Згідно з Торою, заповідь дотримання суботи встановлена Всевишнім, Який, завершивши за шість днів Створення світу, благословив і освятив сьомий день. У книзі Шмот, у розділі про отримання євреями Десяти заповідей на горі Синай, читаємо:«Пам’ятай день суботній, щоб освячувати його. Шість днів працюй і виконуй усю свою роботу. А сьомий день — субота Всевишньому, Богу твоєму: не роби жодної роботи — ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні невільниця твоя, ні худоба твоя, ні чужинець, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив Всевишній небо, землю, море та все, що в них, а в сьомий день відпочив. Тому благословив Всевишній день суботній і освятив його».Тора називає суботу святом, у який заборонено працювати — навіть у розпал польових робіт; крім того, у суботу заборонено розпалювати вогонь. Той, хто порушує ці заборони, підлягає суворому судовому покаранню. У тих уривках Тори, де перераховано свята, субота згадується першою.Пророк Єшаягу передбачив, що єврейський народ буде звеличений, якщо сприйматиме суботу як джерело радості, як святий день Господній (див. Ішаягу 58:13).Позбавлений буденних турбот, цей день призначений для духовної праці. У суботній молитві проголошується:«Нехай зрадіють у Твоєму царстві всі, хто береже суботу, народ, що освячує сьомий день… Ти назвав цей день прикрасою днів».Упродовж усіх поколінь євреї з великою ревністю дотримувалися заповіді суботи, тож в очах інших народів саме субота стала найхарактернішою ознакою єврейства. Римляни називали євреїв сабатіями (тобто «суботниками»). Сенека, Тацит, Овідій відкрито насміхалися з євреїв через їхню відданість цьому дню. Цікаво, що ненависть чужоземних правителів до євреїв завжди супроводжувалась заборонами на дотримання суботи.Утім, усі ці переслідування в античні часи закінчилися тим, що семиденний тиждень із днем відпочинку наприкінці був прийнятий усіма народами Середземномор’я.Тиждень — так, але не субота.Дотримання суботи залишилося виключно єврейською заповіддю.ШАБАТ ШАЛОМ!🕊💙💛

Молад місяця буде в неділю, 11 жовтня / 30 тішрея, о 09:43 і 2 халакім (секунди).Рош Ходеш триватиме два дні: у неділю та понеділок.Є звичай у цей шабат, перед ранковою молитвою Шахарит, прочитати всю книгу Тегілім. Міньян для читання Тегілім у Центральній синагозі Києва — о 8:30.Шабат шалом!Нехай місяць Мар-хешван буде здоровим, спокійним і радісним для всіх нас.  

У кожному місяці є особлива субота — Шабат Мевархім, коли єврейський народ благословляє настання нового місяця.Це благословення — не просто традиція. Саме цього дня через наші молитви, читання Тегілім і добрі рішення ми притягуємо благословення та силу Всевишнього на всі дні майбутнього місяця. Виняток — Шабат перед Рош га-Шана.У цю суботу сам Всевишній благословляє місяць Тішрей, і саме в цьому благословенні міститься сила, яка дає нам можливість благословляти всі інші місяці року. Любавицький Ребе Раяц встановив особливий порядок цього дня: Зранку збираються в синагозі. Читають увесь Тегілім. Протягом години вивчають хасидизм. Потім моляться. Після молитви проводять фарбренген — хасидське зібрання, на якому приймають добрі рішення та зміцнюються в служінні Всевишньому.Ребе підкреслював, що читання Тегілім цього дня стосується не лише самої людини, а й її дітей та онуків.Ребе часто говорив, що коли прийде Машіах, він запитає кожного:«На скількох євреїв ти вплинув, щоб вони читали Тегілім у Шабат Мевархім?» Чому саме Шабат Мевархім?Тому що Шабат — це день, коли розкривається найвище благословення, а читання Тегілім перед молитвою стає тією посудиною, через яку духовна сила сходить на весь майбутній місяць. Навіть якщо Рош Ходеш припадає на Шабат, благословення нового місяця промовляють попередньої суботи, адже сила для нового місяця приходить саме від попереднього Шабату. Шабат Мевархім — це день радості, єдності та внутрішнього оновлення.Це можливість не лише попросити благословення, а й самому стати джерелом світла та добра для всього майбутнього місяця. Джерело: Любавицький календар.

