Бувають дати, у яких переплітаються початок шляху і його вершина, глибокий сум і велике натхнення. 9 Кіслева — саме такий день. Цього дня народився другий Любавичський Ребе — Мітелер Ребе (рабі Дов-Бер). Рівно через 54 роки, день у день, він відійшов із цього світу.
Навіть в останні хвилини життя сила його духу вражала присутніх. І досі ця історія змушує серце битися частіше.
🛤️ Шлях, що привів до Ніжина
Восени 1827 року (5588 року за єврейським календарем) Мітелер Ребе повертався додому, до Любавичів, після відвідин могили свого батька, Алтер Ребе, у Гадячі. Сили його вичерпувалися. Давалися взнаки і недавнє тяжке ув’язнення за неправдивим доносом, і постійна тривога за долю євреїв. У Ніжині хвороба загострилася, і Ребе довелося зупинитися.
Лікарі заборонили йому робити те, чим він дихав усе життя, — виголошувати маамари, хасидські повчання. Для Ребе це було справжньою мукою. Він слабшав на очах, непритомнів від найменшого дотику, а лікарі лише розводили руками, дивуючись, що ще тримає його при житті.
🥂 Головні ліки — радість
Настало 8 Кіслева. Над світом нависла загроза суворих указів, і серце Ребе боліло за кожного єврея. Він хотів записати глибокі думки про Хануку, та зупинився.
— Світ зараз у скорботі. Я не можу тішитися тим, що мені відкриваються таємниці Тори.
Тоді він звернувся до хасидів із несподіваним проханням.
— Ідіть додому з радістю і скажіть «Лехаїм!»
Хасиди розгубилися.
— Ребе, завтра ж 9 Кіслева, а післязавтра — 10 Кіслева, велике свято Вашого звільнення з в’язниці! От тоді й будемо радіти. А чому радіти зараз?
— Усе одно зробіть, як я сказав, — відповів Ребе. — Радість пом’якшує навіть найсуворіші вироки.
🌅 Біла сорочка і світанок
У ніч на 9 Кіслева Ребе кілька разів непритомнів. Здавалося, життя полишає його. У кімнаті зібралися хасиди. Усі завмерли від страху, хтось не стримав крику. Раптом Ребе розплющив очі й спокійно запитав:
— Чого ви так злякалися? Хіба ви не чули голосу з Небес: «Навіщо такій душі залишатися в цьому світі?»
Він попросив одягнути на нього білу сорочку. Його обличчя засяяло, і він почав з великою теплотою заступатися перед Всевишнім за єврейський народ, знаходячи для кожного добре слово й виправдання. А тоді сказав:
— Я хочу викладати хасидут.
Сталося диво. До Ребе, який ще мить тому був зовсім знесилений, раптом повернулася сила. Він виголосив один за одним три глибокі маамари — з таким запалом і натхненням, що учні подумали: хвороба відступила, Ребе одужує!
Він кілька разів запитував, чи вже світає. Перед самим світанком Ребе промовив свої останні слова: «Бо в Тебе — джерело життя, від Життя всіх життів». На слові «Життя» його душа повернулася до Творця.
💡 У чому таємниця цієї дати?
Мудреці кажуть, що Всевишній відміряє роки праведників «день у день, місяць у місяць». Відійти у свій день народження — рідкісний знак того, що людина сповна виконала свою місію і довела до кінця все, заради чого прийшла у світ.
Цемах Цедек якось сказав про свого тестя, Мітелер Ребе: «Якби моєму тестеві порізали палець, із нього замість крові потік би хасидут». Усе своє життя Мітелер Ребе присвятив тому, щоб глибокі духовні істини стали зрозумілими й близькими кожному. Щоб двоє простих євреїв, зустрівшись на ринку, могли поговорити і про свої справи, і про світло Тори.
І навіть в останню мить його життя були світло, радість і слово «Життя».
✨ Про що варто замислитися сьогодні?
Мітелер Ребе залишив нам настанову на час випробувань — радість долає перешкоди. Навіть коли здається, що радіти немає з чого, вчасно сказане «Лехаїм!» і віра в краще можуть усе змінити.
А вже завтра, 10 Кіслева, згадаємо продовження цієї історії — день чудесного звільнення Мітелер Ребе. До зустрічі завтра! 🥂