*10 менахем-ава 2197 року (1564 рік до н.е.) — День народження Іссахара, сина Яакова і Леї.*10 менахем-ава 2319 року (1442 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Іссахара, сина Яакова і Леї.Іссахар був п'ятим сином нашого праотця Яакова і праматері Леї та родоначальником коліна Іссахара. Доля Іссахара займала плоскогір'я Нижньої Галілеї і включала частини Йорданської та Ізреельської долин, на півночі досягаючи гори Тавор.Припускають, що пророчиця Дебора походила з племені Іссахара; з нього ж походили суддя Тола і цар Північного (Ізраїльського) царства Баша.Раббі Іцхак Лурія Ашкеназі говорив, що душа Іссахаара була частиною душі сина Адама Каїна (тієї частини його душі, яка залишилася непідвладною злу). Надалі душа Іссахара реінкарнувалася в душах раббі Аківи і знаменитого мудреця раббі Йоханана бен Заккая.Іссахар був похований в місті Сидон (нинішня Сайда (південний Ліван), в ті часи — володіння племені Іссахара).*10 менахем-ава 5066 року (22 липня 1306 року) — Вигнання євреїв з Франції.На наступний день після дев'ятого ава року був виданий указ Філіпа IV Красивого про вигнання євреїв з Франції, причому все своє майно євреї повинні були залишити в країні.chabad.odessa

*12 менахем-ава 5023 року (17 липня 1263 року н.е.) — Диспут Рамбана.За указом арагонського короля Хайме I великому мудрецю і відомому коментатору Тори раббі Моше бен Нахману (Рамбан, він же Нахманід, див. 11 нісана) довелося взяти участь в організованій в Барселоні диспуті з ченцем-відступником Пабло Крістіані.Блискучий виступ Рамбана змусив короля перервати диспут словами: «Ніколи ще не бачив, щоб неправедну справу захищали так переконливо», що було завуальованим визнанням перемоги раббі Моше бен Нахмана, а наведені ним аргументи надалі неодноразово використовувалися іншими євреями в наступних диспутах.Але, оскільки перемога Рамбана (хоч і завуальована) завдавала удару по королівській релігії, раббі Моше бен Нахману довелося втекти з Іспанії. Він оселився в Єрусалимі. На момент його приїзду там жило всього 2 євреї, але Рамбан зумів зміцнити громаду і відкрити там синагогу, яка так і називалася «синагога Рамбана».*12 менахем-ава 5520 року (25 липня 1760 року н.е.) — Весілля Алтер ребе з ребецн Стерною.Коли раббі Шнеуру-Залману (майбутньому Алтер ребе) було 15 років, він уже був відомий по всій окрузі як гаон (геній) і володар видатних здібностей до вивчення Тори. Один з найбагатших і найшанованіших людей міста Ліозно, раббі Ієгуда-Лейб Сегаль, запропонував йому взяти за дружину свою дочку Стерну.Після весілля Алтер ребе переїхав до Вітебська. Він отримував від тестя кошти на прожиток, але однією з умов, поставлених нареченим напередодні весілля, було наступне — передати в його розпорядження 5000 шекелів золотом. Наречений міг розпорядитися ними як завгодно, і в перший рік після весілля, за згодою дружини, раббі Шнеур-Залман роздав усі гроші єврейським сім'ям, які бажали зайнятися землеробством. Так на Двіні в районі Вітебська виникли великі єврейські сільськогосподарські поселення.*12 менахем-ава 5700 року (16 серпня 1940 року) — Шостий Любавицький Ребе, купує будинок 770 по Істерн Парквей.Після приїзду в США раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) жив у бродвейському готелі «Грейстаун», на 91-й вулиці. Але в кінці-кінців, завдяки зусиллям хасидів і їхніх друзів вдалося знайти гарне і просторе житло з великою кількістю приміщень, яких повинно було вистачити для всіх потреб руху.

