🌈 Містичне пояснення феномену веселки📖 Після Всесвітнього потопу Всевишній уклав Завіт із Ноахом та його синами:«Веселку Мою Я поміщаю в хмару, і вона буде знаком Завіту між Мною і землею. І буде, коли наведу хмару над землею, з’явиться веселка в хмарі. І згадаю Я Завіт Мій, що між Мною і вами, і між кожною живою істотою в усякій плоті, і вода більше не стане потопом, щоб знищити всяку плоть».🌈 Веселка була обрана символом Завіту між Б-гом і людьми, знаком Б-жественної Милості, який нагадував би людині про її обов’язок перед Творцем.❓ Але чому саме веселка?🔬 Відоме наукове пояснення веселки як оптичного явища спектрального заломлення сонячних променів у краплях дощу. Це пояснення пропагандисти атеїзму використовували для заперечення «примітивних» і «антинаукових» уявлень «біблійних авторів». Критикуючи Книгу, яка є духовним наставником багатьох поколінь, вони, як правило, навіть не вважали за потрібне ознайомитися з традиційними джерелами юдаїзму.📚 Деякі коментатори Тори, зокрема раббі Нісім Ґіронді та Абрабанель, вважають, що до потопу через надмірну густоту хмар веселку ніколи не бачили. Саме надмірна густота випарів і опадів на землі зробила потоп фізично можливим.🌍 Раббі Овадья Сфорно вважає, що внаслідок потопу відбулося зміщення земної осі, через що з’явилася зміна пір року. Унаслідок цих радикальних змін різко скоротилася тривалість людського життя, зникли гігантські тварини й рослини.☀️ Сучасна наука встановила, що ультрафіолетові промені шкідливо впливають на організм людини й тварин. Вони прискорюють старіння шкіри та можуть спричиняти рак шкіри. До потопу особливо густі хмари перешкоджали впливу сонячних променів. Можливо, саме цим пояснюється те, що тривалість життя людини сягала багатьох століть.🦕 Скелети гігантських ящерів, динозаврів, свідчать про те, що й тваринний світ до потопу значно відрізнявся від сучасного. Після потопу, коли хмари стали рідшими, у них з’явилася веселка. На думку коментаторів, веселка стала символом того, що хмари більше не несуть світові хаос і знищення.✅ Отже, веселка була обрана символом Завіту між Б-гом і людиною.🔐 Слід зазначити, що це пояснення протягом багатьох століть було відоме лише посвяченим, оскільки вчення Кабали не мало широкого поширення. Крім того, саме це пояснення вимагало значної підготовки — як у пізнанні природи, так і в містичному знанні.👧 Однак Святе Письмо написане не лише для мислителів, а й для найпростіших людей. За законом його починають вивчати з дітьми вже з п’ятирічного віку, тому необхідне й достатньо просте пояснення, зрозуміле навіть дитині.✨ Містичний сенс веселки знайшов своє відображення в Книзі пророка Єхезкеля (1:28):«Наче веселка, що буває в хмарі в день дощу, таким було видіння сяйва навколо — видіння подоби Слави Б-жьої».🌈 Пророк порівнює видіння Б-жественної Слави з образом веселки. У чому сенс цього порівняння?📖 Повернімося до розповіді про потоп у Торі. Сказано:«Веселку Мою Я поміщаю в хмару…»❓ Чому саме «Мою»?📚 У Мідраші слово «Кашті» — «Моя веселка» — тлумачиться від кореня «екеш», що означає «подоба». Звідси «Кашті» — «Моя веселка» — означає: щось подібне до Мене.🤔 Але в чому полягає ця подібність?📜 У Псалмах написано (81:1):«Сонце і Щит — Г-сподь Б-г».☀️ Словом «Г-сподь» у біблійних перекладах, як правило, передають Ім’я Б-га «Авайе», а словом «Б-г» — Ім’я «Елокім», яке вказує на Б-жественний атрибут Суду, Закону, на закони природи.🛡️ У Талмуді сказано: «Сонце має щит, який оберігає природу від знищення сонячними променями».🔆 «Авайе», образно кажучи, подібне до сонця: це джерело світла, Джерело Буття. Але якби Безкінечне Світло Джерела Буття було відчутним для створінь, тоді не відчувалася б незалежність творіння: усе існуюче було б лише продовженням Єдиного Буття.🧭 Уявімо світ, у якому немає індивідуального існування речей. У такому світі не може бути ні особистої свободи, ні вибору між добром і злом.⚖️ Необмежене світло, що виходить від «Авайе», ніби «знищує» все. Натомість Ім’я «Елокім», яке уособлює природний порядок і закони природи, приховує світло, що походить від «Авайе», під оболонкою природності.