У главі Берешит Тора відкриває перед нами одну з найглибших істин: світ не просто колись був створений. Він існує лише тому, що Б-г постійно підтримує його буття.🌍 На початку Б-г створив небо і землюЛюдині важко уявити справжнє творіння з нічого. Ми звикли, що будь-яка річ виникає з чогось: посуд — із глини, будівля — з каменю, думка — з попереднього досвіду.Але Тора говорить про інше: Б-г створив світ ex nihilo — з абсолютного небуття. Не з готової матерії, не з хаосу, не з якоїсь попередньої субстанції, а з нічого.Саме тому ідея Творіння така незбагненна для людського розуму. Як уявити відсутність усього? Як уявити стан, у якому немає навіть самого поняття «бути»?І все ж у глибині душі людини є відчуття, яке торкається цієї таємниці. Не розумом і не логікою, а внутрішнім відчуттям ми розуміємо: існування не є випадковим. За світом стоїть Б-г.✨ Світ твориться щомитіІсторія створення світу — це не лише подія минулого. У Торі вона відкриває вічний процес.Усе, що існує, — духовне й матеріальне, велике й мале, від сонця в небі до аркуша паперу в наших руках, — щомиті отримує своє існування від Б-га.Якби ця Б-жественна життєва сила припинилася хоча б на одну мить, усе створене зникло б без сліду, так само, як його не існувало до початку Творіння.Ми звикли думати про світ як про набір предметів. Але насправді світ — це процес. Постійне Б-жественне мовлення, думка і воля, які підтримують буття кожної речі.🕯️ Б-г у світі, але не обмежений світомКнига Берешит знову і знову показує нам дивовижну річ: Безмежний Б-г входить у простір обмеженого світу.Він звертається до людей. Він дбає про їхні вчинки. Він веде діалог із людиною з плоті й крові. Він присутній у подіях історії, у виборі, у відповідальності, у кожному русі життя.Якби світ існував окремо від Б-га, це було б незрозуміло. Але світ не є чимось незалежним. Він не стоїть поруч із Творцем. Він існує лише завдяки Його волі.Б-г — не майстер, який створив річ і відійшов убік. Він — джерело самого існування. Він і Творець, і сила творіння, і життя всередині створеного.🌿 Немає нічого, крім НьогоМи часто уявляємо: є світ, а є Б-г. Але це дуже обмежений погляд.Світ — це не окрема реальність, яка існує сама по собі. Світ — це історія, яку розповідає Творець. Історія не існує без оповідача. Так само і творіння не існує без Б-га.Усе, що ми бачимо, чуємо й відчуваємо, — це спосіб, у який Непізнаване відкриває Себе у світі.Саме про це Моше сказав народу Ізраїлю:«Знай сьогодні й прийми серцем своїм, що Б-г є Всевишній на небі вгорі й на землі внизу; немає іншого».📌 Глава Берешит навчає нас дивитися на світ не як на випадкову реальність, а як на живе Б-жественне творіння.І якщо світ щомиті отримує життя від Б-га, то кожна мить має сенс, кожна дія має вагу, а кожен день може стати початком нового творіння.Джерело: Chabad.org  