13 менахем-ава 5645 року (25 липня 1885 року н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) сера Моше (Мозеса) Монтефіоре.У цей день, на 101-му році життя, з нашого світу пішов один з найвідоміших благодійників і захисників євреїв — сер Моше Монтефіоре.Сер Монтефіоре народився в єврейській релігійній родині. Великий статок здобув, створивши за підтримки Ротшильда перше в Англії товариство зі страхування життя та заснувавши першу в Європі компанію з освітлення вулиць газовими ліхтарями.На початку 20-х рр. XIX століття, будучи членом Ради єврейської сефардської громади Лондона, вклав великі кошти та енергію в поліпшення шкільної освіти євреїв, заснував лікарню та товариство допомоги бідним єврейським нареченим і передав громаді 13 будинків. Потім він брав участь у боротьбі за право євреїв бути обраними до парламенту і призначатися на громадські посади без прийняття присяги «за істинною християнською вірою». Він надав англійському уряду велику позику для скасування рабства в британських колоніях, а після обрання в 1837 році шерифом Лондона і графства Мідлсекс він фактично скасував там смертну кару.З кінця 1830-х рр. Монтефіоре стає визнаним лідером англійського єврейства. Багато зусиль Монтефіоре доклав для захисту євреїв — жертв «кривавих наклепів» і безправ'я. Зусиллями сера Монтефіоре було облаштовано безліч поселень в Ерец-Ісраель, а побудований ним в Єрусалимі млин («Млин Монтефіоре») став однією з визначних пам'яток міста. На його кошти було зведено перший єврейський квартал за межами стін Старого міста Єрусалима — Мішкенот-Шаананім, пізніше на кошти заснованого Монтефіоре фонду було побудовано названий на його честь квартал Ємін-Моше.chabad.odessa

14 менахем-ава 5561 року (24 липня 1801 року н.е.) — Алтер ребе оселився в місті Ляди.Після другого арешту раббі Шнеура-Залмана (Алтер ребе) влада побажала, щоб цей єврей, який доставляв їм клопоти, оселився в Петербурзі. Але це дуже засмутило хасидів, оскільки для них шлях до столиці був закритий.У ті дні в Петербурзі перебував князь Любомирський. Один з хасидів розповів йому про Алтера ребе і про те, що його хочуть залишити в Петербурзі. Князь зустрівся з раббі Шнеуром-Залманом і сказав, що якщо той погодиться оселитися в одному з міст, що знаходяться в княжих володіннях, то він, Любомирський, зможе вмовити чиновників. І Алтер ребе погодився оселитися в Лядях.

*15 менахем-ава (приблизно XIII століття до н.е.) — Знято заборону на шлюби між представниками різних колін народу Ізраїлю.Раніше, для того щоб справедливо розділити Святу землю між дванадцятьма колінами Ізраїлю, були накладені обмеження на шлюби між людьми з різних колін. Вся територія Ерец-Ісраель була розділена жеребкуванням між колінами і за законами Тори жінці, яка успадкувала від батька долю, заборонялося ставати дружиною «іншого коліна» чоловіка, щоб їхні діти, що належали до коліна свого батька, не передавали успадковану землю з одного коліна в інше.Це правило діяло протягом 14 років, лише за життя покоління, яке завойовувало і заселяло Святу землю з 2488 по 2503 роки (1273-1285 роки до н.е.). Після того, як 15 ава обмеження було скасовано, ця дата перетворилася на своєрідне свято закоханих.*15 менахем-ава (приблизно 1228 рік до н.е.) — Амністія коліна Біньяміна.15 ава став днем, коли старійшинами Ізраїлю було знято відлучення з коліна Біньяміна, що також послужило причиною цього свята. Підставою для відлучення стала позиція, зайнята людьми коліна Біньяміна у справі про «Наложницю з Гіви».Тоді, після відмови біньямінітів видати винних, на шлюби між коліном Біньяміна та іншими колінами Ізраїлю було накладено заборону. Більш того, між біньямінітами та об'єднаною армією інших колін почалися кровопролитні бої, в яких вціліло всього 600 чоловіків з коліна Біньяміна.Ці події відбувалися за часів правління судді Отніеля бен Кеназа, який керував єврейським народом з 2533 по 2573 роки (1228-1188 рр. до н.е.).*15 менахем-ава 3187 року (574 рік до н.е.) — скасовано накладену царем Єровамом заборону на відвідування Єрусалима.Після смерті в 2964 році (797 рік до н.е.) царя Шломо (Соломона) єдине єврейське царство розділилося на дві частини — Північне і Південне. Правитель Північного (Ізраїльського) царства Єровам бен Нават заборонив своїм підданим відвідувати столицю Південного (Юдейського) царства Єрусалим, а тим самим позбавив їх можливості приносити жертви в Храмі.Щоб не допустити порушення свого указу, Єровам виставив на дорогах застави. Заборона (як і застави) була знята лише через 200 років, 15 ава 3187 року, за часів правління останнього царя Ізраїльського царства Гошеа бен Ейли.*15 менахем-ава 3908 року (148 рік н.е.) — Дозволено поховати захисників Бейтара.Після падіння Бейтара — останнього оплоту повстання під керівництвом Бар-Кохби римляни жорстоко розправилися з захопленими в полон захисниками фортеці. Всі вони були вбиті, причому римляни навіть не дозволили євреям поховати їх. Цей дозвіл було отримано лише через 15 років.Після того, як загиблі в Бейтарі були поховані, в молитву, що звершувалася після їжі, було додано ще благословення «ѓа-Тов ве-ѓа-Мейтів».chabad.odessa