📌 Ім’я «Елокім», яке правильно перекладається як «Всесильний» або «Всемогутній» і означає Б-га як Володаря всіх сил природи, граматично є також формою множини від імені «Елока». Це вказує на те, що завдяки заломленню Світла Єдиної Реальності «Авайе» у призмі Елокім стає можливим утворення множинності й відносної самостійності буття.🌈 У світлі сказаного можна зрозуміти, чому видіння Слави Б-жьої у пророцтві Єхезкеля уподібнене до явища веселки.☁️ Біле світло сонця має здатність розкладатися на багато кольорів спектра веселки, заломлюючись у хмарі. Хмара є тим «Щитом», крізь який проходить сонячне світло.🌈 Сім кольорів веселки уособлюють сім Сфірот — сім Б-жественних Атрибутів, або сім основних сил, що діють у світі.☁️ «Хмара» або «туча» уособлює дію Імені «Елокім», яке іноді перекладається як «судді» і відображає Б-жественний Суд над грішниками.⚖️ Кінцева мета Б-жественного Суду — не покарати грішників, а виправити їх.🕊️ Саме тому існує і помилування, яке дає людині можливість виправити свій шлях. Помилування походить від «Авайе».📖 «І буде, коли згущу Я хмари над землею, з’явиться веселка в хмарі».📚 Згідно з тлумаченням Раші, цю фразу слід розуміти образно:☁️ «Коли згущу Я хмари над землею» — коли Мій Атрибут Суду буде підказувати Мені навести на землю темряву і загибель, тоді…🌈 «з’явиться веселка в хмарі» — Світло «Авайе», світло Милості, пронизує хмару, тобто Атрибут Суду.📜 «І Я згадаю Завіт… вічний Завіт між Всесильним і кожною живою істотою».🤔 Дивним є те, що Б-г говорить про Себе то в першій особі — «Я», то в третій — «Елокім». Однак і це, як було сказано, стає зрозумілим: нагадування про Завіт між Б-гом і землею потрібне лише тоді, коли діє Суд — Елокім, адже милосердя не карає.✅ Цим пояснюється і те, що в усій 9-й главі, де йдеться про Завіт і знак веселки, згадується лише Ім’я «Елокім», і жодного разу не вживається Ім’я «Авайе», адже Милість не потребує нагадування про Завіт.📝 Примітка: П’ятикнижжя, книга Брейшит, 9:13–15.✍️ Рабин Дов-Бер Хаскелевичджерело: chabad.org

🔖3 хешвана 5627 року (12 жовтня 1866 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Єhуди-Лейба з Кописа.Рабин Єhуда-Лейб (відомий також за акронімом Маhариль) був сином третього Любавицького ребе, рабина Цемах-Цедека. Він народився 1807 року, був другим сином ребе Цемах-Цедека, а під час церемонії обрізання сандаком (людиною, яка тримає немовля на руках) був його прадід — Альтер ребе. Дитячі роки рабин Єhуда провів поруч зі своїм улюбленим дідусем — другим Любавицьким ребе Мітелер ребе, який навчав його Торі та хасидуту.Після відходу з цього світу його батька, третього Любавицького ребе, рабин Єhуда залишив Любавичі й оселився в містечку Копис, де очолив групу хасидів. У рабина Маhариля були тисячі послідовників (так звані копиські хабадники), хоча сам він очолював їх лише два місяці — елул і тішрей. На свято Сімхат-Тора він захворів, і 3 хешвана, через пів року після відходу його батька, рабин Єhуда-Лейб також відійшов із цього світу.🔖3 хешвана 5611 року (9 жовтня 1850 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Ісраеля Фрідмана, ребе з Ружина.Рабин Ісраель Фрідман, правнук рабина Дов-Бера з Межиріча (відомого як Межиріцький магід), народився 1797 року в містечку Погребище під Києвом. Уже в ранній молодості рабин Ісраель обрав містечко Ружин (івритом воно називалося Рижин) своєю резиденцією. Двір Ружинського ребе (тобто його почет і майно) за блиском і пишнотою не поступався більшості князівських дворів тогочасної Європи — рабин Ісраель тримав численну прислугу й виїжджав у розкішній кареті, запряженій четвіркою коней. Втім, незважаючи на такий демонстративний спосіб життя, Ружинський ребе був загальним улюбленцем (зокрема, він дружив із третім Любавицьким ребе, рабином Цемах-Цедеком), і йому все прощали. Казали, що «Рижинер ребе, звісно, ходить у золотих чоботях, але ці чоботи без підошов, тож він ступає босими ногами по снігу».