Усе, що ви хотіли знати про гіюр, але не наважувалися запитатиЧастина 1🌿 Що таке гіюр?Гіюр — це процес прийняття юдаїзму людиною, яка не народилася євреєм або єврейкою за Галахою.Людину, яка пройшла гіюр, називають гер; жінку — гійорет. Для проходження гіюру людина звертається до уповноваженого рабинського суду — бейт дину.📖 Головна суть гіюруГіюр — це не лише зміна релігійної належності чи отримання документа. Це глибоке й відповідальне рішення — прийняти на себе виконання заповідей Тори, включно із заповідями та постановами мудреців.У єврейського народу заповідей значно більше, ніж у інших народів. Саме тому завдання бейт дину — зрозуміти, наскільки людина готова до такого кроку, чи усвідомлює його значення, і чи є її наміри щирими.🕍 Як завершується процес?Перед завершенням гіюру чоловіки проходять брит милу — обрізання. Наприкінці процесу і чоловіки, і жінки занурюються в мікву — ритуальний басейн.Після правильного проходження гіюру людина стає повноправною частиною єврейського народу.✨ Гери в історії єврейського народуСеред нащадків герів були великі постаті єврейської історії: рабі Аківа, на якому тримався ланцюг передачі Тори; рабі Меїр; Онкелос.Гіюр пройшла і моавітянка Рут — прабабуся царя Давида. А отже, не лише Давид, а й його нащадок — Машиах — також походить із лінії герів.❓ Хто такий гер?Питання «хто є гером?» важливе для кожного єврея, для тих, хто лише замислюється про прийняття юдаїзму, і для тих, хто вже пройшов цей шлях.Це непроста й дуже відповідальна тема. Помилковий або формальний підхід до гіюру може завдати болю і євреям, і неєвреям. Якщо людина проходить гіюр без справжнього прийняття Тори та заповідей, це створює серйозні проблеми — як для самої людини, так і для єврейської громади.⚠️ Буває, що люди проходять недійсний або неправильно оформлений гіюр, щиро вважаючи себе євреями. Згодом вони можуть зіткнутися з болісною реальністю: їхній статус не визнається згідно з Галахою. Особливо важко, коли це торкається сім’ї, дітей, навчання, шлюбу та майбутнього життя.Саме тому гіюр не може бути формальністю. Це не просто церемонія, а глибока духовна зміна, яка потребує знань, щирості, часу й відповідальності.🌍 Ізраїль і народи світуТворіння можна порівняти з величним оркестром. Як кожен музикант має свою партію, так і кожне творіння має своє особливе місце у світі та по-своєму прославляє Творця.Єврейський народ Всевишній назвав «Мій первісток»:«Син Мій, первісток Мій — Ізраїль»Шмот 4:22Також єврейський народ названий «царством священників». Його місія — нести у світ знання про Єдиного Б-га, свідчити про Б-жественне Провидіння і освячувати Його Ім’я.🤝 І євреї, і неєвреї створені за образом Б-га, і кожна людина має цінність перед Всевишнім. Але, як єврей має поважати місію інших народів, так і неєврей має розуміти особливе призначення Ізраїлю.Мудреці навчають, що з приходом Машиаха Ізраїль і народи світу діятимуть разом. Ізраїль навчатиме людство вірі в Єдиного Б-га та служінню Творцю, а народи підтримуватимуть цей процес своєю працею. Так світ прийде до гармонії, у якій пануватимуть мудрість, милосердя і знання Всевишнього.🕯️ Особливість не означає відокремленість від добраЗавдання Ізраїлю — показати світові сенс монотеїзму. Але вплив єврейського народу відбувається не через асиміляцію, а через збереження своєї духовної окремішності.Коли Ізраїль намагається розчинитися серед народів, його світло слабшає. Коли ж він зберігає вірність Торі, це світло стає ясним і здатним впливати на інших.Цей принцип ми бачимо в житті Авраама. Він звертався до людей різних народів, навчав їх вірі в Єдиного Б-га, але водночас зберігав духовну межу. Він не дозволяв своєму потомству змішуватися з народами, що жили навколо, і берег майбутнє народу, з якого мав постати Ізраїль.✡️ Найособливішим знаком союзу Авраама з Всевишнім стала брит мила. І ця особливість не зменшила його впливу, а навпаки — посилила його. Тора називає Авраама:«батьком багатьох народів»Берешит 17:5Коментатори пояснюють: народи не відкинули Авраама через його особливість. Навпаки — саме завдяки їй визнали його духовним батьком.🌱 Благословення для всіх народівВсевишній сказав Аврааму:«І благословляться тобою всі родини землі»Берешит 12:3Ці слова розкривають природу впливу Авраама. Йдеться не про змішування з народами, а про те, що люди з інших народів можуть приєднатися до єврейського народу через справжній гіюр — щиро, свідомо і згідно з Галахою.Упродовж історії ідеї Авраама — віра в Єдиного Б-га, моральність, відповідальність людини перед Творцем — поширилися серед багатьох народів.Рамбам пояснює, що навіть поява великих світових релігій стала частиною Б-жественного задуму, адже через них багато народів дізналися про Танах, про заповіді та про ідею служіння Єдиному Б-гові. Це, за словами Рамбама, готує людство до часу, коли світ визнає істину Тори з приходом Машиаха.🔹 Гіюр — це не втеча від свого минулого і не формальний перехід до іншої традиції. Це глибоке народження душі в новій відповідальності, у союзі з Торою, заповідями та народом Ізраїлю.З використанням матеріалів сайту toldot.com

