Це день, коли ми схиляємо голови перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятував євреїв під час Катастрофи.В часи, коли світ здавався охопленим темрявою, ці люди стали іскрами світла. Вони не мали медалей, звань чи гарантій безпеки. Вони мали лише совість. І серце, яке не змогло мовчати.Праведники — це ті, хто в роки нацистського терору відкривав двері своїх домівок, ділив останній шматок хліба, ховав дітей, переховував сім’ї, створював нові імена, писав нові долі.Сьогодні вшановуємо їхню мужність, людяність, любов до ближнього.Це не просто герої. Це — люди, які довели, що навіть в найжахливіші часи можна залишатися Людиною з великої літери.Нехай пам'ять про них буде благословенна!І нехай світ ніколи не забуде, що кожне врятоване життя — це цілий всесвіт!

Це не просто одяг. Це – код нації, голос предків, нитка, що зшиває покоління.Для нас, єврейської громади України, вишиванка — це також символ поваги до культури, у якій ми живемо, до землі, що стала домом для багатьох поколінь наших родин.Свято, яке народилося у 2006 році в Чернівцях як ініціатива студентів, сьогодні стало символом єдності, гідності й любові до України — для мільйонів людей у всьому світі.Ми розділяємо цю любов. Ми частина цієї історії.Зі святом, дорогі українці! 💙💛

1 лютого 1928 року | У Празі народився Петер ҐінцЧеський єврейський хлопець із блискучим розумом і глибокою любов’ю до знань, Петер Ґінц став символом юнацької стійкості перед лицем утисків — ще підлітком.Під час ув’язнення в гетто Терезієнштадт Петер став головним редактором таємного журналу Vedem («На чолі»). Журнал, написаний і проілюстрований хлопчиками з Дому №1, містив есе, вірші, оповідання та малюнки — більшість із них створив сам Петер. Це був тихий акт спротиву й потужне свідчення творчого духу в нелюдських умовах.У 1944 році, у віці 16 років, Петера депортували до Аушвіца, де його вбили в газовій камері.Його спадщина живе завдяки збереженим номерам журналу Vedem, його щоденнику та моторошному малюнку під назвою «Місячний пейзаж», який у 2003 році було відправлено в космос ізраїльським астронавтом Іланом Рамоном, що загинув під час катастрофи шатла «Колумбія».«Працюй і прагни стати людиною. Намагайся бути корисним своєму народові. Не переймайся нагородою — вона прийде, коли ти її заслужиш».— Петер ҐінцЮний письменник, редактор, художник. Голос, що й далі звучить крізь тишу.

21 іяра 5712 року (20 травня 1949 року)- В Ізраїлі засновано місто Кфар-Хабад (у перекладі з івриту – «Хабадське селище»).Першими жителями його були євреї, які вирвалися з СРСР, вцілілі у вогні Катастрофи і горнилі сталінських репресій. У зв'язку зі святом тодішній Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) подарував майбутнім жителям Кфар-Хабада Сувій Тори.

23 іяра 5684 року (27 травня 1924 року) року – Попередній Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (Ребе Раяц) переніс місце свого проживання до Ленінграда.Восени 1923 року гоніння більшовиків на іудаїзм сягнули апогею, і ребе Раяц, який проживав тоді в Ростові-на-Дону, був єдиним, хто безстрашно воював проти них.Навесні 1924 року ребе Раяц вирушив до Москви, і керівництво ростовської ДПУ вирішило покласти край діям Ребе, заарештувавши його відразу після повернення. Це стало відомо хасидам, і після «обговорення» з керівництвом ГПУ, було досягнуто «угоду» – вони не заарештовують Ребе, якщо він зі своєї волі покине Ростов.За два тижні до свята Швуес ребе Раяц залишив Ростов і переїхав до Ленінграда, де ще ширше розгорнув свою діяльність. Наслідком цього став арешт у 5687 (1927) році.chabad.odessa

25 іяра 5115 року (7 травня 1355 року) – Різанина в Толедо.Цього дня в результаті нападу, християн і мусульман на єврейські квартали Толедо. Особливо сильно постраждали жителі неукріпленого кварталу Алькана. Цього дня від рук сусідів загинули 1200 євреїв.