У 1838 році рабина Ісраеля звинуватили власті в тому, що він віддав розпорядження про страту двох донощиків. Процес тривав півтора року, сотні євреїв були заарештовані й піддані тортурам, а 80 осіб постали перед судом. Шістьох керівників громади було засуджено до довічної каторги, інших — до заслання в Сибір. Ружинський ребе перебував під арештом майже два роки; адвокати зробили все, щоб довести його непричетність до справи, і після завершення слідства його звільнили, але залишили під поліцейським наглядом, оскільки влада запідозрила його в намірі стати єврейським правителем. Ребе переїхав до Кишинева, де місцевий губернатор був прихильнішим до євреїв, потім перебрався до Ясс, а звідти — до буковинського містечка Шацк. Так він переїжджав із міста до міста, аж поки після численних зусиль його прихильників 20 грудня 1845 року імператор Фердинанд I не дозволив йому проживати в Садагорі (Садигурі) на Буковині (нині Сад-гора — один із районів Чернівців). Хасиди придбали для нього маєток Золотий Потік поблизу міста. Він побудував собі розкішний особняк і знову почав вести розкішний спосіб життя. Ружинський ребе багато зробив для жителів Ерец-Ісраель, зокрема надав кошти на будівництво синагоги «Тіферет Ісраель» у єврейському кварталі Старого міста Єрусалима.Рабин Ісраель Фрідман похований у Садигурі. Сини Ружинського ребе заснували хасидські династії в інших містечках, ставши родоначальниками садигурського та боянівського хасидизмуджерело: chabad.odessa

Делегація українських журналістів відвідала меморіал жертвам Голодомору в ІзраїліУ межах візиту до Ізраїлю делегація українських журналістів відвідала меморіал, присвячений жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні.джерело: IsraelinUkraine

Деякі люди проживають життя, якого вистачило б на кілька пригодницьких романів. Історія рабина Сімха Городецького (5663–5744) — це хроніка неймовірної самопожертви, таємних операцій, смертних вироків, чудесного спасіння і безкомпромісної вірності своєму народові. 🕵️‍♂️ Таємний посланник Шостого Ребе і підпільна мережаСімха народився у 5663 році, 27 Менахем-Ава, у бобруйську, в родині р. Мордехая-Лейба та Рейзл Городецьких. У 5683 році, коли радянський режим розпочав жорстоку кампанію з викорінення єврейської традиції, Ребе Раяц дав рабину Сімха надзвичайно важливе доручення — стати посланником.Його завданням було об’їжджати єврейські громади по всьому радянському союзу, збирати кошти для підпільної мережі єшив «Томхей Тмімім», відкривати приховані мікви та організовувати уроки Тори. Він пересувався під чужими іменами, постійно змінював маршрути й щодня ризикував свободою. 📜 Дивовижна зустріч у КатеринославіПід час однієї зі своїх поїздок Сімха відвідав дім головного рабина Катеринослава — рава Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька сьомого Ребе. Рав Леві-Іцхак підвів його до дверей кімнати свого старшого сина, майбутнього Любавицького Ребе, і показав, як той був занурений у глибоке вивчення Тори. «Запам’ятай цей образ!» — сказав рав Леві-Іцхак.Через десятиліття, приїхавши до Ребе в Нью-Йорк на особисту аудієнцію, рабин Сімха згадав цю зустріч і розповів Ребе, як бачив його в юності за навчанням.Місія в Самарканді: порятунок єврейства в УзбекистаніПізніше Ребе Раяц направив рабина Сімха до Самарканда. Там за кілька років до нього діяли посланники Ребе Рашаба — рабин Шломо-Йегуда-Лейб Еліезеров і рабин Хаїм Нае.У Самарканді рабин Сімха розгорнув масштабну підпільну діяльність:*Створював хейдери для дітей бухарських євреїв.*Будував мікви в приватних будинках так, щоб їх не могли виявити агенти органів.*Організовував матеріальну й духовну допомогу для тисяч біженців, які прибували до Середньої Азії. ⚖️ Вирок до смертної кари, 25 років ГУЛАГу і спасінняАктивна діяльність рабина Сімха не могла довго залишатися непоміченою радянськими спецслужбами. НКВС арештовував його кілька разів. Його піддавали жорстоким допитам, намагаючись дізнатися імена інших учасників підпілля ХАБАДу, але він не видав жодної людини.На останньому суді йому винесли найсуворіший вирок — розстріл.Однак сталося справжнє диво: в останній момент найвища інстанція замінила розстріл на 25 років таборів суворого режиму в сибірському ГУЛАГу. Він відбував покарання в надзвичайно тяжких умовах аж до 5713 року, коли після смерті сталіна отримав амністію і був звільнений.