Переддень шабату, тижневий розділ Берешит, Шабат БерешитАйом-йом«І за законами Моїми будете ходити… і дам дощі ваші вчасно…»Вивчення Тори та виконання заповідей — це ніби обручка, якою Святий, благословенний Він, заручився з народом Ізраїлю, взявши на Себе зобов’язання живити його й забезпечувати всім необхідним.Шабат, 29 тішрея 5787 р.Айом-йомБлагословення на веселку промовляють на її честь, а не через сумніви щодо її природи.В одного з мешканців Меджибожа виникла суперечка з іншим містянином. Перебуваючи в синагозі в присутності Баал Шем Това, він у гніві вигукнув, що «розірвав би свого кривдника, як рибу».Баал Шем Тов наказав учням узятися за руки й стати поруч із ним із заплющеними очима. Сам він поклав свої святі руки на плечі двох найближчих учнів. Раптом учні здригнулися від жаху: вони на власні очі побачили, як той чоловік у духовному світі розриває свого супротивника, наче рибу.Звідси — ясний доказ того, що кожна внутрішня сила неодмінно породжує наслідок і дію: чи то в матеріальній формі, чи то в духовній, яку здатні сприйняти лише тонші й піднесеніші відчуття.джерело: 📖 Любавицький календар

Усе, що ви хотіли знати про гіюр, але не наважувалися запитатиЧастина 2. Сутність гіюру🔹 Як мудреці ставилися до гіюру?Підхід мудреців до гіюру часто розуміють неправильно. Зокрема через відому історію з Вавилонського Талмуду (Шабат 31а), де розповідається про трьох людей, які хотіли прийняти єврейство: Шаммай їх відкинув, а Гілель прийняв.Через це іноді помилково вважають, що між Шаммаєм і Гілелем була принципова суперечка щодо сутності гіюру. Але слова мудреців завжди потрібно розуміти в контексті.📖 Що пояснює Раші?Раші пояснює: Гілель прийняв цих людей тому, що відчув — з часом вони стануть щирими герами, тобто людьми, які по-справжньому приймають юдаїзм.Шаммай же відкинув їх, бо сумнівався в їхній щирості й бачив, що їхні наміри недостатньо серйозні.Тобто обидва мудреці погоджувалися в головному:✨ того, хто щиро прагне стати частиною єврейського народу з чистих духовних мотивів, потрібно наближати;⚠️ а того, чиї наміри викликають сумнів, — не можна приймати легковажно.🔹 Юдаїзм не займається місіонерствомГілель, звичайно, не заохочував місіонерство. Єврейська традиція не прагне навертати людей у юдаїзм.У мудреців часто зустрічається вислів: гер ше-ба леітгайєр — «чужинець, який приходить, щоб прийняти єврейство». Саме слово «приходить» підкреслює важливий принцип: людина має сама прийти до цього рішення, за власним бажанням і внутрішнім покликом.