Делегація українських журналістів, яка перебуває з візитом в Ізраїлі, побувала в кампусі MDA в Рамле. Це навчальний центр «Маген Давід Адом» (MDA), національної служби невідкладної медичної допомоги Ізраїлю.У кампусі проводять професійну підготовку з невідкладної медицини, першої допомоги та догоспітальної допомоги. Він також є центром, де напрацьований в Ізраїлі досвід реагування на надзвичайні ситуації та медичної готовності розвивають і передають іншим.джерело:IsraelinUkraine

Із праць Любавицького Ребе; стислий адаптований викладКоли Всевишній повідомив Аврааму, що в нього народиться син Іцхак, Авраам відповів: «О, якби тільки Ішмаель жив перед Тобою!» Тобто Аврааму було б достатньо, якби принаймні Ішмаель «жив перед Б-гом» — був богобоязним. Проте Всевишній відповів, що саме «в Іцхаку назветься твоє потомство».📜 У Мідраші сказано, що Агар, мати Ішмаеля, була праведницею. Як дочка єгипетського фараона, вона залишила царський палац, обравши натомість життя служниці в домі Авраама. Її вчинки були настільки бездоганними, що їх порівнювали з храмовим воскурінням пахощів — кторет, за що її й назвали Ктурою.Зрозуміло, що й сина вона виховувала в такому самому дусі. Тому Авраам був готовий задовольнитися Ішмаелем, покладаючи на нього великі надії. Чому ж Всевишній не погодився на це? Чому мав народитися саме Іцхак?🔎 Два шляхи — два види зв’язкуМіж Іцхаком та Ішмаелем є дві суттєві відмінності.Народження сина Агар було цілком звичайним і природним. Натомість Іцхак народився за настільки дивовижних обставин, що навіть Аврааму було важко повірити, що це станеться.Завіт обрізання між Ішмаелем і Б-гом було укладено, коли хлопцеві виповнилося тринадцять років — у віці, коли він уже міг усвідомлювати значення того, що відбувалося. А Іцхаку зробили обрізання на восьмий день життя, коли він іще нічого не міг розуміти.🌿 Ішмаель символізує природу, природний порядок речей. Навіть його безпосередній зв’язок із Б-гом виник у межах, доступних людському розуму. По суті, такий зв’язок залежить від міри знань і розуміння людини. Звісно, це теж добре, проте сутність єврея полягає в іншому.✨ Зв’язок, що виходить за межі розумуЄврейський народ за своєю сутністю виходить за межі природного порядку. Це мало виявитися й у тому, що народ Ізраїлю походитиме від того, чиє народження стане дивом, надприродною подією.Зв’язок єврея з Б-гом також виходить за межі розуму. Тому прабатько єврейського народу мав укласти завіт із Б-гом іще до того, як зможе щось розуміти й аналізувати.Всевишній не захотів обмежитися тим зв’язком, який існував між Ним та Ішмаелем, — зовнішнім зв’язком, що сформувався завдяки вихованню й атмосфері, у якій зростала дитина.Адже що буде, якщо такого виховання не буде, а власна свідомість людини зовсім не спонукатиме її прагнути до Б-га?Саме тому Всевишній захотів, щоб народився Іцхак — символ зв’язку, який перевищує розум і закладений у самій сутності людини.💙 Єврей пов’язаний із Б-гом незалежно від свого виховання, освіти чи ідеології. Він пов’язаний із Творцем уже через сам факт того, що він єврей. І навіть не отримавши єврейського виховання, у глибині душі він вірить у Всевишнього та пов’язаний із Ним, як син із батьком!🌱 Що це означає для виховання?У цьому закладений глибокий зміст, що лежить в основі єврейського виховання. Неможливо сформувати в дитини єврейську свідомість, спираючись лише на доводи розуму й розраховуючи, що вона обере єврейський шлях виключно завдяки власному розумінню.Така свідомість обмежена, залежить від багатьох обставин, їй бракує стійкості та сталості.Єврейську свідомість слід плекати як щось незалежне від міри розуміння й осягнення — як фундаментальну основу, що корениться в самій сутності людини та стоїть вище за будь-які запитання й сумніви.🕊️ Саме таку спадщину Іцхак залишив кожному з нас.джерело: chabad.org