26 іяра 4702 року (16 травня 942 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Саадьї-гаона.Рабі Саадья бен Йосеф походив із роду великого мудреця й чудотворця рабі Ханіни бен Доси і народився в містечку Ділас єгипетського оазису Файюм (звідки походить його прізвисько ал-Файюмі (араб.) або ѓа-Пітомі (іврит)), але потім переїхав до Ерец-Ісраель, а звідти до Багдада.Тут йому довелося виступити головним опонентом рабі Аѓарону Бен-Меїру, який очолював єрусалимську єшиву. Йшлося про порядок визначення термінів свят, початку місяця тощо. (чи мають на це право тільки мудреці Ерец-Ісраель, чи й мудреці, які живуть у вигнанні, теж). Конфлікт і відмінність поглядів призвели до того, що євреї Ерец-Ісраель відзначали Рош ѓа-Шана 4683 року (922 р.) у вівторок, а євреї Вавилонії – у четвер! У подальшій полеміці рабі здобув перемогу і його визнали одним із найбільших авторитетів у сфері складання календаря.Рабі Саадья вів рішучу боротьбу з рухом караїмів, який набирав силу (секта, яка заперечувала Усну Тору і Талмуд, і дотримувалася буквального, дослівного, тлумачення тексту Тори). Багато в чому завдяки його зусиллям поширення караїмства в Ерец-Ісраель і країнах Сходу вдалося призупинити.Глава вавилонських євреїв екзиларх Давид бен Заккай призначив рабі Саадью керівником колись знаменитої, а нині занепадаючої єшиви в місті Сура. І рабі Саадья (тепер він носив титул «гаон» – «геній», яким нагороджувалися найвидатніші мудреці того часу, що очолювали єшиви Сури і Пумбедіти) взявся за розв'язання двох завдань: збільшення кількості учнів і зміцнення фінансового становища єшиви.Він домігся успіху, але незалежність і сміливість рабі Саадьї-гаона викликали гнів екзиларха і призвели до конфлікту (приводом послужила відмова рабі Саадьї підтвердити умови якогось заповіту, що мав принести чималий зиск екзиларху). Розгніваний Давид бен Заккай змістив рабі Саадью і призначив гаоном рабі Йосефа бен Яакова бар Сатію. Своєю чергою, рабі Саадья-гаон призначив екзилархом замість Давида бен Заккая його брата Йошію (Хасана).Протягом деякого часу перевага була на боці рабі Саадьї, але після сходження на престол нового халіфа становище змінилося, і рабі Саадья був змушений відмовитися від посади гаона і глави єшиви. Щоправда, потім відбулося примирення, і рабі Саадья знову очолив сурську єшиву, і навіть виховував рано осиротілого онука Давида бен Заккая.Рабі Саадья був автором першого перекладу Тори арабською мовою, і багато з його книг написані арабською мовою, хоча він був автором першого івритського словника і підручника з граматики івриту. Крім того, його перу належить знаменита книга «Кітаб ал-аманат ва-л-і'тікадат» («Книга вірувань і думок»), написана арабською та перекладена івритом під назвою «Сефер ѓа-еммунот ве-ѓа-деот» (зазвичай вживається скорочена назва «Емунот ве-деот»). Це перший твір середньовічної єврейської філософії, що зберігся повністю. Взагалі, саме твори рабі Саадьї є першими книгами в сучасному розумінні, зі структурою, притаманною сучасній книзі.26 іяра 5506 року (16 травня 1746 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше-Хаїма бен Яакова-Хай Луцато (Рамхаль).