💔Вночі місто знову втратило своїх мешканців внаслідок російських ударів, – МВС.Пошкодження зафіксували у 8 районах міста – постраждали будинки, лікарні, школи, магазини, транспорт.У Подільському районі загинули дві жінки – 68-річна киянка та 22-річна капрал поліції, яка працювала у поліції метрополітену.

Шановні віряни — наша велика, єдина родино!У День української державності ми з гордістю згадуємо величну історію українського народу — історію, що триває понад тисячу років і засвідчує незламну силу, прагнення до свободи та гідності.Україна є нашою домівкою. Вона — не просто країна, де ми живемо. Вона — місце, де народжуються наші діти, лунають молитви, запалюються свічки надії. Місце, яке ми разом боронимо — незалежно від національності, мови чи віри.Сьогодні, в час війни, ця земля єднає всіх: християн, мусульман, юдеїв, людей релігійних і світських. Ми — один народ у багатьох проявах, згуртований болем і надією, підтримкою й спільною боротьбою. Разом ми тримаємося — у волонтерських центрах і шпиталях, у бомбосховищах і на фронті, в синагогах, церквах і мечетях, у кожній родині, яка не втратила віру.Наша єврейська громада — невід’ємна частина українського суспільства. Ми живемо цією землею, її болем і надією, її піснею й молитвою. Ми молимося за мир для України, за перемогу життя над смертю, світла над темрявою.Нехай ця держава, збудована на тисячолітній традиції, вистоїть і зміцниться. І нехай кожен, хто з любов’ю тримає Україну в серці, відчує силу єдності, гідності та надії.З вірою в перемогу й майбутнє!💙💛

У одному містечку жив хлопчик на ім’я Давид. Неподалік від його дому росло величезне старе дерево. Воно стояло на краю поля — криве, місцями сухе, але щоразу навесні пускало молоді зелені листочки.Місцеві діти сміялися з дерева:— Подивіться, яке воно старе й потворне! Ні нормальної тіні, ні плодів!Тільки Давид любив приходити до нього. Він сідав поруч, торкався кори й казав:— Ти мені подобаєшся. Не знаю чому. Просто з тобою добре.Рік за роком хлопчик дорослішав: став юнаком, а потім — дорослим чоловіком. А дерево все стояло на своєму місці: взимку — голе, навесні — зелене.Якось на село обрушився сильний ураган. Багато молодих дерев було зламано, дахи знесено, комори зруйновано.Коли все вщухло, Давид вийшов надвір і побачив: старе криве дерево стоїть неушкоджене.Він підійшов, сів біля його коріння, як у дитинстві, й усміхнувся:— Тебе врятувало коріння, правда ж? Воно не дуже гарне. Але зате — глибоке.Ось так і в житті: перемагає не завжди найвищий чи найсильніший. Перемагає той, у кого є коріння — віра, доброта, стійкість. Навіть якщо їх не видно.

⚡️Українці зможуть користуватися мобільним зв’язком у країнах ЄС на тих самих умовах, що й удома, — ШмигальЗ 1 січня більше не потрібно буде купувати місцеві SIM-картки чи платити за дзвінки та інтернет за захмарними тарифами.

Щоранку на платформі в Аушвіці єврейський скрипаль Елі Вайс піднімав смичок, поки з товарних вагонів виходили люди.Наказом СС він мав грати, поки сім’ї гнали на смерть.Музика маскувала жах. Втихомирювала плач. Заглушувала крики.Одного крижаного ранку, коли сніг падав мовчазними пластівцями, Елі заграв їдишську колискову — ту саму мелодію, що колись співали дітям… яких уже не було.Наступного дня зник і сам Елі.Залишилась тільки його скрипка — напівзасипана в снігу.Один із в’язнів, ризикуючи життям, сховав її під дошками підлоги.Через роки, після звільнення, інструмент знову з’явився на світ — мовчазний струнами, але гучний своєю історією.Сьогодні скрипка Елі зберігається за склом у музеї.Мовчазна. Понівечена. Пам’ятна.Музика не врятувала його.Але досі говорить за нього.Він грав для приречених.А ми тепер пам’ятаємо — за нього.

