З віком звикаєш до досить вузького кола людей, яких вважаєш своєю зграєю.З кимось вас пов’язують нитки спільної пам’яті, пройдених доріг, випадлих молочних зубів.З іншими — радість знати одне одного ще за почерком, за партою, за кривим росчерком у зошиті в клітинку, де поля — під лінійку, а мрії — під копірку; і мине ще багато років, перш ніж вас рознесе в різні боки, але ви все одно залишитесь тими, ким були «до» — живими, смішними, ніжними, безпричинно щасливими, безумовно коханими, беззбройними, чистими.З третіми — познайомилися зовсім недавно, вже після тридцяти, сорока, але якось одразу ґрунтовно й прицільно: схожі шрами, досвід, погляди на життя, цілі та відчуття плеча поруч.У цих зв’язках і у цих людях цінуєш і бережеш не гучність імені й не кількість сторінок у пошуковій видачі, а міцне знання, що з ними не потрібно брехати. Підлаштовуватися під їхнє уявлення про тебе, боятися з нього випасти, не дотягнути — що відклеїться вус, заблищить на спеці ніс, з’їсться помада і некрасиво розмажеться туш, прости Господи, по нижній повіці.Я завжди дуже чітко розрізняю для себе, з ким — про роботу, пироги й книжки, а перед ким — вивернутися навиворіт; до кого — приповзти з видертим клаптем шерсті, попросити пожаліти.Дуже відчувається, для кого ти — статичний образ, щасливий і сильний (який має з реальною тобою вкрай мало спільного), а хто — готовий приймати тебе і в горі, і в радості, і в залишках, і в солодощах, і в нестерпній легкості — та в невимовній тяжкості буття.Це — безпечні люди.Люди, які знають ціну довірі й болю, мовчанню й активним діям, словам і вчинкам, доречним у конкретний момент.Люди, при думці про яких не стає нудно від заздалегідь відомої реакції, роками розіграної як по нотах: хмикнути, скривитися, перейти в повчання, закотити очі.Таким, із останніх, простіше не сказати, ніж потім пояснювати, продираючись крізь докори, немов через розарій, щохвилини зупиняючись, щоб перевести дух, не зірватися від роздратування, повиймати голки.Ти живеш один раз, і одного дня тобі вже не потрібно, щоб хтось постійно вказував, що ти робиш не так — навіть із найсвітліших намірів.Подібна «доброта» гірша за найтоксичніший розчинник — вона не дає жодних опор, а тільки розхитує та заважає; звуковими перешкодами врізається у твій ефір, чіпко тримає за ногу почуттям провини й силками «треба».«Слухай сюди, слухай мене, я тобі кажу як краще, і щоб перед людьми не соромно було» — і всередині миттєво вмикається заглушливий «білий шум», і так шкода часу, витраченого намарно.Дякую, не треба — не треба такої доброти, такої нав’язливої пелени порад з усього світу, замшелого досвіду з простроченим терміном придатності, посилань на великі книги та авторів ні про що.Ми втрачаємо такт і забуваємо, що якщо не питають, не просять — то й твої оцінки не потрібні, тому що ситуація, в якій інші варяться, має з тобою так мізерно мало спільного: якщо ти в щось сам не вклався — чи то грошима, чи іншими ресурсами, і особливо якщо не ризикував чимось для тебе важливим, не ставив на кін, не проходив разом із тим, кому радий, крізь тягар шаленої відповідальності й стресу, то не треба лізти за святковий стіл без запрошення, тягнутися руками до найсолодшої булки.А потім казати: «ой, як смачно, але могло б бути й смачніше, запам’ятай, Марфо: будеш наступного разу працювати з тістом — клич мене».Як я вже колись писала:«У тебе є час і право відчувати те, що ти відчуваєш, якими б “незручними” чи “некрасивими” ці почуття не були.Ніхто не може казати тобі “розслабся”, доки сам не напружився так само. Не вліз у твою шкуру.Ти, і тільки ти знаєш, чого тобі варте те, що відбувається, яких сил».«Хочеш мені допомогти — скажи, що ти через це вже проходив і вижив. Або просто підійди й обійми мене, але не знецінюй мій біль своїм “ой та годі”».