Але якщо людина справді вирішила й довела щирість свого прагнення — наблизити її є mitzvah, добра й важлива заповідь. Як сказано в мідраші:«Я наблизив Ітро і не відкинув його. Так і ви: коли до вас приходить людина, щоб стати євреєм виключно заради Небес, наблизьте її і не відштовхуйте»(Ялкут Шимоні, Ітро 268).🔹 Кого Всевишній приводить до єврейського народу?Талмуд пояснює, що Всевишній бачить серед народів світу окремих людей із високими духовними прагненнями й може привести їх до єврейського народу.Це не суперечить тому, що юдаїзм не займається місіонерством. Тут є два різні рівні:🌿 Єврейська традиція не займається наверненням. Але якщо людина сама приходить із щирим прагненням прийняти юдаїзм, до цього ставляться серйозно й з повагою.🌿 з боку Всевишнього — Він може пробудити в окремій людині бажання приєднатися до народу Ізраїлю.Після дарування Тори на Синаї юдаїзм не звертається до цілих народів із закликом прийняти єврейство. Кожен народ має свою духовну місію. А гіюр — це шлях окремої людини, яка щиро прагне стати частиною єврейського народу.🔹 Умови гіюруГіюр означає не лише прийняття віри. Це глибокий процес, який включає:📌 приєднання до єврейського народу;📌 прийняття на себе ярма заповідей;📌 готовність жити за Торою;📌 входження в життя єврейської громади.Ці етапи пов’язані між собою. Людина не може повноцінно прийняти Тору, залишаючись осторонь єврейської громади.🔹 Єдність народу і дарування ТориРаші пояснює, що Тора була дана єврейському народу лише тоді, коли він став єдиним.У Торі сказано:«І зупинився біля гори Синай» (Шмот 19:2).Хоча йдеться про весь народ, дієслово стоїть в однині. Раші пояснює: біля Синаю євреї були «як одна людина з єдиним серцем».Саме тоді Всевишній сказав: це час дати Тору.🔹 Чому громада така важлива?Єврейський народ є носієм слова Всевишнього. Тора дана не окремим людям, відірваним одне від одного, а народові, який живе як громада.Тому людина, яка віддаляється від громади, втрачає важливу частину свого зв’язку з народом Ізраїлю.Мудреці вчать: коли громада переживає труднощі, людина не має права відокремлюватися й казати: «Я піду додому, буду їсти й пити, і все в мене буде добре».Навпаки, вона має розділити біль громади — як Моше, який не сидів на зручному сидінні під час битви, а сів на камінь, показуючи:коли народ Ізраїлю в біді, я разом із ним.✨ Той, хто розділяє біль громади, удостоїться побачити і її втіху.🔹 Головна думкаГіюр — це не формальність і не проста зміна статусу.Це шлях людини, яка щиро прагне приєднатися до народу Ізраїлю, прийняти Тору, заповіді та відповідальність бути частиною єврейської громади.Коли ми говоримо:«Шомер Ісраель, шмор шееріт Ісраель…» —«Страж Ізраїлю, збережи залишок Ізраїлю…» —ми згадуємо, що народ Ізраїлю має особливу місію: свідчити про єдність Б‑га у світі.📖 Далі буде…