Нігуну «Лехатхіла арібер» — переможний нігун Ребе Маараша!🎵 Про що цей нігун?Знаменитий нігун «Лехатхіла арібер» (в оригіналі — «Деем Ребе Могараш нігун», тобто «Нігун Ребе Маараша») — це не просто красива хасидська мелодія. Це справжній гімн перемоги, прориву й подолання будь-яких труднощів.Автором цього нігуна є четвертий Любавицький Ребе — Ребе Маараш (рабі Шмуель). Ця мелодія була дуже дорога його серцю. Її співали в найрадісніші та найважливіші моменти: у шабат, на свята, в особливі пам’ятні хасидські дати, а також на фарбренгенах у Сьомого Ребе.Сам вислів «Лехатхіла арібер» перекладається як «Від самого початку — напролом!» або «Одразу перестрибуй!». Це головне життєве гасло Ребе Маараша. Він говорив, що, зіткнувшись із перешкодою, людина зазвичай намагається пройти попід нею або домовитися. Але хасидський підхід інший: потрібно одразу піднятися над проблемою й перестрибнути через неї! І ця ідея повною мірою втілена в самій музиці.🎼 З яких частин складається нігун?Нігун складається з трьох основних частин, які в хасидській традиції називають «бавот»:🚀 1. Перша частина — злет угоруЗазвичай у хасидських мелодіях музика розвивається поступово — від тихих і низьких нот до високих. Але в цьому нігуні все інакше. З перших секунд мелодія буквально злітає на саму вершину. Це і є музичне втілення принципу «Лехатхіла арібер» — не зволікати, не сумніватися, а відразу здійснювати потужний стрибок угору, долаючи будь-які перешкоди й сумніви.🧱 2. Друга частина — «Один, два, три, чотири»Ця частина дістала таку назву через чотири чіткі, однакові низькі ноти, що повторюються. Мовою музики цей розмірений ритм символізує межі нашого матеріального світу, порядок світобудови та повсякденні рамки. Це та сама «земля», та низина, від якої ми відштовхуємося, щоб злетіти.♾️ 3. Третя частина — «Ейн Соф» (Нескінченність)Це найвища й найемоційніша точка нігуна. Високі ноти повторюються знову й знову, створюючи відчуття, що мелодія може тривати нескінченно. Ця частина передає стан, що виходить за всі рамки й обмеження нашого світу.Цікаво, що Сьомий Любавицький Ребе надав цій частині особливого звучання. На фарбренгенах Ребе часто показував рухами голови, що потрібно повторювати цей фрагмент знову й знову. Іноді хасиди повторювали його по 10 або навіть 20 разів поспіль, поринаючи у стан справжнього духовного піднесення.📜 Цікаві факти та історія: звідки Ребе знав цей нігун?Сьомий Ребе навчився цього нігуна від свого дідуся, рабина Меїра Шломо Яновського. Рав Меїр Шломо мав чудовий музичний слух і в молодості був серед тих хасидів, які навчалися та перебували поруч із самим Ребе Маарашем.🎤 Особливе виконання РебеЯкщо послухати аудіозаписи, на яких Ребе сам співає цей нігун, можна помітити цікаву деталь. Ребе виконував його дещо інакше, ніж записано в офіційній збірці «Сефер а-Нігунім». У його виконанні були невеликі, але незмінні відмінності, особливо в першій частині нігуна.📖 Зв’язок зі старовинною книгоюРозповідають цікаву історію про те, як з’явився цей нігун. Наприкінці старовинної книги «Хон Ашир» були записані ноти давньої пісні. Коли Ребе Маараш прочитав ці ноти, вони пробудили в ньому глибоке натхнення, і тієї ж миті він наспівав той самий нігун, який ми знаємо сьогодні.✨ ПідсумокНігун «Лехатхіла арібер» — це потужний заряд енергії, радості та впевненості в тому, що завдяки вірі й радості можна подолати будь-які труднощі!Який момент з історії цього нігуна вам сподобався найбільше? 

Сьогодні 9 мар-хешвана 5787 рокКоли моєму батькові, [Ребе Рашабу], було чотири чи п’ять років, він зайшов до свого дідуся, Цемах Цедека, у святу суботу тижневої глави «Ваєра» й заплакав. Він запитав: «Чому Всевишній відкрився нашому праотцеві Аврааму, а нам не відкривається?»Цемах Цедек відповів йому: «Коли праведний єврей у віці дев’яноста дев’яти років вирішує, що повинен зробити собі обрізання, — він гідний того, щоб Всевишній відкрився йому». джерело: 📖 Любавицький календар