Сьогодні — 25 тішреяІснує десять мелодій — нігуним, що складаються лише з однієї мелодійної фрази, які відносять до Алтер Ребе в тому сенсі, що він сам їх склав.Під нігуним, які відносять до Мітелер Ребе, маються на увазі мелодії, створені в його час і виконувані в його присутності. Але це не означає, що він сам їх склав.У Мітелер Ребе була група виконавців — молодих одружених євреїв, відома як «Хор Мітелер Ребе». Вона поділялася на дві частини: співаків і музикантів, які грали на різних інструментах.Примітки:Окрім свого хору, Мітелер Ребе мав ще одну групу молодих людей, навчених виконувати акробатичні трюки на конях. Зазвичай вони виступали на хасидських святах або подібних урочистостях.Одного разу, у звичайний будній день, Мітелер Ребе попросив влаштувати такий виступ. Його син, бажаючи потішити батька, керував вершниками під час їхніх трюків, але під час одного з них упав і, відчуваючи сильний біль, опинився на землі.Мітелер Ребе негайно наказав викликати лікарів, але водночас попросив продовжити виступ. Лише коли все завершилося, він пішов до сина.«Чому ви не підійшли до сина раніше?» — з повагою запитав Ребе один із хасидів.«Дозвольте відповісти на ваше запитання іншим запитанням, — сказав Ребе. — Чому я взагалі попросив влаштувати виступ у звичайний будній день? Відповідь така: радість має величезну цілющу силу. Я побачив, що щодо мого сина існує Небесний вирок, і прагнув його скасувати або хоча б пом’якшити. Саме тому я попросив влаштувати радість. Коли він був поранений, я сподівався, що вирок уже скасовано, а продовження радості прискорить його одужання — що справді й підтвердилося».джерело:  https://m770.org

📌25 тішрея 5600 року (3 жовтня 1839 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Моше Софера (Хатам Софер) із Пресбурга.Раббі Моше був відомим галахічним авторитетом і лідером ортодоксального єврейства, відомим у єврейському світі як Хатам Софер, за назвою однієї з його книг.Хатам Софер обіймав посади рабина в моравському місті Дрежниці та прусському Маттерсдорфі, а з 1806 року став рабином Пресбурга (Братислава, нині Словаччина, тоді — Угорщина), де на той час була найбільша єврейська громада Угорщини. Раббі Моше обіймав цю посаду до кінця життя, заснувавши в Пресбурзі знамениту єшиву, найбільшу від часів вавилонських академій.Хоча раббі Моше був противником нових методів навчання, запропонованих лідерами реформістів, він не заперечував проти вивчення світських наук, якщо це не заважає традиційному способу життя і служить для заробітку на прожиття. У своїй боротьбі з лідерами реформістів раббі Моше використовував досить незвичайні для того часу методи — їдкі дотепні епіграми та яскраві гасла, на кшталт: «Потрібно більше сміливості, щоб посилювати суворість, а не полегшувати».Також Хатам Софер поклав край палким дебатам щодо того, чи можна вважати «Шулхан арух» остаточним авторитетним зводом законів, і відтоді повне підпорядкування настановам «Шулхан арух» стало однією з основоположних доктрин ортодоксального юдаїзму.джерело: chabad.odessa

«Берешит», перша глава Тори, розповідає про створення світу й описує перші півтори тисячі років історії людства. Такий широкий відрізок тексту, звісно, відкриває безліч глибоких тем.Але навіщо відразу спускатися далі за текстом, якщо вже перша літера Тори приносить нам особливий дар?Тора починається словами:«На початку створив Б-г небо і землю…»Це «початок» означає не просто межу між «до» і «після» створення світу. Йдеться про абсолютний початок, якому нічого не передувало в часі, адже сам час також був створений разом із небом і землею.На це натякає найперша літера Тори — літера бет (ב) у слові Берешит. Її форма, схожа на відкриту лише в один бік рамку, ніби вказує: історія світу має напрямок, має початок і не відкриває нам того, що було «до» цього початку.Але ще цікавіше — смислове значення цієї літери.Одне зі значень прийменника «бе» — це «заради». І тоді початок Тори можна прочитати як глибоке твердження:усе існуюче Б-г створив заради того, що називається “рейшит” — “початок”, “первина”, “начаток”.Пізніше Писання розкриє, що цим «початком» називається Б-жественний задум, а також особливі створіння, наділені свободою вибору.І вже саме це слово — «заради» — має величезне значення.Бо для розумної істоти немає більшого дару, ніж знати: її існування не випадкове. У її житті є сенс. Її присутність у світі має значення.Найперша літера Тори повідомляє нам:у світу є початок, у світу є мета, а отже — у людини є роль і сенс життя.А щоб знайти цей сенс, зрозуміти його або хоча б наблизитися до розуміння, потрібно уважно вдивлятися в поєднання всіх інших сотень тисяч літер тієї ж Тори.Джерело: Chabad.org