Безпечні люди — ті у твоєму колі, з ким розмови — не спаринг на рингу і не інтелектуальні ігри «на слабо», не словесний пінг-понг «ну давай, здивуй мене, переверш».Усе це може бути, але в ті спокійні й ситі часи, коли тобі в кайф, і сил пожартувати та покепкувати більш ніж достатньо.Але коли не смішно, а темно, і незрозуміло, що за вікном, і не зоряне небо — ти йдеш не за блиском ялинкової мішури, а за тим, що підтримає і наповнить; до тих, хто вислухає й зрозуміє, а головне — знає: все мине, не завжди безслідно, але —«Ти точно впораєшся, я тобі кажу. А поки — іди сюди, дай я тебе обійму. Обійму, моя хороша, — і подую…»Автор: Ольга Примаченко

Чи немає у вас подруги/ друга, яка телефонує в будь-який час доби, щоб докладно (дуже докладно!) розповісти про те, що її черговий раз кинув -надцатий хлопець? Причому - очевидно, що вона абсолютно не зацікавлена ​​в отриманні зворотної інформації, а просто використовує вас як «зливний бачок».Чи немає у вас друзів, які вважають, що «ваш будинок - їх будинок», забуваючи, що «незваний гість гірше татарина»? Друзів, які постійно відтягують повернення позичених речей або недбало з ними поводяться? А при спробі відстояти свої права, звинувачують вас в меркантильності?Або начальника, який не в курсі, що рабство скасували в 1861 році і щиро вважає, що ви повинні працювати «за себе і за того хлопця» (читайте - за нього)? І бути вдячним за надану довіру.Або знайомих, які впевнені, що, якщо ви психолог, то готові безкоштовно консультувати їх 24 години на добу в будь-якому місці і в будь-який час? Хоча, якби ви були гінекологом, вони, можливо, утрималися б.Або партнера, який не підозрює, що в словосполученні «особисте листування», акцент ставиться на слові «особиста»?Або мами, яка вперто не хоче зрозуміти, що трапилося страшне, і дитина (ви - в свої 35!) все ж таки виросла, і хотіла би для різноманітності пожити якийсь час так, як вона вважає за потрібне (при цьому нічого і нікого не маючи на увазі!)?Ні?Тоді не читайте цю статтю.Так?Тоді поговоримо про особисті кордони.Закони будь-якої країни включають в себе безліч пунктів, що забезпечують і охороняють особисті кордони своїх громадян. Вони захищають фізичну безпеку, недоторканність майна, особисті права.У людини також є особисті кордони.Що таке психологічні кордони?Де мої кордони, а де кордони іншої людини?Як їх визначити, та й навіщо вони взагалі потрібні?Все живе фізично має свої обмеження, межі. У психологічному сенсі «кордони» - це розуміння і усвідомлення власного «Я» як окремого від інших. Розуміння своєї окремості формує основу нашої особистості. Чіткі кордони немов «говорять» нам, де ми, а де не ми; що ми відчуваємо, а що - ні; що нам приносить задоволення, а що - ні; чого ми хочемо, а чого ми не хочемо. І в цьому сенсі наші кордони визначають нас.Точно так же, як фізичні кордони показують, де починається і де закінчується приватне володіння, психологічні кордону визначають, ким ми є, а ким ми не є.Порушення кордонівБільшість людей змушене рано чи пізно встановлювати баланс між своїми особистими потребами і вимогами суспільства.Людину, яка в пошуках рівноваги переступає через інтереси інших людей, опиняючись з ними в конфлікті, називають злочинцем. Якщо ж в пошуках рівноваги вона поступається зазіханням суспільства, яке перевантажує його своїми вимогами - вона стає невротиком (більшість з нас нормальні невротики). Вона не вміє ясно бачити свої потреби і задовольняти їх, ставить інтереси суспільства вище за своє життя.Злочинець також не може відрізняти себе від решти світу, не бачить потреб інших і нехтує ними, але, на противагу невротика він ставить себе вище за інших.Невротик - той же злочинець. Просто він робить злочин не проти інших людей, а проти себе.Кожна людина має право мати власні думки і почуття, кожному необхідно розуміння і задоволення власних потреб, кожному - потрібен якийсь свій особистий простір. Це іноді складно усвідомити людям з порушеними особистими межами.