Слово «заповідь» (міцва) походить від кореня, що означає «зв’язок» та «єднання» (цавта ве-хібур). Людина, яка виконує заповідь, з’єднується із Самою Сутністю Всевишнього, благословенний Він, Який і дає це повеління.Саме в цьому полягає зміст вислову «Нагорода за заповідь — сама заповідь» (схар міцва — міцва): адже єднання людини із Самою Сутністю Нескінченного Світла (Ор Ейн Соф), Який дає заповідь, і є її нагородою.Це можна зрозуміти на прикладі з матеріального світу.Зовсім проста людина відчуває внутрішній трепет і повне зречення власного «я» (бітуль) перед мудрістю та величчю мудреця — настільки, що відчуває себе цілковитим ніщо.Так само й у сприйнятті мудреця проста людина взагалі не належить до кола рівних йому за розумом. І річ не в тому, що мудрець зневажає чи відштовхує її — не дай Б-г, адже це погана риса! Просто в його очах між ними немає жодної співмірності.Але коли мудрець доручає цій простій людині щось зробити для нього, завдяки цьому повелінню її цінність і значущість немов народжуються заново:🔹 Для неї самої: вона починає відчувати себе людиною, здатною виконати повеління мудреця, адже сам мудрець доручив їй це зробити.🔹 В очах мудреця: вона стає тим, до кого він звертається і кому дає доручення.Ба більше, саме це прохання й повеління єднають піднесеного мудреця з найпростішою людиною.І аналогія тут очевидна.Звідси також зрозуміло, що в цьому контексті немає жодної різниці, у чому саме полягає повеління: чи то велика й піднесена справа, чи щось маленьке та просте…джерело: 📖 Любавицький календар

Внаслідок  була пошкоджена станція метро «Чернігівська», а також колія та кабельна мережа. Через це тимчасово зачинені на вхід та вихід станції «Чернігівська» та «Лісова».Про це у понеділок, 19 жовтня,  у Київській міській державній адміністрації.

«Поглянь, що зробив піт, пролитий заради заповіді… Уся грубість зникла, і з’явилося обличчя справжньої людини!»Ребе Рашаб із Любавичів📜 Біографічна довідка👤 Ім’я: рав Авром Еліягу (Авром Еле) Плоткін.📅 Роки життя: 10 тішрея 5649 року (Йом Кіпур, приблизно 1888 рік) — 8 хешвана 5709 року (10 листопада 1948 року).🎓 Духовний шлях: один із видатних перших учнів любавицької єшиви «Томхей Тмімім», глибокий знавець Талмуду та хасидизму, наділений феноменальними здібностями.🛡️ Самовідданість: служив рабином і духовним наставником (машпіа) в кількох містах срср, віддано підтримуючи єврейське життя в роки комуністичних переслідувань.🏫 Після війни: очолював єшиву «Томхей Тмімім» у таборі для переміщених осіб у Поккінгу (Німеччина) та був головою «Агудат Хасидей Хабад» у цьому регіоні.📖 Історія перша: як Ребе вирощує плодоносне деревоЗі спогадів Шостого Любавицького Ребе Раяца — «Лікутей Дібурім».Коли молодий Авром Еле вступав до єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, приймальна комісія була в захваті від його здібностей. Однак із конфіденційного звіту Ребе Рашабу стало відомо, що юнак мав доволі грубий характер.П’ятий Любавицький Ребе Рашаб звелів:«Прийняти його! Але приділити особливу увагу його вихованню».Його синові, майбутньому Ребе Раяцу, було доручено:🔹 Посилити нагляд за навчанням: суворо стежити за тим, як юнак навчається.🔹 Залучити до праці заради заповіді: під час підготовки до Песаха всю найважчу роботу — перебирання пшениці, встановлення млина, помел — поклали на нього. Два тижні він не мав відпочинку ні вдень, ні вночі. Водночас усе влаштовували непомітно: серед «тмімім» не було заведено запитувати «чому».У ніч перед Песахом він перевіряв приміщення єшиви на наявність хамецу до третьої години ночі, а вже о сьомій ранку готував пекарню. О п’ятій вечора напередодні свята, коли він був украй виснажений, йому доручили вивчити надзвичайно складний хасидський трактат і прийти на іспит о сьомій ранку!Попри роботу під час пасхального седеру та безсонну ніч, о сьомій ранку він знав трактат напам’ять.✨ Дивовижний результатДізнавшись про це, Ребе Рашаб із задоволенням сказав:«З Б-жою допомогою ми посадили дерево, що приносить плоди!»А після завершення Песаха Ребе тихо вказав синові на Аврома Еле:«Поглянь, що зробив піт, пролитий заради заповіді, — у нього зовсім інше обличчя! Уся грубість зникла, і з’явилося обличчя справжньої людини!»🚂 Історія друга: прощання і сльози святої любовіленінград, після свята Сімхат Тора, 1927 рік.Шостий Любавицький Ребе Раяц після арешту залишав СРСР. На вокзалі в ленінграді зібрався величезний натовп хасидів, щоб провести свого Вчителя.Поїзд уже рушав, Ребе сидів у вагоні. Рав Авром Еле запізнився, й охорона категорично відмовлялася його пропускати. Та, зібравши всі сили, він буквально прорвався крізь оточення й увірвався до вагона!Побачивши його, Ребе зробив крок назустріч. На очах у натовпу, що ридав, вони міцно обійнялися й довго стояли, проливаючи сльози. Це прощання стало символом нерозривного зв’язку між хасидом і Ребе.🕯️ Нехай заслуги рава Аврома Еліягу Плоткіна захищають увесь єврейський народ!📖  Любавицький календар

