У книзі пророка Захарії є уривок, що описує зустріч людини з групою ангелів. У ньому людину названо «мандрівником серед нерухомих».
«Мандрівник» — мабуть, найвлучніша характеристика нашого невгамовного людського роду. Інші створіння теж переміщуються з місця на місце, але лише людські мандри спричинені бажанням опинитися десь не там, де ми перебуваємо зараз. На відміну від мишей, дубів та ангелів, які задовольняються тим, ким вони є і де перебувають, люди постійно в дорозі, весь час намагаючись кудись дістатися — бажано туди, де до них іще ніхто не бував.
Проблема в тому, що місць, до яких можна прагнути, майже не залишилося.
🌍 «Вирушай на Захід, юначе!» — таким було гасло сто років тому. І молоді люди їхали на захід, доки він не закінчився. Потім одна людина дісталася Північного полюса, інша — Південного. Ще хтось першим підкорив вершину Евересту, хоча питання, хто саме це був, досі викликає суперечки. А ще одна людина зробила «величезний крок», залишивши слід своєї ноги на Місяці.
Що ж залишилося? Подорож до іншої галактики? Експедиція в майбутнє? Навіть якщо ці напрямки стануть досяжними, чи задовольнять вони невгамовний дух Мандрівника?
💰 Скарб, який чекає вдома
Усі чули історію про бідного селянина, якому наснилося, що під одним із мостів у Кракові закопано скарб. Він приїхав до великого міста й знайшов міст зі свого сну.
Охоронець, який збирав плату за проїзд мостом, помітив підозрілого чоловіка, що крутився неподалік із лопатою. Він схопив бідолаху за комір, і той зізнався у своїх намірах.
«Сни! — вигукнув охоронець. — Лише минулої ночі мені наснилося, що в будинку мандрівного торговця Хаїма Янкеля із села Уссельдорф, у стіні за піччю, заховано скриню із золотими монетами. То що, мені тепер їхати до Уссельдорфа й ламати стіну в того бідолахи?!»
Почувши це, Хаїм Янкель поквапився додому, розібрав стіну за піччю й відтоді жив заможно та щасливо.
🔎 Коли всі подорожі завершено й усі пригоди залишилися позаду, є ще один, останній рубіж, якого мало хто дістався і який іще менше людей підкорили, — ми самі.
Ми перетинаємо планету вздовж і впоперек, складаємо карти космосу й досліджуємо будову атома, шукаючи бодай натяк, бодай знак, який пояснив би, навіщо все це. Але чи багато хто з нас зазирнув у глибини власної душі?
✨ «Лех-Леха» — «Іди до самого себе!»
«Лех-Леха!» — початкові слова Б-жественного заклику до Авраама, який, по суті, започаткував історію єврейського народу, — буквально означають: «Іди до самого себе!»
«Іди до себе, — звелів Б-г першому єврею, — із землі твоєї, і з батьківщини твоєї, і з дому батька твого до землі, яку Я вкажу тобі».
Коли пролунав заклик Згори, Авраам уже міг озирнутися на життя, сповнене небувалих відкриттів і досягнень. Він відкрив істину про єдиного Б-га, осоромив наймогутнішого правителя свого часу, кинув виклик смерті у вогні, відстоюючи свої переконання, і привів тисячі людей до віри в єдиного Творця.
Усього цього він досяг самотужки — без учителя, наставника чи небесного голосу, який указував би йому шлях. Його вів лише власний могутній розум у палкому пошуку істини.
І ось у сімдесят п’ять років Авраам почув Б-жественне повеління: «Іди до себе!» Тепер, коли ти завершив свої пошуки й досягнув поставлених цілей, звернися всередину себе та вирушай у подорож до власної сутності.
🕊️ Чому в цій подорожі нам потрібен Провідник?
Парадоксально, але що особистішою є подорож, то більше ми потребуємо допомоги й проводу.
Добре розвинене відчуття простору допомагає знайти шлях серед найзаплутаніших доріг. Уміння спілкуватися дає змогу виплутатися з найскладніших офісних інтриг. Накопичені знання та здатність навчатися допомагають опановувати нові галузі.
Проте коли ми шукаємо дорогу до власної сутності, набуті протягом життя знання й навички раптом виявляються безсилими. Ми опиняємося в темряві, де залишається лише звернутися до Всевишнього:
🙏 «Б-же, хто я? Дай мені ключ. Скажи, навіщо Ти створив мене».
Цей парадокс прихований у першій згаданій у Торі настанові, яку отримав перший єврей.
Коли Авраам чує повеління «йти до себе», він — розумна людина, яка, по суті, сама себе сформувала, — має відкласти вбік свої природні таланти — «землю твою»; особистість, сформовану сімдесятьма п’ятьма роками взаємодії з оточенням, — «батьківщину твою»; і мудрість, набуту й упорядковану завдяки його феноменальному розуму, — «дім батька твого».
Він має «наосліп» піти за Б-гом — «до землі, яку Я вкажу тобі».
🌱 Шлях до справжнього себе
У зовнішніх мандрах наші знання, таланти й особисті якості є інструментами, за допомогою яких ми досліджуємо навколишній світ.
Але коли ми шукаємо своє справжнє «я», ці самі інструменти — які також є частиною нашого зовнішнього, набутого «я» — приховують не менше, ніж відкривають, і можуть спотворювати навіть те, на що проливають світло.
Звісно, ми користуємося ними у своїх пошуках — інших у нас немає. Проте якщо наша подорож веде до справжньої сутності власної особистості, а не лише до її ілюзії, то спрямовувати нас має Той, Хто створив нас за Своїм образом і закарбував задум наших душ у Своїй Торі.
📖 джерело: Chabad.org