Чотири види рослин — етрог, лулав, мирт (адас) і вербу (арава), включно з ошанот зі свята Ошана Раба, — заборонено використовувати для звичайних побутових потреб, доки з їхньою допомогою виконують заповідь. У цей період до них потрібно ставитися з особливою повагою та трепетом.Коли свято Сукот завершується, рослини втрачають свій священний статус, і формально їх дозволено використовувати в повсякденному житті. Однак, оскільки вони слугували для виконання заповіді, ставитися до них нешанобливо все одно не можна.Саме тому їх не варто відкрито викидати у смітник або просто залишати на вулиці під ногами перехожих. Згідно з Галахою, достатньо щільно й повністю загорнути рослини в непрозорий пакет і лише після цього покласти їх у сміттєвий бак — у такому вигляді це не вважається проявом зневаги.Окреме правило стосується етрогів, які мають святість сьомого року — шміти. Такий плід не можна викидати одразу: потрібно дочекатися, поки він остаточно висохне й стане повністю непридатним до їжі.В юдаїзмі існує прекрасний принцип: предмет, який послужив виконанню однієї заповіді, варто використати й для іншої. На цьому правилі ґрунтуються популярні народні звичаї використання святкових рослин після Сукоту:🌿 До свята ПесахГілки та листя зберігають до весни й кидають у вогнище під час спалювання квасного — хамецу, або використовують як паливо під час випікання святкової маци.🌿 На виході шабатуГілочки мирту, якщо вони зберегли приємний аромат, використовують як пахощі під час Авдали — обряду відділення шабату від буднів.🌿 До свята Ту бі-ШватЗ плодів етрога варять ароматне варення або роблять цукати, які подають до столу на Новий рік дерев.Існує також особлива сгула: у народній традиції вірять, що етрог, який був у руках під час виконання заповіді, а також страви, приготовані з нього, можуть бути добрим знаком і благословенням для жінок під час вагітності та пологів.джерело: https://toldot.com/

**Ісру Хаг**📌5542 р. / 13.10.1781** — покинув цей світ раббі Яков Йосеф із Полонного, автор книги «Толдот Яков Йосеф».📌5556 р. / 18.10.1995** — покинув цей світ реб Хаїм Залман (Зануїл) Абрамович, Рибницький Ребе.📌 5559 р. / 04.10.1798** — Алтер Ребе був відправлений у своє перше ув’язнення до петербурга.📌5561 р. / 13.10.1800** — Алтер Ребе вирушив у друге ув’язнення до петербурга.📌 5688 р. / 20.10.1927** — Ребе Раяц залишив росію та оселився в місті Рига, Латвія, на запрошення єврейської громади. **Айом Йом**Фарбренген — за участі багатьох людей загалом, а особливо в шабат або на виході шабату — є однією з основ хасидського шляху та хасидизму. Він також є воротами й вступом до фундаментальної заповіді любові до ближнього.Зазвичай на такому фарбренгені головні промовці закликають присутніх покращити свою поведінку та вчинки, встановити постійний час для вивчення хасидизму, суворо дотримуватися цього розкладу, а саме навчання спрямовувати на практичне виконання.Суть і форма такого наставлення докладно пояснюються в хасидському маамарі, що починається словами «Ім руах а-мошель». Кожному з аншей шломейну варто добре його вивчити й застосувати до себе.Водночас наставлення під час фарбренгену має стосуватися лише тих речей і питань, які жодним чином не можуть призвести до публічного сорому. Саме так було заведено здавна: люди наставляли одне одного в атмосфері великої любові та душевної теплоти. джерело: 📖 Любавицький календар

Айом-йом:Сьогоднішній день у «Айом-йом» присвячений особливій темі — хасидським фарбренгенам.Фарбренген — це не просто зустріч за столом. Це тепле хасидське зібрання, де говорять про Тору, служіння Всевишньому, любов до ближнього, співають нігуним і надихають одне одного ставати кращими. У «Айом-йом» підкреслюється, що фарбренген, особливо в шабат або на виході свята, є однією з основ хасидського життя. Він відкриває шлях до виконання важливої заповіді — любові до ближнього. Під час таких зустрічей прийнято говорити не лише про високі речі, а й про практичні кроки: як покращити свою поведінку, як більше часу присвячувати вивченню Тори й хасидської філософії, як зробити знання частиною щоденного життя. Але головне правило фарбренгену — наставляти з любов’ю. Слова мають не принизити людину, а підняти її. Не вколоти, а пробудити. Не засоромити, а допомогти наблизитися до Б-га.Фарбренген — це коли душа чує іншу душу.І саме з такої щирості починаються справжні зміни.