Усі свої переживання, випробування і чудеса він пізніше описав у своїй відомій автобіографічній книзі **«Єврейство мовчання»** (*Яхадут га-Дмама*), яка стала цінним історичним документом про духовний спротив у ссср. 🏢 Нове життя: Кфар-ХАБАД і єшива для бухарських євреївУ 5724 році рабину Сімха Городецькому вдалося отримати дозвіл і виїхати з ссср. Одразу після прибуття він насамперед полетів до Нью-Йорка — до Любавицького Ребе.Оселившись у Кфар-ХАБАДі, він не відійшов від справ, а з новою енергією включився в громадську роботу:1. Став секретарем Вааду, Ради Кфар-ХАБАДу.2. Керував касою взаємодопомоги, гемахом, і займався духовним наставництвом для нових репатріантів.3. Допомагав тисячам бухарських євреїв облаштуватися на новому місці.4. У 5730-х роках став одним із головних засновників єшиви для бухарських євреїв у Кфар-ХАБАДі. 🕊️ Останнє «Лехаїм» від РебеУ 5740 році, перед святом Песах, рабин Сімха одружився вдруге — з вдовою з Ташкента.Напередодні Йом-Кіпура 5744 року рабин Сімха перебував у Брукліні й отримав «Леках» з рук самого Ребе.Лише через день після повернення з Нью-Йорка, 30 Тішрея 5744 року, рабин Сімха Городецький залишив цей світ у віці 80 років. Його поховали на Оливній горі в Єрусалимі.Рабин Сімха Городецький залишився в пам’яті народу як символ незламної віри, мужності та повної самовідданості заради кожного єврея. джерело:📖 Любавицький календар]

З праць Любавицького Ребе; короткий адаптований викладЯк відомо, назва кожної глави Тори відображає її зміст. Проте глава «Ноах», на перший погляд, ніби порушує це правило. Адже в ній ідеться про Потоп, про покоління будівничих Вавилонської вежі та покарання, яке їх спіткало, тобто про події, що зовсім не викликають відчуття душевного спокою, на який натякає ім’я Ноаха.Схоже питання виникає і тоді, коли ми згадуємо, що Потоп у Писанні називається «водами втішення». Як це можливо? Адже цими водами було «змито» все живе на землі.Річ у тім, що ім’я Ноах вказує на внутрішній зміст подій, які відбулися. Сам Потоп і покарання покоління Вавилонської вежі, безумовно, не можна назвати станом спокою. Але їхнім результатом стали рівновага й умиротворення, яких до того світ ще не знав.Потоп омив землю і створив світ, незрівнянно кращий за попередній. Мідраш говорить, що Ноах, вийшовши з ковчега, побачив новий світ. Це був світ на такому високому духовному рівні, що Всевишній уклав із ним «союз на всі покоління». Отже, води Потопу, «води втішення», справді принесли заспокоєння.У цьому полягає і внутрішній сенс труднощів та випробувань, які людина зустрічає на своєму життєвому шляху. Самі по собі ці явища можуть бути важкими, небажаними й болісними, але в їхній глибині приховане добро.Долаючи труднощі та перешкоди, людина відкриває іскру святості, заховану в них. Більше того, самі ці перешкоди можуть перетворитися на добро і святість та допомогти людині у служінні Творцю.Усе це має особливий зв’язок із тижнем, коли читають главу «Ноах». У ці дні ми переходимо від свят місяця Тішрей до повсякденного життя. Коли єврей віддаляється від піднесеної атмосфери Тішрея і занурюється у будні, його можуть охопити розгубленість, домашні турботи й клопоти про «хліб насущний».Глава «Ноах» дає нам підтримку і навчає: не слід губитися перед труднощами, що накочуються хвилею. У наших силах перетворити цей потік турбот на «води втішення», на душевний спокій.Як саме? Потрібно увійти в слова Тори й молитви, подібно до того, як Ноах увійшов у ковчег. Адже слово тейва означає і «ковчег», і «слово». Це не лише захистить від «потопу» труднощів, а й допоможе перетворити сам цей «потоп» на води втішення та внутрішнього миру.Повсякденні труднощі й турботи можуть освячуватися і приводити людину до високих рівнів служіння Всевишньому, якщо вона зуміє поставитися до них правильно. Не слід боятися «сірих буднів». Варто лише зустріти їх із вірою в Творця, з відчуттям Його постійної близькості. І тоді відкриється добро, приховане в них.Джерело: вільний переказ бесіди Ребе, опублікованої в «Лікутей Сіхот», т. 20, с. 285. 