❗️Зеленський підписав Закон про множинне громадянство, — Верховна РадаЩо передбачає Закон:▪️ Визнається належність до громадянства двох і більше країн.▪️ Це дозволено, якщо громадянин України набуває громадянство країни зі спеціального списку, який визначає Кабінет Міністрів (з урахуванням членства в ЄС та санкцій проти РФ).▪️ Іноземець із такої країни може отримати українське громадянство.▪️ Нові громадяни повинні складати іспити — без пільг.▪️ Іноземці, які служать у ЗСУ під час війни, можуть претендувати на громадянство після 1 року служби.

 Момент, коли щось чи хтось перестає відповідати нашим очікуванням, може здаватися болісним. Але саме в ці миті розчарування ми починаємо бачити реальність ясніше.Це ніби зняти окуляри з рожевими скельцями: спершу все виглядає надто різко, але з часом — чітко. Розчарування може бути болісним, але воно також дає шанс побачити те, чого ми раніше не помічали. Іноді саме тоді ми починаємо переосмислювати свої потреби, цінності, стратегії, вибори.Це — не помилка. Це — етап. Частина шляху, яка відкриває нові горизонти. Питання для саморефлексії:У чому я зараз відчуваю розчарування?Що це говорить мені про мої очікування або потреби?Які нові можливості може приховувати цей досвід?InstitutPsihoterapiiResurs

російський FPV-дрон атакував автомобіль головного рабина Херсона, коли той з родиною був усерединіУвечері четверга, 17 липня, російські війська атакували FPV-дроном автомобіль головного рабина Херсона Йосефа Вольфа.Про це повідомив Головний рабин України Моше Реувен Асман.https://www.facebook.com/chiefrabbiua“Дрон поцілив у машину на в’їзді у Херсон, у момент удару рабин, його дружина і маленька дочка перебували в машині. Безпілотник влетів у машину на дуже великій швидкості! Слава Б-гу, вони не постраждали! Це дуже велике диво!” – зазначив він.

У Дарницькому районі Києва "шахед" впав на території дитсадкаНа місці виникла пожежа. Повибивало вікна, пошкоджено фасади, а також одне з крил закладу. Навколо, в житлових будинках теж вибито вікна 

📌від перехрестя з провулком Надії Світличної до перехрестя з вул. Вересневою;📌від перехрестя з вул. Дегтярівською до перехрестя з вул. Митрофана Довнар-Запольського;📌від перехрестя з вул. Січових Стрільців до перехрестя з вул. Лукʼянівською.

Багато людей стикаються з тривожними пророцтвами про майбутнє — наприклад, з «передбаченнями Ванги», в яких ідеться про світову війну, владу мусульман і знищення народів Європи. Такі сценарії викликають страх і невпевненість. Але що говорить про це єврейська традиція?Насамперед варто розуміти: Тора — це не збірник пророцтв. У П’ятикнижжі немає детальних передбачень подій — є лише опис духовних законів: як доля єврейського народу залежить від його поведінки. Сказано: «Якщо будете йти за Моїми законами — отримаєте благословення, якщо ні — накажу». Усе просто й зрозуміло. Влада над майбутнім дана нам.У книгах Пророків, особливо у Даниїла, Єзекіїля та в Зоарі, справді згадується про важкі часи перед приходом Машіаха. Наприклад, йдеться про війну між нащадками Ішмаеля та Есава — арабським і західним світами. Але навіть ці пророцтва не є абсолютними: вони залежать від поведінки людства загалом і єврейського народу зокрема. Чи наблизимо ми Геулу добрими вчинками — чи затягнемо прихід Машіаха, посилюючи страждання.Що ж до людей на кшталт Ванги — єврейський підхід до їхніх слів обережний. Після зруйнування Храму пророцтво пішло з цього світу (Бава Батра 12б). Пророцтво може бути дане лише великим праведникам, які досягли повної святості, або у виняткових випадках — дітям і людям із психічними розладами, і то в неясній, символічній формі.Якщо вас тривожить доля світу — займіться тим, що справді може змінити вашу особисту долю й наблизити спасіння: вивченням Тори, виконанням заповідей, добром до людей. Не страх, а віра й дія — ось відповідь єврейської традиції на будь-які «пророцтва». джерело: https://toldot.com