Рав Ішая ГіссерНагадаю слова Тори:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони, берегтимете та виконуватимете їх, Г-сподь, твій Б-г, берегтиме для тебе союз і милість, про які Він поклявся твоїм праотцям»¹.Любавицький Ребе у своїй бесіді пояснював, що, згідно з ученням хасидизму, у формулюванні цього вірша — у слові екев — можна побачити натяк на непростий період історії, у якому ми всі зараз живемо: час перед приходом Машиаха, названий у Талмуді² іквот Машиах — «п’ятами Машиаха». Подібно до того, як п’ята — екев івритом — є кінцем тіла, так і цей час є завершенням вигнання.Не можу відмовити собі в задоволенні навести цю цитату повніше — настільки вона промовиста:«Перед приходом Машиаха — дослівно: беіквот Мешиха — зухвалість зросте… влада стане безбожною, і не буде настанови… Мудрість знавців Тори збідніє, тих, хто боїться гріха, зневажатимуть, істина буде прихована, юнаки ганьбитимуть старців, а старці стоятимуть перед дітьми. Син зневажатиме батька, дочка повстане проти матері, невістка — проти свекрухи, а ворогами людини стануть її домашні. Обличчя покоління буде подібним до собачої морди, і син не соромитиметься свого батька. На кого ж можна буде спертися? Лише на нашого Небесного Отця».Отже, якщо розуміти ці рядки Тори як натяк на час перед приходом Машиаха, то в них міститься обіцянка, що й у ці дні ми віддано дотримуватимемося заповідей Всевишнього. Про це також говорить сама Тора в розділі «Ніцавім»:«І повернешся до Г-спода, твого Б-га»³.Слід зазначити, що таке розуміння цілком узгоджується з поясненням Раші до цього вірша Писання — про «легкі заповіді, які людина зневажає і топче п’ятами».Під час вигнання, особливо в наші темні часи перед його завершенням, виконання заповідей нерідко не супроводжується ані особливими почуттями, ані розумінням їхнього значення та рівня святості. І тоді на перший план виходять дисципліна й почуття обов’язку, загальне прийняття всієї системи заповідей як ярма служіння — кабалат оль. Таке служіння може не супроводжуватися духовним піднесенням, внутрішнім спокоєм або відчуттям особистої потреби у виконанні заповідей.Здавалося б, у цьому немає нічого доброго. Недаремно в наші дні багатьом так важко зрозуміти почуття й переживання, пов’язані з виконанням заповідей.Усе це так. Проте навіть у такому служінні, позбавленому яскравого духовного переживання, є своя перевага. Дотримання заповідей без сильної особистої потреби, без живого відчуття причетності характеризується невисоким рівнем особистої зацікавленості. І, як не парадоксально, саме це може свідчити про високий рівень самозречення — бітуля.Наше покоління недаремно порівнюють із п’ятою — найгрубішою і найнижчою частиною тіла, яка, однак, тримає на собі всю його вагу.У цьому й полягає наша мета:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони…»Необхідно слухатися та виконувати всі заповіді — навіть ті, які «людина зазвичай топче своїми п’ятами», — приводячи себе до стану повного бітуля: підкорення й самозречення душі перед Творцем.ПриміткиДварім, 7:12.Сота, 49б.Дварім, 30:2.Джерело: https://chabad.org/