📌2 хешвана 5672 року (24 жовтня 1911 року) — рабин Шолом-Дов-Бер (четвертий Любавицький ребе, ребе Рашаб) засновує в Хевроні єшиву «Торат Емет».Для створення єшиви рабин Шолом-Дов-Бер відправив до Ерец-Ісраель учнів любавицької єшиви «Томхей тмімім» Алтера Сімховіца, Гілеля Пріюткіна, Цві-Гірша Кацева, Єхезкеля Фейгіна, Нахмана-Менахема Карасика, Авраhама-Елі Ошерова та Ісраеля-Залмана Аснаса, а також їхнього наставника, рабина Шломо-Залмана Гевліна.Єшива розпочала свою роботу, але через кілька років, із початком Першої світової війни, коли Росія та Туреччина, яка володіла Ерец-Ісраель, опинилися по різні боки фронту, усім власникам російських паспортів довелося залишити країну.джерело: chabad.odessa

Жіноча спільнота «Шаарей Нашим» запрошує єврейських жінок на зустріч «Чотири праматері — один народ» Місце: Центральна синагога Києва, кафе «Бейт Йегуда» Дата: 18 жовтня | 7 хешвана | неділя Час: 16:00 Благодійний внесок: 200 грн Телефон для реєстрації: 093 770 33 33, РахельБудемо раді бачити вас на теплій жіночій зустрічі в атмосфері єдності, натхнення та спілкування.

1 хешвана 5642 року (24 вересня 1881 року) — День народження ребецн Нехами-Діни, дружини рабі Йосефа-Іцхака, шостого Любавицького ребе.Ребецн Нехама-Діна народилася в Кишиневі. Її матір'ю була ребецн Йохевед, а батьком — онук третього Любавицького ребе Цемах-Цедека, син рабі Ісраеля-Ноаха (ребе Маѓараян) з Нежина, рабі Авраѓам Шнеерсон.1 хешвана 5002 року (1 жовтня 1241 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Елазара бен Йеѓуди бен Калонімуса з Вормса (Рокеах).Рабі Елазар, також відомий під ім'ям Рокеах (за назвою однієї з головних своїх праць. Назва обрана не випадково — гематрія слова «Рокеах» (виробник пахощів) дорівнює гематрії імені автора. До речі, під ім'ям Рокеах також відомий рабі Елазар з Брод). І по батьківській, і по материнській лінії рабі Елазар походив із старовинного роду Калонімус, відомого своїми мудрецями-кабалістами.Рабі Елазар народився в Майнці і навчався спочатку у свого батька, а потім у багатьох видатних рабинів Європи. Роки його життя припали на час Третього хрестового походу і, ще живучи в Майнці, рабі Елазар змушений був ховатися від них. У 1189 році стотисячне військо на чолі з імператором Фрідріхом Барбароссою зібралося біля Регенсбурга, але рабі Елазар все-таки відправився туди, щоб навчати кабалу великого мудреця рабі Йеѓуди Хасида. Закінчивши навчання, він оселився у Вормсі, де був обраний рабином міста і заснував власну єшиву.Через кілька років хрестоносці все ж дісталися до мудреця. Вони зарубали мечем його дружину і двох дочок, а сам рабі Елазар, його син і учні були важко поранені.Серед учнів рабі Елазара був і Рамбан, причому рабі Елазар спеціально переїхав до Герони, щоб навчити його таємницям практичної Кабали.Хоча рабі Елазар і отримав від своїх вчителів дозвіл відкрити те, що протягом століть вважалося таємницею посвячених і передавалося з вуст в уста (зокрема, в книзі «Содей разія» («Таємниці прихованого») він дає докладну інструкцію з виготовлення штучної людини (голема)), більша частина з написаних ним 60 книг, все ще залишається в рукописах. Час публікації кабалістичних таємниць, що містяться в них, ще не настав.джерело: chabad.odessa