Жіноча спільнота «Шаарей Нашим» запрошує єврейських жінок на зустріч ✨«Чотири праматері — один народ»📍 Місце: Центральна синагога Києва, кафе «Бейт Йегуда»📅 Дата: 18 жовтня | 7 хешвана | неділя🕓 Час: 16:00💛 Благодійний внесок: 200 грн📱 Телефон для реєстрації: 093 770 33 33, РахельБудемо раді бачити вас на теплій жіночій зустрічі в атмосфері єдності, натхнення та спілкування.

Ще зовсім недавно весь єврейський світ жив особливою атмосферою місяця Тішрей: Рош га-Шана, Йом Кіпур, Сукот, Сімхат Тора… Хтось провів ці дні поруч із Ребе, хтось — у своїй єшиві, синагозі або вдома разом із родиною.А тепер свята завершилися.І звучать слова:«וְיַעֲקֹב הָלַךְ לְדַרְכּוֹ» — «І Яаков пішов своєю дорогою».🌅 Що ми беремо із собою з Тішрея?У Любавичі після Сімхат Тора ці слова проголошували як особливе напуття.У Тішреї єврей отримує великі духовні сили. Але Всевишній дає їх не для того, щоб вони залишилися лише спогадом про святі дні.Тепер потрібно взяти їх із собою — у звичайне життя.🔥 «Відкрий свої пакунки!»Ребе Раяц наводив приклад купця, який приїжджає на ярмарок, купує товар і ретельно його пакує. Але коли він повертається додому, він не залишає згортки закритими. Він відкриває їх і починає користуватися тим, що придбав.Так само і з Тішреєм.Ми отримали «товар» на весь рік: сили, натхнення, рішення та нові духовні можливості.Тепер настав час відкрити свої «пакунки».Не чекати наступного свята, а почати використовувати все це вже сьогодні.🚌 «Цейтхем ле-шалом» — і дорога триваєКолись Ребе особисто проводжав гостей, які після Тішрея поверталися додому. Сьогодні багато хто повертається з 770, з єшив, із поїздок до Ребе або просто після святкових днів, проведених зі своєю громадою та родиною.Але зміст один:час іти далі.Свято завершилося — але те, що воно нам дало, має залишитися.Поки тривають свята, легко відчувати особливий духовний підйом. Але потім настає Мар-Хешван. Звичайні дні. Навчання, робота, справи, турботи.І саме тоді перевіряється, що ми взяли з Тішрея.Чи будемо ми й далі вивчати Тору? Чи станемо уважнішими до молитви? Чи додамо ще одну міцву? Чи допоможемо іншому єврею? Чи принесемо більше світла у свій дім?Ось що означає:«І Яаков пішов своєю дорогою».🏠 Кожен — на своїй дорозіНеважливо, де ти провів Тішрей:у 770 чи вдома,в єшиві чи у своїй громаді,у поїздці чи поруч із родиною.Головне — куди ти йдеш тепер.Бо Тішрей не має залишитися позаду. Він має продовжитися в кожному нашому дні.Так, свята завершилися. Можливо, трохи сумно повертатися до буднів. Але ця туга може стати силою.Відкриймо свої «пакунки» Тішрея.Візьмімо із собою його світло, рішення та натхнення.І перетворімо їх на реальні вчинки.Нехай наступний Тішрей ми зустрінемо вже в зовсім іншій реальності — разом із Ребе, у Третьому Храмі, в Єрусалимі.«וְיַעֲקֹב הָלַךְ לְדַרְכּוֹ» — «І Яаков пішов своєю дорогою».А наша дорога веде просто до однієї мети:до приходу Мошиаха зараз!📸 На фото: Ребе на церемонії прощання з гостями, які повертаються додому після поїздки до 770 на місяць Тішрей. 5721 / 1960 рік.

📌27 тішрея 5502 року (25 жовтня 1742 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Елазара бен Шмуеля Рокеаха.Раббі Елазар народився у Кракові, в родині, що вела своє походження від царя Давида. Його батьком був раббі Шмуель-Шмельке Маргаліот, який очолював громади польських містечок Ліска та Макова, а ім’я хлопчик отримав на честь свого великого прадіда — знаменитого кабаліста раббі Елазара бен Єгуди бен Клонімуса з Вормса.Раббі Елазар очолював громади Макова та Тарнува, а потім переїхав до Бродів. Розповідають, що за 20 років перебування тут раббі Елазара жодна жінка в місті не мала викидня і жодна з них не мала проблем під час пологів.Із Брод раббі Елазар вирушив до Амстердама, де (кажуть, на прохання короля Нідерландів) разом із рабином із Белза допомагав голландцям позбутися епідемії, яка загрожувала країні. Після молитви раббі Елазара небезпека відступила, і уряд Нідерландів на знак подяки випустив пам’ятну монету з профілем раббі Елазара та текстом псалмів.Раббі Елазар очолював амстердамську громаду п’ять років, борючись тут із послідовниками лжемесії Шабтая Цві. В Амстердамі він видав свою головну книгу — «Маасе Рокеах» із кабалістичними коментарями до Тори та Талмуду. Назву він запозичив із книги великого кабаліста раббі Елазара Рокеаха, щоб підкреслити безперервність традиції передачі знань.Потім раббі Елазар вирушив до Ерец-Ісраель, де очолив єврейську громаду Святої землі. Вирушаючи до Ерец-Ісраель, раббі Елазар розраховував зустріти тут одного з найвидатніших учнів Баал Шем-Това — раббі Нахмана з Городенки, щоб разом із ним привести у світ Мошіаха. Однак, прибувши до країни, він дізнався, що раббі Нахман терміново вирушив до Європи. Своєю чергою раббі Нахман, почувши, що раббі Елазар прибув до Ерец-Ісраель, терміново повернувся, але, на жаль, поки він дістався до Святої землі, раббі Елазар, проживши в Ерец-Ісраель один рік, відійшов із цього світу.Нащадком раббі Елазара був раббі Сар-Шалом із Белза, засновник белзького хасидизму.джерело: chabad.odessa