📖 Вступ

Перед входом синів Ізраїлю до Землі Ізраїлю Всевишній заповідає їм приносити до Храму «бікурім» — перші плоди семи видів, що виросли на їхній землі. Це робиться для того, щоб висловити радість і вдячність Б-гові за плоди, якими славиться ця земля.

З тексту Тори випливає, що принесення бікурім розпочинається лише тоді, коли весь єврейський народ оселиться на своїх наділах. До цього часу той, хто вже живе на своїй землі й обробляє її, не може приносити бікурім, доки не завершиться розселення всього народу.

🤔 Запитання

Здавалося б, якщо вся суть бікурім полягає у вдячності єврейського народу Б-гові за дароване благо, чому людина, яка вже бачить плоди, не може принести їх лише тому, що поділ землі ще не завершився?

Який зв’язок між особистою вдячністю Б-гові та облаштуванням інших євреїв?

💡 Відповідь

Бікурім приносять як вияв радості від усієї повноти блага, яким Всевишній обдарував єврея.

Доки інший єврей ще не знайшов спокою на своєму наділі, радість того, хто вже має плоди, не є повною. Тому він ще не може висловити її через принесення бікурім.

📌 Урок

У своїй основі весь Ізраїль — єдине ціле.

Завдяки безкорисливій любові — «аават хінам» — та єдності ми разом удостоїмося повного Визволення.

За матеріалами «Лікутей Сіхот», том 9, стор. 161.

📖 Любавицький календар