Буває ми настільки прагнемо зробити все ідеально, що так і залишаємося на місці. Перфекціонізм змушує відкладати дії, шліфувати деталі, будувати «правильну» конструкцію в голові — і в результаті ми не зрушуємо з місця.Але життя любить неідеальність. Криві сходинки теж ведуть угору. Спробувати, помилитися, переробити, рухатися далі — це завжди ефективніше, ніж чекати ідеального моменту чи бездоганного результату.Там, де є рух, є й досвід. А досвід завжди цінніший за фантазію про «правильно».Інколи саме «крива драбина» наближає нас до мети значно швидше, ніж бездоганний, але так і не збудований варіант.джередо: InstitutPsihoterapiiResurs

Сенсаційна і унікальна “комуністична мацева” в Мурованих Курилівцях (Вінницька область)Найнеочікуваніше відкриття сталося на місцевому кладовищі. Надгробки тут невеликі, одноманітні, майже без декору (окрім поодиноких магендавидів). Такі поховання типові для дуже бідних громад кінця XIX — першої половини XX століття.Але раптом — пентаграма, прорізана по центру мацеви! Поруч — ще один пам’ятник із п’ятикутною зіркою. А трохи далі — абсолютно традиційна традиційна мацева, прикрашена… серпом і молотом! Правда серп і молот тут чомусь догори дриґом. Як з’ясувалося вона датується 1926 р.Після консультацій зі спеціалістами можна сміливо сказати: такого немає більше ніде у світі.Для пізніх єврейських надгробків характерна зірка Давида — найвпізнаваніший символ єврейства. Але справжнім символом вона стала лише наприкінці XIX століття. Раніше магендавид іноді з’являвся як містичний оберіг.Ймовірно, п’ятикутні зірки й серп із молотом на мацевах теж були оберегами — але не для мертвих, а для живих.Надгробок із пентаграмою стоїть на могилі «жінки поважної» — 70-річної Сари бат рабі Шмуеля Хаселевої (прізвище вказано російською), яка померла в 1937 році. Мацева абсолютно традиційна, окрім пентаграми. Навіть формулювання «жінка поважна» — класичне для жіночих поховань. Важко уявити, що старенька донька рабина була палкою комуністкою, щоб її могилу прикрасили символом більшовиків.Навіщо родичі наносили такі «прикраси»? Відповідь — у даті: 1937 рік. Це пік репресій. Євреї Мурованих Курилівців були особливо вразливі — майже всі мали родичів за Дністром (кордон з’явився лише в 1918-му). Ідеальні «румунські шпигуни». Тож комуністична символіка — демонстрація лояльності, спроба захистити себе й близьких від репресій.Ці «комуністичні мацевот» потребують детального дослідження. Треба очистити пам’ятники, прочитати епітафії, а потім — шукати в архівах, ким були ці люди й їхні родичі. джерело: ukrainaincognita 

 Сьогодні своє професійне свято відзначають ГЕРОЇ БЕЗ ЗБРОЇ. Наша громада дякує всім рятівникам за їхню відвагу, самопожертву та відданість людям.Це люди, які без вагань ідуть у вогонь, у воду, під обстріли й у руїни, щоб урятувати життя інших.Сьогодні ми дякуємо за їхню мужність, сміливість і рішучість.За те, що щодня, не чекаючи на оплески чи нагороди, вони стають справжніми янголами-охоронцями для нашої країни.Ми цінуємо вашу працю і молимося, аби Вс-вишній беріг кожного з вас, додавав сил, здоров’я й захисту у найважчі хвилини.

Я хочу розповісти вам одну історію. Для мене це найважливіша історія, пов’язана з Рош га-Шана. Для мене — і, сподіваюся, для вас також.Рабі Леві-Іцхак із Бердичева оголосив, що шукає бааля-токея — людину, яка буде трубити в шофар у Рош га-Шана. Кожен кандидат, який розраховував удостоїтися цієї високої честі, мав пройти іспит у рабі Леві-Іцхака. Умовою було те, що кандидат повинен не лише протрубити в шофар перед Рабі, але й розповісти, про що він думає під час трублення.До рабі Леві-Іцхака зійшлися різні «мекубаліми» (знаючі кабалу). Вони трубили перед ним і розповідали, як зосереджуються під час трублення на різних поєднаннях Імен Творця. Гевалд…Проте всім їм рабі Леві-Іцхак чемно відповідав: «Я справді дуже вам вдячний, але…» — як кажуть сьогодні: «Не телефонуйте мені, якщо знадобиться — я сам зв’яжуся з вами».Нарешті настала черга останнього з кандидатів — Мойшеле-водоноса. Він несміливо стояв осторонь, трохи боячись увійти. Коли вже нікого більше не лишилося, переборовши сором’язливість, він підійшов до Рабі й почав трубити. Гевалд, що то було за трублення! Він був найкращим з усіх!Коли він закінчив, рабі Леві-Іцхак звернувся до нього:— Мойшеле, ти так чудово трубиш у шофар! Але скажи мені: про що ти думаєш у цей момент?Відповів Мойшеле:— Рабі, я не можу вам сказати. Мені не хочеться про це розповідати…Сказав йому рабі Леві-Іцхак:— Знаєш, Мойшеле, як на мене — що б ти там не думав, це не так важливо. Але ж ми домовлялися, чи не так? Тож ти зобов’язаний сказати мені, про що ти думаєш.Ймовірно, після всіх «мекубалім», з їхніми розповідями про Імена Творця, Мойшеле соромився зізнатися у своїх думках…Нарешті він наважився й промовив:— Добре, Рабі, я відкрию вам правду…Я хочу, щоб ви знали: я почув цю історію від рабі з Лелова у ніч Рош га-Шана. І коли він її розповідав, то раптом розридався й не міг зупинити сліз…Ось що сказав рабі Леві-Іцхаку водовіз Мойше:— Рабі, мені соромно зізнатися. Але оскільки ви так наполягаєте, я скажу. У мене вдома сім доньок. І в мене немає жодної можливості видати їх заміж, бо в мене немає ні копійки. Тому, коли я трублю в шофар… коли я трублю в шофар, я кажу: «Владико світу! Благаю Тебе! Подбай про моїх доньок!»джерело: breslev