🌈 Містичне пояснення феномену веселки

📖 Після Всесвітнього потопу Всевишній уклав Завіт із Ноахом та його синами:

«Веселку Мою Я поміщаю в хмару, і вона буде знаком Завіту між Мною і землею. І буде, коли наведу хмару над землею, з’явиться веселка в хмарі. І згадаю Я Завіт Мій, що між Мною і вами, і між кожною живою істотою в усякій плоті, і вода більше не стане потопом, щоб знищити всяку плоть».

🌈 Веселка була обрана символом Завіту між Б-гом і людьми, знаком Б-жественної Милості, який нагадував би людині про її обов’язок перед Творцем.

❓ Але чому саме веселка?

🔬 Відоме наукове пояснення веселки як оптичного явища спектрального заломлення сонячних променів у краплях дощу. Це пояснення пропагандисти атеїзму використовували для заперечення «примітивних» і «антинаукових» уявлень «біблійних авторів». Критикуючи Книгу, яка є духовним наставником багатьох поколінь, вони, як правило, навіть не вважали за потрібне ознайомитися з традиційними джерелами юдаїзму.

📚 Деякі коментатори Тори, зокрема раббі Нісім Ґіронді та Абрабанель, вважають, що до потопу через надмірну густоту хмар веселку ніколи не бачили. Саме надмірна густота випарів і опадів на землі зробила потоп фізично можливим.

🌍 Раббі Овадья Сфорно вважає, що внаслідок потопу відбулося зміщення земної осі, через що з’явилася зміна пір року. Унаслідок цих радикальних змін різко скоротилася тривалість людського життя, зникли гігантські тварини й рослини.

☀️ Сучасна наука встановила, що ультрафіолетові промені шкідливо впливають на організм людини й тварин. Вони прискорюють старіння шкіри та можуть спричиняти рак шкіри. До потопу особливо густі хмари перешкоджали впливу сонячних променів. Можливо, саме цим пояснюється те, що тривалість життя людини сягала багатьох століть.

🦕 Скелети гігантських ящерів, динозаврів, свідчать про те, що й тваринний світ до потопу значно відрізнявся від сучасного. Після потопу, коли хмари стали рідшими, у них з’явилася веселка. На думку коментаторів, веселка стала символом того, що хмари більше не несуть світові хаос і знищення.

✅ Отже, веселка була обрана символом Завіту між Б-гом і людиною.

🔐 Слід зазначити, що це пояснення протягом багатьох століть було відоме лише посвяченим, оскільки вчення Кабали не мало широкого поширення. Крім того, саме це пояснення вимагало значної підготовки — як у пізнанні природи, так і в містичному знанні.

👧 Однак Святе Письмо написане не лише для мислителів, а й для найпростіших людей. За законом його починають вивчати з дітьми вже з п’ятирічного віку, тому необхідне й достатньо просте пояснення, зрозуміле навіть дитині.

✨ Містичний сенс веселки знайшов своє відображення в Книзі пророка Єхезкеля (1:28):

«Наче веселка, що буває в хмарі в день дощу, таким було видіння сяйва навколо — видіння подоби Слави Б-жьої».

🌈 Пророк порівнює видіння Б-жественної Слави з образом веселки. У чому сенс цього порівняння?

📖 Повернімося до розповіді про потоп у Торі. Сказано:

«Веселку Мою Я поміщаю в хмару…»

❓ Чому саме «Мою»?

📚 У Мідраші слово «Кашті» — «Моя веселка» — тлумачиться від кореня «екеш», що означає «подоба». Звідси «Кашті» — «Моя веселка» — означає: щось подібне до Мене.

🤔 Але в чому полягає ця подібність?

📜 У Псалмах написано (81:1):

«Сонце і Щит — Г-сподь Б-г».

☀️ Словом «Г-сподь» у біблійних перекладах, як правило, передають Ім’я Б-га «Авайе», а словом «Б-г» — Ім’я «Елокім», яке вказує на Б-жественний атрибут Суду, Закону, на закони природи.

🛡️ У Талмуді сказано: «Сонце має щит, який оберігає природу від знищення сонячними променями».

🔆 «Авайе», образно кажучи, подібне до сонця: це джерело світла, Джерело Буття. Але якби Безкінечне Світло Джерела Буття було відчутним для створінь, тоді не відчувалася б незалежність творіння: усе існуюче було б лише продовженням Єдиного Буття.

🧭 Уявімо світ, у якому немає індивідуального існування речей. У такому світі не може бути ні особистої свободи, ні вибору між добром і злом.

⚖️ Необмежене світло, що виходить від «Авайе», ніби «знищує» все. Натомість Ім’я «Елокім», яке уособлює природний порядок і закони природи, приховує світло, що походить від «Авайе», під оболонкою природності.

📌 Ім’я «Елокім», яке правильно перекладається як «Всесильний» або «Всемогутній» і означає Б-га як Володаря всіх сил природи, граматично є також формою множини від імені «Елока». Це вказує на те, що завдяки заломленню Світла Єдиної Реальності «Авайе» у призмі Елокім стає можливим утворення множинності й відносної самостійності буття.

🌈 У світлі сказаного можна зрозуміти, чому видіння Слави Б-жьої у пророцтві Єхезкеля уподібнене до явища веселки.

☁️ Біле світло сонця має здатність розкладатися на багато кольорів спектра веселки, заломлюючись у хмарі. Хмара є тим «Щитом», крізь який проходить сонячне світло.

🌈 Сім кольорів веселки уособлюють сім Сфірот — сім Б-жественних Атрибутів, або сім основних сил, що діють у світі.

☁️ «Хмара» або «туча» уособлює дію Імені «Елокім», яке іноді перекладається як «судді» і відображає Б-жественний Суд над грішниками.

⚖️ Кінцева мета Б-жественного Суду — не покарати грішників, а виправити їх.

🕊️ Саме тому існує і помилування, яке дає людині можливість виправити свій шлях. Помилування походить від «Авайе».

📖 «І буде, коли згущу Я хмари над землею, з’явиться веселка в хмарі».

📚 Згідно з тлумаченням Раші, цю фразу слід розуміти образно:

☁️ «Коли згущу Я хмари над землею» — коли Мій Атрибут Суду буде підказувати Мені навести на землю темряву і загибель, тоді…

🌈 «з’явиться веселка в хмарі» — Світло «Авайе», світло Милості, пронизує хмару, тобто Атрибут Суду.

📜 «І Я згадаю Завіт… вічний Завіт між Всесильним і кожною живою істотою».

🤔 Дивним є те, що Б-г говорить про Себе то в першій особі — «Я», то в третій — «Елокім». Однак і це, як було сказано, стає зрозумілим: нагадування про Завіт між Б-гом і землею потрібне лише тоді, коли діє Суд — Елокім, адже милосердя не карає.

✅ Цим пояснюється і те, що в усій 9-й главі, де йдеться про Завіт і знак веселки, згадується лише Ім’я «Елокім», і жодного разу не вживається Ім’я «Авайе», адже Милість не потребує нагадування про Завіт.

📝 Примітка: П’ятикнижжя, книга Брейшит, 9:13–15.

✍️ Рабин Дов-Бер Хаскелевич

джерело: chabad.org