Чим невротики відрізняються від людей, що мають свої «кордони»?Чим вони платять за відсутність своїх кордонів? А така плата завжди є.Люди з порушеними особистими межами часто змушені витрачати колосальну кількість енергії, намагаючись «зберегти відносини».З чим це пов'язано? Найчастіше зі страхом втратити прихильність близьких, рідних, товаришів по службі, начальства. Вони часто погоджуються на дії, які йдуть проти їх особистих інтересів: працюють за когось, витрачають свій особистий час на інших, незважаючи на те, що у них можуть бути на нього власні плани і т.п.Та й Бог з ними б, але вся проблема в тому, що всі ці та інші дії не приносять людині ні любові, ні близькості, заради яких і відбувається це щоденне жертвопринесення самого себе. Мало того, все це сприймається іншими як належне. І у відповідь - ні слова подяки.Людина, що дозволяє порушувати власні кордони, дає можливість оточуючим маніпулювати собою. Нечітке усвідомлення власних кордонів призводить до того, що людина не може зрозуміти, що входить в його обов'язки, а що - ні, де починається і де закінчується його відповідальність.Найчастіше вона не в змозі відокремити власне «Я» від «Я» іншої людини, намагаючись вирішити завдання, які стоять зовсім не перед нею: безвідповідальність начальника, інфантильність чоловіка, негативні емоції близької людини і т.д.Вона «кидається на амбразуру», намагаючись собою прикрити проломи чужий відповідальності - все без розбору звалює на себе, приймає незручні для себе рішення, відмовляється від задоволення власних потреб, намагаючись полегшити життя іншим.При порушених особистих кордонах людині завжди буде важко сказати «ні», коли на неї чиниться тиск, або щось вимагають від неї - навіть коли це життєво необхідно.Що означає наше "ні"?Наше «ні» позначає наші кордони і, таким чином, ми попереджаємо іншого про їх порушення. Промовляючи «ні», ми даємо іншим людям зрозуміти, що існуємо окремо від них і самі керуємо своїм життям.Так само іншій людині з порушеними межами важко прийняти чуже «ні», що свідчить про потребу в збільшенні дистанції. Для залежної людини це може означати все що завгодно, включаючи - «Я не можу жити без тебе».Хоча це, звичайно ж, не так. Деяким, здається, що якщо вони відмовлять комусь у чомусь, то таким чином поставлять подальші взаємини під загрозу розриву. Такі люди пасивно підкоряються, при цьому всередині все одно відчуваючи обурення і образу.Основний емоційний фон такої людини буде негативним - вона буде страждати, нагадувати, розчаровуватися, ображатися, відчувати провину, іноді навіть усвідомлюючи це, і ... нічого не робити, щоб це самостійно виправити.Крім того що розмиті особистісні кордони дозволяють іншим брати управління життям людини в свої руки, вони є причиною психологічних розладів. Наприклад, при депресії об'єкт маніпуляцій постійно відчуває душевний біль, втому, неможливість особистого вибору.Можуть виникати образи, відчуття самотності через відсутність близьких відносин (як особистих, так і ділових).Невміння сказати «ні» може призводити до пасивно-агресивної поведінки: людина говорить «так» на стадії обговорення питання, але потім «провалює» проект, спізнюється на зустрічі, не виконує своїх зобов'язань.В цілому, відсутність особистих кордонів формує психологію жертви: людина починає бачити себе жертвою обставин чи інших людей. При порушенні особистісних кордонів можуть виникати і залежності - харчові, хімічні (речовина контролювати легше, ніж людину), емоційні, сексуальні.Чому ми дозволяємо порушувати наші кордони?Межі не передаються у спадок, їх треба формувати.Для цього з дитинства кожному з нас треба засвоїти, що в житті існують обмеження. Процес формування кордонів триває все життя, однак саме в дитинстві закладається їх фундамент, коли формується характер дитини.