У одному містечку жив лікар на ім’я Хаїм. Він був не просто лікарем — він був справжнім бааль-хесед, людиною доброго серця. Приймав хворих і вдень, і вночі, іноді — зовсім безкоштовно. А якщо в когось не було грошей на ліки, сам біг до аптекаря й просив дати в борг.Усі його знали, але ніхто особливо не дякував — бо лікар є лікар, на те він і лікар, так заведено. А Хаїм усміхався, допомагав — і мовчки повертався додому, не чекаючи подяки.Одного разу до цадика з іншого міста приїхав учень і розповів:— Учителю, сьогодні мені наснився незвичайний сон. Я бачив у небесних палацах ангелів — вони тримали величезні терези. На одну чашу клали гріхи містечка — на жаль, їх було чимало. А на іншу… раптом поклали чиїсь добрі справи. Я підійшов ближче — і побачив ім’я: лікар Хаїм.— Його добрі справи переважили? — запитав цадик.— Так, — кивнув учень. — І тоді один з ангелів голосно сказав:«Дякуємо тобі, Хаїме! Завдяки тобі — містечко ще живе!»Коли вранці учень повернувся в містечко, першою справою він пішов до лікаря, обійняв його і сказав:— Дякую тобі, Хаїме…І з того часу люди в містечку стали частіше казати це просте, але важливе слово. Бо ніколи не знаєш — можливо, саме твоя доброта тримає на терезах цілу вулицю. А може — й увесь світ.

Ханна Ґрюнфельд (1879–1943)Майстерна швачка з Сату-Маре, Ханна вплітала спогади в кожен стібок, створюючи ніжні сукні та весільні оздоби. Переїхавши до Бельгії, вона тихо лагодила одяг і дбайливо зберігала родинні традиції.Заарештована у березні 1943 року, вона мала при собі лише носовичок і срібний наперсток — материн, — і міцно тримала його, як останній зв’язок із домом під час страшної дороги до Аушвіцу.Ханна не пережила селекцію по прибуттю. Її наперсток — німий символ турботи, гідності та сили рук, які колись творили красу серед темряви.🕯 Пам’ятаймо Ханну. Не забуваймо.

Запитання:Чи можна припустити, що деякі вчені мали думку, відмінну від думки Рамбама? В інтернеті часто зустрічаються згадки про такі розбіжності.Відповідь:Ваше запитання порушує важливу тему, пов’язану з підходом до спадщини одного з найвидатніших мудреців і мислителів — Рамбама.Щоб дати вам коректну відповідь, варто уточнити, кого саме ви маєте на увазі під словом «вчені». Якщо йдеться про видатних рабинів минулого, знаних як «рішонім» (буквально — «перші»), то безперечно, серед них були авторитети, думки яких не збігалися з позицією Рамбама — і які відкрито з ним полемізували.«Рішонім» — це великі галахічні авторитети, що жили приблизно з XI по XV століття. Серед них — такі видатні мудреці, як Раші, автори Тосафот, Рамбан, Рашба та інші. Спори з Рамбамом стосувалися не лише галахічних питань, а й його філософських поглядів.Яскравий приклад — полеміка рабина Йосефа Альбо у його творі «Сефер га-Ікарім» («Книга основ») з відомими «13 принципами віри» Рамбама. Альбо скоротив кількість основ віри до трьох: існування Бога, Божественне походження Тори та відплата. Він вважав, що Рамбам надто деталізував ці засади, включивши до них пункти, які, на його думку, є наслідками базових принципів, а не самостійними догматами.Найяскравішим прикладом незгоди з Рамбамом є Раавад (рабин Авраѓам бен Давид), автор праці «Гасагот» («Заперечення»), присвяченої знаменитому твору Рамбама «Мішне Тора» (відомому також як «Яд га-Хазака»). У цьому творі Раавад часто висловлює свої заперечення різко й категорично, полемізуючи з різних галахічних питань.Рабини пізніших поколінь, яких називають «ахаронім» («останні» — мудреці, що жили з XVI століття до наших днів), зазвичай вже не вступають у пряму суперечку з рішонім, зокрема й з Рамбамом. Причина цього — усвідомлення того, що рівень торійських знань з часом значно знизився.Замість суперечок, ахаронім намагаються глибше зрозуміти слова й думки Рамбама, ставлять запитання, прояснюють складні моменти та зіставляють його підходи з думками інших рішонім, прагнучи знайти точки дотику або розбіжності.Якщо ж під «вченими» маються на увазі світські дослідники, які розглядають Рамбама лише як історичну постать чи філософа, не усвідомлюючи глибину та велич його мудрості, то, звісно, такі думки існують. Однак вони не мають ваги в духовному та інтелектуальному сенсі, бо мудрість Рамбама є безмірно глибшою й визначнішою.джерело: imrey.org