Є мелодії, які вміють говорити без слів. Вони торкаються найпотаємніших струн серця й виражають те, чого не здатна передати жодна людська мова. Один із найвідоміших і найглибших хасидських нігунів — «Шаміль».Ця зворушлива й піднесена мелодія вперше пролунала у стінах «770» — центральної любавицької синагоги в Нью-Йорку — під ранок, після свята Сімхат Тора 5719 (1958) року, коли Любавицький Ребе несподівано навчив її хасидів.🏔️ Історія про ватажка, який утратив свободуПерш ніж заспівати, Ребе розповів хасидам історію, що лягла в основу цієї мелодії.У першій половині XIX століття у важкодоступному високогір’ї Кавказу жили гірські племена. Вони були цілковито вільними — не знали над собою ані царської влади, ані обмежень цивілізації, почуваючись такими ж вільними, як орли в небі.Коли Російська імперія почала розширювати свої кордони, горяни чинили відчайдушний опір. Їх очолив легендарний військовий і духовний лідер — імам Шаміль. Хоча царська армія переважала горян чисельністю та озброєнням, Шаміль багато років успішно вів партизанську війну, використовуючи неприступний гірський рельєф.Зрозумівши, що силою горян не зламати, царські генерали вдалися до хитрощів. Вони запропонували мир, але щойно горяни склали зброю, росіяни полонили Шаміля й відправили його в далеке заслання до калуги.Перебуваючи в неволі, далеко від рідних вершин, Шаміль часто поринав у спогади про колишню свободу, де не було ані тюремних стін, ані міських правил. Із цієї глибокої, пекучої туги й народилася його пісня: її перша частина — плач, ностальгія та жага свободи, а завершення — світла віра й упевненість у тому, що зрештою він вирветься з полону та повернеться на батьківщину.💡 Хасидський зміст: подорож душіХасиди переклали цю історію «своєю мовою» й побачили в ній глибоку алегорію шляху людської душі.1️⃣ Високі гори — витоки.Корінь душі — під Престолом Слави Всевишнього. До сходження в цей світ душа перебуває в цілковитій єдності з Творцем. Вона вільна від матеріальних пут, тілесних пристрастей та обмежень тіла.2️⃣ Полон і заслання — сходження.Це мить, коли душа вдягається у фізичне тіло й тваринну душу. Хасидизм називає це сходженням «із високої вершини в глибоку яму» — «меіґра рама лебіра амікта». Тут душа стикається з метушнею, матеріальними турботами та рутиною.3️⃣ Жага й туга — перша частина нігуна.Коли людина зупиняється й усвідомлює, наскільки вона віддалилася від свого джерела, у ній прокидається духовний голод: «Прагне Тебе душа моя, тужить за Тобою тіло моє».4️⃣ Надія й упевненість — завершення нігуна.Кінцева мета сходження душі — не покарання, а піднесення. Друга, енергійна частина нігуна виражає тверду переконаність: душа подолає всі перешкоди й підніметься на ще вищий рівень, ніж той, на якому перебувала до сходження!🎵 У молитві «Кдуша»: «Мімкомха»Приблизно через два роки після того, як Ребе навчив хасидів цього нігуна, один із них — р. Цві-Гірш Шпріцер — під час шабатньої молитви в синагозі Ребе почав виконувати нігун «Шаміль» у фрагменті «Кдуша», під час повторення молитви хазаном, на священні слова:«Мімкомха малкену тофіа…»«Зі Свого місця, Царю наш, з’явися й зацарюй над нами, бо ми чекаємо на Тебе…»Коли він затнувся, Ребе енергійними рухами рук почав підбадьорювати спів, і весь зал підхопив мелодію.Сьогодні в багатьох синагогах Хабаду по всьому світу стало доброю традицією виконувати нігун «Шаміль» саме під час промовляння «Кдуші» — на слова «Мімкомха» — у шабат.У цю мить туга горянина за втраченою домівкою поєднується з благанням єврейської душі про розкриття Всевишнього та якнайшвидше визволення.джерело: 📖 Любавицький календар