На жаль, часто буває так, що особливості виховання не залишають дитині права на те, щоб відчувати себе окремою особистістю і відповідно досліджувати і встановлювати свої кордони. Їй кажуть, які почуття вона повинна, а які не повинна відчувати, особливо при проявах агресивності, гніву, туги, самотності.Їй встановлюють заборони на думки і погляди, якщо вони відрізняються від таких її оточення. Багато батьків хочуть виростити своїх дітей за певним, ними встановленим планом, абсолютно не враховуючи схильностей і бажань самої дитини.Часто це робиться з великою «любові» і бажання вберегти від небезпек, але, діючи таким чином з людиною, у неї забирають її право на власне життя.Дитина, позбавлена ​​можливості самостійно розібратися, де «Я», а де «не-я», схильний до формування двох крайніх варіантів в структурі особистості.У першому випадку - це людина, яка не усвідомлює своїх власних потреб і бажань, не вірить в себе, часто живе за вказівкою інших людей.У другому випадку - це людина, яка не розпізнає і не поважає кордонів інших людей, підкоряє їх своїй волі і бажанням. Маніпулюючи або використовуючи інших, вона все одно прагне жити чужим життям, страждаючи від відчуття нікчемності свого, але не усвідомлює цього.У будь-якому з цих випадків, люди з порушеними особистими межами відчувають постійний і сильний стрес, суть якого полягає в тому, що вони не можуть контролювати своє власне життя і задовольняти свої власні потреби, тому що просто не розуміють і не відчувають їх.Оскільки потреба в значних взаєминах - це одна з основних життєвих потреб людини, то сказати «ні» стає можливим тільки після усвідомлення того факту, що той, з ким ти багато років прожив без особистих кордонів у відносинах, не є єдиним на землі джерелом любові і прийняття. Людина боїться встановити кордон, помилково вважаючи, що в її житті не залишиться любові.Переконання, що сприяють тому, що людина дозволяє порушувати особисті кордонуЦі переконання можна умовно розділити на два види - на уявлення про себе і уявлення про інших.Виникають вони з різних причин ... Звичайно, причини багатьох з них слід шукати у відносинах з батьками (батьки взагалі універсальні «винуватці», на них можна «звалити» все!), але й суспільство впливає на виникнення ілюзій, які призводять до порушення особистих кордонів. Нижче наведені переконання, характерні для людей з порушеними психологічними межами.Уявлення про себе:«Якщо у мене є щось своє (межі), значить, я поганий».Багато з нас родом з країни, де «все навколо - колгоспне (суспільне), все навколо - моє». Принципи боргу протягом десятиліть культивувалося в радянській культурі, тому, відчуття повинності характерно для більшості з нас. Це вплив психології колективізму і відмови від своєї індивідуальності.Подібне переконання дозволяє іншим контролювати ваше життя. Коли людина відкрита для контролю над ним інших людей, він вважає, що самостійно вирішувати, що робити зі своїм життям, - егоїстично. Якщо ви поділяєте ці переконання, інші люди можуть користуватися вашим ім'ям, вашими зв'язками, розпоряджатися фінансами і приватною власністю.«Я повинен робити все, чого хочуть від мене інші».Це переконання близько до попереднього: готовність подарувати своє життя іншим, виконувати їх бажання на шкоду власним інтересам. Іноді подібна "жертовність" проявляється по відношенню до вузького кола близьких людей: часто ми дозволяємо їм все, боячись втратити їх любов і прихильність.«Мої потреби не так вже й важливі».Людина ставить щось або когось вище власних інтересів, відмовляється від особистих потреб - наприклад, свою справу (роботу) вважає більш значущою за самого себе і в підсумку перетворюється в придаток, додаток до неї, стає залежним від своєї компанії. Буває і зворотне переконання, завдяки якому людина порушує чужі кордони: «Мої потреби є найважливішими».