Ти не стаєш кимось іншим. Ти просто повертаєшся до себе.Крок за кроком знімаєш з себе те, що не твоє: очікування інших, звички, які вже не підтримують, страх бути незручною, потребу подобатись усім.Цей процес може бути болючим, лячним, повільним — але він живий.Бо в кожному такому русі — все більше тебе справжньої.Не змінюй себе. Віднаходь.Не підганяй себе. Досліджуй.Не критикуй. Обіймай.Ти — не проект для покращення. Ти — дім, до якого варто повертатись. InstitutPsihoterapiiResurs

 📌17 менахем-ава 5689 року (23 серпня 1929 року) — Погром в Хевроні.Три наступні дні пройшли в місті під гаслом «Ріжте євреїв!». 67 хевронських євреїв, чоловіків, жінок і дітей, були вбиті, а безліч інших поранені і покалічені в результаті заколоту, піднятого їх арабськими сусідами.Євреї, що залишилися в живих, втекли до Єрусалиму, і старовинна хевронська громада, яка відносно мирно уживалася зі своїми арабськими сусідами протягом декількох сотень років, була знищена. Відновити єврейську присутність в стародавній єврейській столиці вдалося лише після Шестиденної війни 1967 року.chabad.odessa

*18 менахем-ава приблизно 3190 року (приблизно 570 рік до н.е.) — за часів царя Ахаза, в Храмі згас західний світильник. Цар Юдеї Ахаз, який конфліктував з царем Ізраїлю Пекахом, закликав на захист ассирійського царя Тіглатпалассара, розплатившись з ним золотом і сріблом їхнього Храму. Ассирійці розбили союзних з ізраїльтянами арамеїв, а через півтора десятка років наступний ассирійський володар Шалманесер розгромив Північне (Ізраїльське) царство і повів у рабство євреїв з десяти колін.chabad.odessa

*20 менахем-ава 5318 року (4 серпня 1558 року) — Перша публікація книги «Зоар»Цього року вперше був опублікований «Зоар» — основоположна кабалістична праця. Автором її є відомий мудрець рабі Шимон бар-Йохай — один з найвидатніших кабалістів. «Зоар» був написаний приблизно в II столітті н.е., але довгий час зміст книги був відомий тільки в усній формі. У XIII столітті рукопис «Зоара» був виявлений кабалістом рабі Моше де Леоном з Іспанії. Книгодрукування в ті часи ще не існувало, тому рабі Моше почав поширювати рукописні копії «Зоара» і лише через два з гаком століття «Зоар» був надрукований.Наші мудреці кажуть, що хоча і до рабі Шимона бар Йохая існували великі знавці Кабали, ніхто з них не записував своїх знань. «Зоар» був першим кабалістичним текстом, дозволеним Всевишнім до запису на папері.*20 менахем-ава 5704 року (9 серпня 1944 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) великого кабаліста (відомого під ім'ям «Б-жій кабаліст») раббі Лейві-Іцхака Шнеерсона, батька нинішнього Ребе.Після свята Песаха раббі Лейві-Іцхак, змучений і ослаблений, прибув з місця свого заслання в місті Чайлі до казахської столиці Алма-Ати.Здавалося, що тепер він знайшов спокій, але саме цей спокій і привів до нового загострення невиліковної хвороби, на яку рабі Лейві-Іцхак страждав уже довгий час. Як не дивно, під час заслання, в нелюдських умовах і стражданнях від нужди і голоду, хвороба вщухла. Однак, після прибуття в спокійне місце, оточений добрим ставленням, рабі Лейві-Іцхок знову почав страждати від хвороби, яка прокинулася з подвоєною силою. Лікарі, які його лікували, не знайшли засобів для порятунку. chabad.odessa