Рабі Моше-Хаїм Луцато, відомий під акронімом Рамхаль, народився в італійському місті Падуя і походив з однієї з найстаріших єврейських родин Італії. Уже в юному віці вирізнявся великими пізнаннями як у релігійних, так і світських науках, володіючи івритом, арамійською, латиною, грецькою, італійською та французькою мовами. Тоді ж він приступив до вивчення кабали під керівництвом рабі Моше Закуто – одного з найвизначніших кабалістів того часу.Рабі Моше було приблизно двадцять років, коли він почав розповідати товаришам, що час від часу його відвідує Малах ѓа-Магід («ангел-проповідник»). Те, що рабі Моше почув від ангела, він використовував у своїх книжках, і ці тексти вражають потужною глибиною і воістину нелюдською силою проникнення в самі основи світобудови (тож розмови про ангела, найімовірніше, були не просто розмовами). Люди, які близько знали рабі Моше, розповідали про його воістину надприродні можливості і про ті чудеса, які при ньому відбувалися, тож багато рабинів побоювалися, що своєю діяльністю обдарований молодий чоловік може заподіяти лиха, як псевдомесія Шабтай Цві.Вчителі рабі Моше намагалися захистити учня, але, врешті-решт, після тривалої боротьби Рамхаль погодився віддати свої кабалістичні писання на зберігання вчителям і утримуватися від запису одкровень «Магіда» і викладання кабали. Рамхаль одружився, усунувши в такий спосіб одне із заперечень проти його занять кабалою (неодруженому ці заняття не рекомендували), але суперечка навколо його поглядів тривала, і він змушений був залишити Італію та вирушити до Амстердама. Там він заробляв на життя шліфуванням лінз і паралельно багато писав, створивши чудові книжки (які не мають жодного стосунку до кабали). Пізніше рабі Рамхаль переселився в Ерец-Ісраель і деякий час жив в Ако. Рабі Моше-Хаїм Луцато і вся його сім'я померли під час епідемії чуми. Його могила знаходиться в місті Тверія (на березі озера Кінерет), неподалік від могили рабі Аківи.26 іяра 5617 року (20 травня 1857 року) – Йорцайт мудреця і праведника рабі Іцхака-Айзека Епштейна з Гомеля – одного з перших хасидів Хабада.Він народився 1770 року в Гомелі і вже в юному віці пов'язав свою долю із засновником руху Хабад Алтер ребе і його молодими учнями. Йдучи на першу особисту аудієнцію (єхідус) з Алтер ребе, рабі Іцхак-Айзек написав йому записку (квітл, підьон-нефеш) із запитанням: «Душа втомилася, як їй наблизитися до Всевишнього?». При цьому, передаючи квітл Алтер ребе він так перехвилювався, що втратив свідомість.Будучи протягом 58 років рабином у Гомелі, рабі Іцхак-Айзек був обізнаний як у питаннях Тори, так і у вченні хасидизму і був автором багатьох хасидських книг, серед яких «Шней ѓа-меорот», «Ѓіне Аріель» та інші.Після відходу з цього світу Алтер ребе, рабі Іцхак-Айзек був хасидом його сина, другого Любавицького ребе – Мітелер ребе, а потім і його сина – третього Ребе – Ребе Цемах Цедека.26 іяра 5727 року (5 червня 1967 року) – початок Шестиденної війни.Бойові дії тривали «всього» шість днів, але за цей час армія Ізраїлю зуміла здобути перемоги над силами супротивників, які значно переважали, з трьох держав – Єгипту. Йорданії та Сирії. Унаслідок Шестиденної війни було звільнено великі території Ерец-Ісраель у Галілеї та на Голанських висотах, у пустелі Негев, в Юдеї та Шомроні (Самарії), секторі Газа. А найголовніше – було звільнено Єрусалим і Єврейський квартал міста. Крім того, в руках євреїв опинилася Західна стіна (Стіна плачу) і навіть Храмова гора! Щоправда, через день правителі Ізраїлю повернули Храмову гору мусульманам.