«Я відповідальний за інших».В цьому випадку ми стикаємося з відчуттям надмірної відповідальності людини за дії інших людей і, як наслідок, невмінням делегувати обов'язки і повноваження. Або ж це почуття відповідальності за сім'ю, коли успішній людині доводиться «везти на своєму горбу» численних бідних родичів.Уявлення про інших:«Вони зненавидять мене, якщо я скажу "ні"».Ірраціональне переконання, що люди відкинуть вас, якщо ви встановите обмеження на те, що робити і чого не робити для них.«Люди прагнуть управляти і маніпулювати мною».Той, у кого погано розвинене почуття власного «я», боїться маніпуляції і контролю з боку оточуючих. Нерідко впливові люди відмовляються будувати близькі стосунки: вони переконані, що інші не можуть їх любити - тільки їхні гроші і зв'язки. Звідси ж виникає страх встановлювати партнерські відносини.«Інші відмовляться виконувати мої прохання».Деякі люди з дитинства винесли уявлення, що пряме вираження бажань негідно або егоїстично ( "не вір, не бійся, не проси"!). В результаті вони не вміють просити допомоги навіть у тих випадках, коли це дійсно необхідно.Таке переконання часто властиво тим, хто багато чого досяг у житті. В результаті виявляється, що зусиль на досягнення цілей витрачалося у багато разів більше, ніж в разі грамотного звернення за допомогою.Що робити?Виникає закономірне питання: як встановити межі, визначити, що можна дозволити іншим, а що ні? Для того щоб зрозуміти, що ви можете дозволити іншим, спочатку необхідно усвідомити себе або, кажучи науковою мовою, сформувати адекватну Я-концепцію.Цей процес можна порівняти з формуванням держави: поки вождь племені вважає, що його територія закінчується «у дерева, за яким заходить сонце», не може існувати цільного народу, міста, країни.Важливо полюбити своє тіло, ясно усвідомлювати свої почуття, внутрішні установки, дії, думки, здібності, рішення, бажання і обмеження. У формуванні Я-концепції важливу роль відіграє постановка цілей, бачення майбутнього.Рекомендується відповісти на наступні питання:-Яке місце в моєму житті займають відносини з партнером (партнерами)?-Чи продовжую я хворобливі і спустошливі відносини, щоб уникнути почуття самотності (власної нікчемності, безпорадності, непотрібності і т.д.)?-Скільки часу я готовий витрачати на відносини?-До якої міри я дозволяю партнеру (партнерам) втручатися в мої справи?-Що для мене важливо в житті (насправді важливо!)?-Від чого я можу відмовитися?-Межі безпосередньо пов'язані з особистими цінностями, тому необхідно визначити, що для вас більш, а що менш цінне; ніж ви готові жертвувати, а чим ні.Звичайно, встановлені кордони ніколи не будуть дотримуватися повністю. Але, встановивши кордони, можна визначити, яке місце у вашому житті займають відносини: з собою і з іншими. На що я готовий заради них?Визначення, кордонів, - це самопізнання. Його мета - пізнання себе як особистості, своїх властивостей і здібностей, слабких і сильних сторін. Самопізнання включає в себе пошук власного місця в житті, визначення своїх інтересів, потреб, мотивів, ідеалів, цілей, переконань. Самопізнання відбувається під час рефлексії, обмірковування прийнятих рішень, в порівнянні себе з іншими людьми.Як зрозуміти де закінчуються розмови про кордони і починається егоїзм?Задайте собі два питання (і не забудьте чесно відповісти на них!).1. "Де грань між байдужістю і дотриманням меж?Адже це ж нормально - співпереживати близьким.Дійсно, нас може засмучувати біль близьких. Співчуття, співчуття - це теж ознака здорової особистості. Однак якщо чужа біль паралізує і не дає радіти тому, що відбувається в нашому власному житті, це вже не співчуття, це симбіоз. І це часто на перший погляд вигідно обом.