцем тіла, так і цей час є завершенням вигнання.Не можу відмовити собі в задоволенні навести цю цитату повніше — настільки вона промовиста:«Перед приходом Машиаха — дослівно: беіквот Мешиха — зухвалість зросте… влада стане безбожною, і не буде настанови… Мудрість знавців Тори збідніє, тих, хто боїться гріха, зневажатимуть, істина буде прихована, юнаки ганьбитимуть старців, а старці стоятимуть перед дітьми. Син зневажатиме батька, дочка повстане проти матері, невістка — проти свекрухи, а ворогами людини стануть її домашні. Обличчя покоління буде подібним до собачої морди, і син не соромитиметься свого батька. На кого ж можна буде спертися? Лише на нашого Небесного Отця».Отже, якщо розуміти ці рядки Тори як натяк на час перед приходом Машиаха, то в них міститься обіцянка, що й у ці дні ми віддано дотримуватимемося заповідей Всевишнього. Про це також говорить сама Тора в розділі «Ніцавім»:«І повернешся до Г-спода, твого Б-га»³.Слід зазначити, що таке розуміння цілком узгоджується з поясненням Раші до цього вірша Писання — про «легкі заповіді, які людина зневажає і топче п’ятами».Під час вигнання, особливо в наші темні часи перед його завершенням, виконання заповідей нерідко не супроводжується ані особливими почуттями, ані розумінням їхнього значення та рівня святості. І тоді на перший план виходять дисципліна й почуття обов’язку, загальне прийняття всієї системи заповідей як ярма служіння — кабалат оль. Таке служіння може не супроводжуватися духовним піднесенням, внутрішнім спокоєм або відчуттям особистої потреби у виконанні заповідей.Здавалося б, у цьому немає нічого доброго. Недаремно в наші дні багатьом так важко зрозуміти почуття й переживання, пов’язані з виконанням заповідей.Усе це так. Проте навіть у такому служінні, позбавленому яскравого духовного переживання, є своя перевага. Дотримання заповідей без сильної особистої потреби, без живого відчуття причетності характеризується невисоким рівнем особистої зацікавленості. І, як не парадоксально, саме це може свідчити про високий рівень самозречення — бітуля.Наше покоління недаремно порівнюють із п’ятою — найгрубішою і найнижчою частиною тіла, яка, однак, тримає на собі всю його вагу.У цьому й полягає наша мета:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони…»Необхідно слухатися та виконувати всі заповіді — навіть ті, які «людина зазвичай топче своїми п’ятами», — приводячи себе до стану повного бітуля: підкорення й самозречення душі перед Творцем.ПриміткиДварім, 7:12.Сота, 49б.Дварім, 30:2.Джерело: https://chabad.org/ 

Є квіти, які милують око. А є ті, що стають символами цілого народу.Для українців соняшник — це не лише золото літніх полів. Це пам’ять про рідну землю, працьовитість, незламність і віра в те, що навіть після найтемнішої ночі неодмінно сходить сонце. Він завжди тягнеться до світла, нагадуючи: сила народжується з надії, а майбутнє належить тим, хто не перестає дивитися вперед.6 серпня о 18:00 галерея «Скрипаль на даху» запрошує на відкриття виставки «Очима до сонця» — мистецького проєкту, в якому соняшник постає не лише образом природи, а й символом України, її культури, гідності та незламного духу.У роботах художників оживає квітка, що стала невід’ємною частиною українського краєвиду, історії та нашої спільної пам’яті. Вона об’єднує покоління, нагадує про цінність миру й дарує віру у світло, до якого сьогодні звернені наші очі.Запрошуємо розділити з нами цей вечір мистецтва, що говорить мовою сонця, свободи й любові до України.📅 6 серпня 2026🕕 18:00📍 Галерея «Скрипаль на даху»Київ, вул. Шота Руставелі, 13 (вхід з вул. Еспланадної, 24)Дивімося очима до сонця. Разом.

📌16 менахем-ава 5689 року (22 серпня 1929 року) — Шостий Любавицький Ребе, раббі Йосеф-Іцхак (Ребе Раяц), завершив свою поїздку Святою землею й вирушив до США.Ось що згадують очевидці:«...На вокзалі в Лоді Ребе Раяца проводжали понад п'ятсот осіб, які прибули з Єрусалима, Хеврона, Цфата, Тверії та Петах-Тікви. Залізничний вокзал не зміг вмістити всіх, тому багато людей залишилися на вулиці.Піднявшись на сходинку вагона, Ребе Раяц благословив присутніх, і поїзд рушив. Велика група тих, хто проводжав, поїхала тим самим поїздом разом із Ребе до Реховота. Із Реховота Ребе Раяц вирушив до Єгипту, а звідти відплив кораблем до Сполучених Штатів».джерело: chabad.odessa

Сторінка істрії:У 1952 році хімікиня Розалінд Франклін зробила в лондонській лабораторії рентгенівський знімок, якому судилося стати однією з найважливіших фотографій в історії науки. У лабораторії його скромно називали «Фотографія № 51». 🧬На знімку з дивовижною чіткістю проступала подвійна спіральна структура ДНК. Фотографію Франклін показали Джеймсу Вотсону без її відома та дозволу. Вона стала одним із ключових доказів, які Вотсон і Френсіс Крік використали для публікації власної моделі структури ДНК. У 1962 році Вотсон і Крік отримали Нобелівську премію за це відкриття. Розалінд Франклін померла від раку за чотири роки до того — їй було лише 37 років — і її кандидатуру так і не висунули. В останні десятиліття історики науки намагаються відновити історичну справедливість, наголошуючи, наскільки важливими для цього відкриття були отримані нею дані. Адже самій Розалінд Франклін рідко віддавали належне й визнавали її внесок нарівні з іншими.джерело: HiddenTribeStories

15 Ава — день, у якому поєднуються історична пам’ять, виправлення наслідків трагедій і радість від завершення заповідей. У ньому розкривається єврейське розуміння свята як миті гармонії, коли відновлюється зв’язок між людиною, народом і Всевишнім.Особлива атмосфера цього дня робить його сприятливим часом для шидухів, зміцнення родини та посиленого вивчення Тори. Період від 15 Ава до Йом-Кіпуру — це можливість усвідомленої підготовки до Судних днів і поглиблення духовної близькості до Творця.

Спільна нитка всіх подій 15 Ава — відновлення цілісності: народу, родини, зв’язку з Творцем, природного й духовного кругообігу. Свято сприймається як мить гармонії та завершення кола, коли порушене знову набуває повноти.Із 15 Ава починається особливий період підготовки до Рош га-Шана та Йом-Кіпуру. Слабшає сила єцер га-ра, і людині стає легше наближатися до Всевишнього.У традиції є натяки на зв’язок 15 Ава з майбутнім будівництвом Третього Храму та остаточним Визволенням.