Згадуючи Хаву Розенфарб📅 Народилася: 9 лютого 1923 року📍 Лодзь, Польща✍️ Хава Розенфарб була польською єврейською письменницею, чий голос піднявся з попелу неймовірної втрати. Виживши у Ліцманштадтському гетто, Освенцимі та Берген-Бельзені, вона почала писати вірші серед жахів гетто.Голокост забрав її родину, друзів і перші рукописи — але не її прагнення пам’ятати. Вона дала обітницю: зберігати правду через слово. І вона це зробила.Хава стала однією з найвизначніших повоєнних романісток, драматургинь і поеток, які писали мовою їдиш. Її творчість — це потужний акт опору і пам’яті, свідчення виживання, стійкості й людяності.Вона пішла з життя у 2011 році, але її слова продовжують жити, нагадуючи світові: навіть у темряві людський дух здатен говорити, писати і вистояти.90's History 

У ніч на 26 травня (із 20.15 25 травня) противник здійснив комбінований удар по Україні із застосуванням 364-х засобів повітряного нападу противника:- 9 крилатих ракет повітряного базування Х-101 із літаків стратегічної авіації Ту-95МС (район пусків – Саратовська область);- 355 ударних БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Брянськ, Міллерово, Курськ, Орел, Шаталово, Приморсько-Ахтарськ – рф, Чауда – ТОТ АР Крим.💥За попередніми даними станом на 11.00 протиповітряною обороною збито усі 9 крилатих ракет Х-101, знешкоджено 288 ворожих БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів на сході, півночі, півдні, заході та в центрі країни.233 – збито вогневими засобами ураження, 55 – локаційно втрачені/подавлені РЕБ.

🗓 11 червня 1933 року | Радом, Польща📖 Іцхак Штейн народився в Радомі — польському місті з багатою єврейською спадщиною.З раннього дитинства він був відомий своєю ніжною вдачею та добрим ставленням до тварин — хлопчик, який зупинявся, щоб погодувати бездомних, шепотів птахам, дбайливо ставився навіть до найменшого життя.Але у 1942 році світ Іцхака було зруйновано.Усього в 9 років його депортували до табору смерті Треблінка, де він був убитий під час Голокосту.Він так і не встиг подорослішати, закінчити школу, мріяти чи піклуватися про створінь, яких так любив.Ім’я Іцхака — одне з мільйонів. Але пам’ять про нього — про його доброту — досі має значення.Навіть перед обличчям жорстокості він обрав співчуття.Ми пам’ятаємо його. 🕯️

Аліса Герц-Зоммер, народжена у Празі в 1903 році, пережила Голокост не лише завдяки витривалості, а й завдяки здатності перетворювати страждання на мистецтво та надію. У 39 років її депортували до гетто Терезієнштадт разом із сином. Там, серед неймовірних злиднів, вона дала понад 100 концертів для інших в’язнів — використовуючи музику як потужний акт спротиву і промінь світла.«Музика — це Б-г», — говорила вона, знаходячи сили й розраду в кожній ноті. Після війни вона жила в Ізраїлі та Лондоні, граючи на фортепіано навіть після свого 100-річчя. Її надихаюча історія стала відомою у всьому світі завдяки документальному фільму, що отримав «Оскар» — Дама з квартири №6.Аліса пішла з життя у 2014 році у віці 110 років — найстаріша з відомих людей, які пережили Голокост. Вона залишила по собі вічне послання: краса й доброта живуть вічно, а ненависть не повинна перемагати.«Я ніколи не ненавиджу. Ненависть народжує лише нову ненависть». — Аліса Герц-Зоммер90's History 

Цього дня Україна вшановує пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації. Разом зі світом ми згадуємо і всіх невинних дітей, що стали жертвами воєн, конфліктів та агресії — у рамках Міжнародного дня безневинних дітей.Це не просто дати в календарі — це крик про справедливість. Це біль, що не стихає. Це дитячі очі, які не встигли побачити майбутнє. Це мрії, які не збудуться. Це обійми, які назавжди обірвалися.Кожна дитяча смерть — це рана на серці людства. І немає жодного виправдання, жодної ідеології, яка могла б пояснити вбиту дитину.Ми молимося за мир.🙏 Ми пам’ятаємо кожне ім’я. Вічна пам’ять. 🕯Нескінченна скорбота. Несхитна надія.💙💛