Ми занурюємося в чуже життя, коли не знаємо, що робити з власним. У психології це називається "співзалежні відносини". Прикладом служать дружини алкоголіків, щастя і біда яких залежить від того, прийде чоловік п'яний або тверезий. У шлюбі, де співзалежні відносини не так розвинені, подружжя знаходять сили радіти своїм успіхам і подіям, навіть якщо в іншого зараз проблеми.У співзалежних відносинах ми не можемо допомогти близькій людині, ми тонемо в морі її горя або інших негативних почуттів замість того, щоб підтримати".Як психолог я часто працюю з негативними емоціями і знаю, що якщо сісти, "обійняти і плакати" разом з клієнтом - нічого (як правило) не зміниться.2. "Де грань між егоїзмом і дотриманням меж?Адже це ж нормально - допомагати близьким.Так, якщо Ви робите це добровільно, ця допомога задовольняє Ваші особисті потреби і Ви це розумієте.Якщо у Вас є потреба фінансово допомагати брату, бо у Вас серце радіє, коли Ви бачите, як він на очах розвиває свій бізнес і перетворюється з хулігана на справжнього чоловіка - прекрасно!Якщо Ви даєте йому гроші кожен раз з почуттям, що без Вас цей нероба все одно не впорається, і він повинен бути Вам на все вдячний - брата краще «відшити» - для його ж блага. Допомагаючи поза своєю волею Ви шкодите собі, та й того, для кого Ви це робите така допомога навряд чи на користь (не інфантилізуйте і не інвалідизуйте близьких!).Мати Тереза ​​сказала: "Врешті-решт, все, що ви робите, потрібно не людям; Це потрібно тільки тобі і Богові. "Ці слова свого часу допомогли мені зрозуміти дуже важливу і просту річ - світ не обвалиться без мене, і якщо я і допомагаю, то роблю це в своє задоволення, а не тому, що я така незамінна і без мене людина не впорається "(Мончік А. Чужі проблеми).Давайте вчитися цінувати себе не за те, що хтось без нас пропаде, а за те, що ми просто є.Відмова від звинувачень і ролі жертвиЧасом в своїх промахах хочеться звинуватити кого завгодно - тих же батьків, партнерів, і т.п... Однак така позиція - це позиція жертви. Питання «хто винен?» в таких ситуаціях надзвичайно безглузде і навіть шкідливе, тому що позбавляє людину можливості вибору в його внутрішньому сприйнятті реальності.Наприклад, в будь-якому спілкуванні беруть участь як мінімум двоє, і нав'язане незручне рішення говорить не тільки про здатність до маніпулювання одного з партнерів, але і про те, що друга людина це дозволила (відповідно, і відповідальність за результат несуть обидва!).Відмова від ролі жертви виражається у визнанні за собою права вибору. Якщо людина не вміє визначати і утримувати свої кордони, нею починають користуватися. Люди, які навіть не мають мети використовувати інших в особистих цілях, несвідомо прагнуть визначити межі при побудові відносин, так як їм необхідно з'ясувати, як людина дозволяє з собою спілкуватися, а як ні.У деяких випадках така перевірка виявляється м'якою і тактовною, в інших - досить жорсткою і агресивною, особливо якщо справа стосується серйозних питань, так як кордони безпосередньо вказують на вміння відстояти себе.Характерно, що людина, яка не відчуває своїх кордонів, часто порушує чужі. Наприклад, 1 партнер може порушувати кордону 2, використовуючи критику, мета якої - зачепити людину, знизити його статус та ін.Часом це викликає емоційне задоволення у 1 партнера, який немов завойовує чужу територію, проте шкодить їх спільній справі, так як 2 починає займати позицію жертви. В результаті відносини погіршуються, партнер або взагалі перестає що-небудь робити, або бере на себе роль бунтаря і «піднімає повстання», «пускаючи під укіс» все, що було спільно створено раніше... Вам це треба?Однак недостатньо просто визначити свої кордони - необхідно вміти захищати їх від чужої експансії (агресії) і т. п. У багатьох випадках важливим етапом встановлення меж є укладення договору.Договір може регулювати різні сфери особистих відносин, він має на увазі відмову від неприємного проведення часу, обмеження неконструктивної, демобілізованої критики, незгоду відповідати за чужі вчинки. Формується він негласно, але відіграє значну роль у взаєминах.