18 тішрея 5572 року (6 жовтня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нахмана з Брацлава.

Рабі Нахман народився в хасидській столиці — містечку Меджибіж (Хмельницька область) і по материнській лінії був правнуком засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а по батьківській — рабі Нахмана з Городенки. У 13 років його одружили з дочкою заможного орендаря з Гусятина, у домі якого він і провів юність.

Після смерті тестя рабі Нахман переселився до Медведівки, де жив до 26 років, і звідти вирушив до Ерец-Ісраель (щоб здійснити подорож, йому довелося продати все майно та віддати дочку в найми). Поїздка справила величезний вплив на рабі Нахмана: він дійшов висновку, що всі його знання до цієї поїздки не мають жодного значення, і заборонив посилатися на будь-які його попередні висловлювання. А через кілька місяців, через вторгнення до Ерец-Ісраель військ Наполеона, він повернувся в Україну й оселився в Златополі.

Рабі Нахман перебував у напружених стосунках з іншими хасидськими лідерами, оскільки вважав, що вони нехтують заповітами Баал Шем-Това й призвели хасидизм до занепаду. Особливо гостра полеміка точилася в нього зі Шполер зейде (рабі Ар'є-Лейбом зі Шполи), так що рабі Нахману навіть довелося переїхати до містечка Брацлав (Вінницька область), яке й дало назву новому хасидському напряму. До Брацлава стікалися численні хасиди, однак суперечки тривали, і, залишивши місто, рабі Нахман почав мандрувати містечками України (до речі, його вчення широко поширилося саме завдяки цьому).

У ці роки він також був відомий тим, що відмовлявся благословляти молоді пари, кажучи: «Я знаю, що через сто років з'явиться покоління, якому краще взагалі не з'являтися на світ. Я не можу заборонити одружуватися й розмножуватися, бо це Б-жественна заповідь, але я, принаймні, можу їх не благословляти». Зважаючи на те, що активісти Євсекції, які завзято викорінювали своє та чуже єврейство, народилися саме через сто років, слід визнати, що рабі Нахман знав, що говорив…

Кочове життя далося взнаки — рабі Нахман захворів на туберкульоз. Відчувши наближення смерті, він зупинився в Умані, заявивши, що хоче бути похованим на тутешньому кладовищі, серед жертв різанини 1768 року. Перед смертю він у присутності свідків пообіцяв кожному, хто в Рош га-Шана прийде до його могили й прочитає певні псалми (зібрані в книгу «Тікун клалит»), перерити землю з кінця в кінець, але витягнути цю людину за пейси з Геінома (аду). Не дивно, що могила рабі Нахмана в Умані й досі є місцем паломництва брацлавських хасидів.

Діти та онук рабі Нахмана рано померли, і в нього не залишилося наступника, тож центральне становище в брацлавському хасидизмі посів рабі Натан Штернгарц — учень, довірена особа та секретар рабі Нахмана. Але все ж єдиним лідером брацлавських хасидів завжди залишався рабі Нахман із Брацлава (звідси їхнє прізвисько — тойте хасидим, «мертві хасиди»).

Брацлавський рух досяг значних успіхів у справі поширення своїх ідей, а на початку 80-х років XX століття вони навіть намагалися заснувати в ізраїльському поселенні Явнеель «місто Брацлав».

джерело: chabad.odessa