Для того щоб це відчути, зверніть увагу, як по-різному ви спілкуєтеся з людьми: одному ви дозволяєте обговорювати ваші справи (іноді досить злобно!), інший не має такого права. Одній людині ви дозволяєте висловлювати свої зауваження з приводу ваших відносин і прислухаєтеся до його порад, інший не має змоги давати подібні коментарі.Якщо ж він обговорює вашу діяльність, вам дуже неприємно, але ви не можете захистити себе від цього; ви усвідомлюєте, що він порушує ваші кордони.Межі в основному визначають почуття відповідальності. Вони вказують, наскільки людина володіє самим собою - своїми почуттями, думками, вчинками. Якщо особистість ефективно управляє собою, оточуючі вже не зможуть маніпулювати нею.Таким чином, формування особистих кордонів неможливо без самопізнання і прийняття відповідальності за своє життя (як би противно деяким не було це приймати!).Щоб людям, які не усвідомлюють своїх кордонів і багато років живуть у відносинах з порушеними межами, встановити і зберегти їх, найчастіше потрібна підтримка інших людей, найчастіше (як мінімум ефективніше і простіше!) - психологів та психотерапевтів.Що відбувається з клієнтами в особистій терапії?Відбувається спільна робота з терапевтом за визначенням власних кордонів клієнта (його «Я» і «не-Я»). Відбувається глибокий аналіз діяльності клієнта: що він робить, тому що це треба йому, а що робить тому що це треба комусь.Відбувається дослідження батьківських установок ("багажу") і нині діючої системи цінностей, її аналіз з точки зору віку клієнта, його досвіду, його індивідуальності. Все це важливо зробити зараз, бо в його дитинстві неможливо було оцінити батьківські установки на предмет реальності і відповідності життя.Так починається робота по встановленню власних кордонів. Фундаментом цієї роботи стає ключова ідея: «Я, і тільки Я, можу керувати своїм життям, і тільки мені вона належить!»Я роблю свою справу, а ти робиш свою.Я живу в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням.А ти живеш в цьому світі не для того, щоб відповідати моїм.Ти - це ти, а я - це я.І якщо нам пощастить відшукати один одного - це прекрасно.Якщо - ні, цьому не можна допомогти. (Ф.Перлз)І хоча це - тільки початок шляху, але радість і відчуття себе творцем власного життя - цінна нагорода на цьому етапі.Тому, якщо Ваші кордони постійно порушують інші, не варто і далі приймати це як належне. Ви не можете чекати змін від інших людей і просто сподіватися на диво. Може бути настав час, коли вже неможливо просто змиритися з тим, що відбувається у Вашому житті проти Вашої волі, коли важливо прийняти значиме рішення і звернутися за допомогою, щоб почати значущі зміни, і ці зміни важливо почати з себе! Як ви думаєте?InstitutPsihoterapiiResurs

Сьогодні перший день зими, бажаємо всім, щоб вона принесла тільки приємні моменти, затишок та спокій в родинному колі 🤍ㅤ

📌📋 Базові правила поведінки у випадку потрапляння під завали. (не дай Б-же!)Ворожа держава посилила авіаобстріли українських міст і сіл. Ворог усе частіше прицільно б'є по житлових кварталах, медичних закладах, укриттях та об'єктах критичної інфраструктури. Під руїнами будинків опиняються цілі родини. Саме тому кожен українець має знати базові правила поведінки у випадку, якщо ви або ваші близькі потрапили під завали. Ці знання можуть врятувати життя ще до приїзду надзвичайників, а також полегшать їм роботу під час пошуково-рятувальних робіт.☝️📋 Поради від ДСНС та медичного батальйону «Госпітальєри», перевірені в умовах реальних рятувальних операцій, про базові правила поведінки у випадку потрапляння під завали:📌 Якщо ви опинилися під завалами.Пам’ятайте: ваше головне завдання – допомогти рятувальникам знайти вас. Для цього використовуйте будь-які доступні способи: кричіть, стукайте по металевих чи бетонних конструкціях, свистіть, використовуйте світло (наприклад, ліхтарик або екран телефону).Під час спеціальних «хвилин тиші» вся рятувальна техніка припиняє роботу, аби вловити будь-які звуки з-під завалів. Саме в ці хвилини ваші сигнали можуть стати шансом на порятунок. Якщо ви маєте змогу – не припиняйте подавати звуки в цей період.У жодному разі не використовуйте сірники чи запальнички, адже це може призвести до вибуху або пожежі через можливі витоки газу. Уникайте будь-яких спроб самостійно розбирати уламки – це може спричинити обвал всієї конструкції.Якщо вам вдалося вибратися самостійно – огляньте себе на наявність травм. За можливості надайте першу допомогу собі або іншим постраждалим.📌 Дії при затисненні кінцівок.Буває, що під завалами людину затискає уламками конструкцій. Якщо кінцівку можна легко вивільнити – робіть це дуже обережно. Однак якщо кінцівку затиснуло серйозно, і для звільнення потрібна допомога інших людей чи спецзасобів, категорично не можна робити це самостійно без попереднього накладання турнікета. Адже ви можете пошкодити великі судини, що призведе до масивної кровотечі.Особливо небезпечною є ситуація, коли кінцівка перебуває під тиском понад 2 години. Тривале стискання призводить до зупинки кровообігу в тканинах, і там накопичуються токсини. Якщо різко зняти тиск – ці токсини потрапляють у кров, що може спровокувати гостру ниркову недостатність, серцеві порушення й навіть смерть.У таких випадках турнікет слід накладати вище місця стиснення (на 5–8 см, не на суглоб). Обов’язково позначте час накладання – для цього використовуйте водостійкий маркер. Знімати турнікет має лише кваліфікований медик!📌 Як зберегти тепло і уникнути переохолодження.Навіть при плюсовій температурі ризик переохолодження залишається високим, особливо якщо людина має поранення або втратила багато крові. Організм втрачає здатність самостійно підтримувати температуру, що може призвести до тяжких наслідків: порушення роботи серця, гіпоксії, порушень свідомості та зупинки згортання крові.Щоб уникнути переохолодження, використовуйте все доступне для збереження тепла – ковдри, термоковдри, одяг, рушники. Особливо важливо утеплити ділянки грудної клітки, шиї та голови – саме ці зони втрачають найбільше тепла.Не лягайте на бетон чи землю – обов’язково підкладіть щось під себе.Не вживайте алкоголь – він створює ілюзію тепла, але насправді прискорює охолодження організму.Що варто мати біля ліжка на випадок нічного обстрілу.📌 Обстріли часто трапляються вночі, коли у вас немає часу на збори. Усі речі мають лежати в зоні швидкого доступу:✅ аптечка (турнікети, кровоспинні бинти, бандажі, ножиці, термоковдри, маркер);✅ ліхтарик;✅ пляшка з водою;✅ павербанк;✅ свисток.❗️ І найголовніше: не покладайтеся лише на прочитані інструкції. Запишіться на практичні курси з домедичної допомоги – саме відпрацьовані навички допомагають діяти правильно під час стресових ситуацій!📌 Більше інформації - на Довідка.інфо: https://dovidka.info/

Іноді ми переживаємо втрати так, ніби світ більше не виросте новим. Ніби все, що опадає, забирає частину нас назавжди.Але природа нагадує інше: навіть дерева стикаються зі втратою — вони щороку відпускають те, що вже завершило свій цикл. Вони сумують мовчки, стоячи відкритими до вітрів і змін.І водночас — вони знають, що це не кінець. Що у них є здатність до відновлення, до нових листків, нових гілок, нового дихання світу.Ми, як і дерева, можемо втрачати. Але в нас є сила, яка росте всередині.Сила, що дозволяє відпускати, проживати, зцілюватися і знову розкриватися назустріч життю.Ніяка зима не триває вічно. І жодна втрата не забирає нашу здатність жити далі.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

💔 Понівечена 5-поверхівка у Святошинському районі