Після вторгнення нацистів до Нідерландів у 1940 році скромний голландський годинникар на ім'я тен Боом прийняв радикальне рішення: побудував таємну кімнату у своєму будинку.Не для того, щоб захистити себе.А щоб врятувати інших.Упродовж чотирьох років ця невелика схованка стала притулком для євреїв, які рятувалися від Голокосту. З непохитною вірою і тихою мужністю сім'я тен Боом прихистила й переховувала понад 800 людей, аж до викриття гестапо в 1944 році.Усю родину за це відправили у концентраційний табір, вижила лише Коррі – вона на фото біля простінку, в якому її родина ховала євреїв. Згодом вона описала історію порятунку сотень незнайомих людей у книзі «Схованка». У 1975 році за книгою зняли однойменний фільм. У 2023 році видавництво "Свічадо" видало книгу українською мовою.Коррі тен Боом не була єврейкою.Вона не була заможною.Вона не була озброєною.Вона була просто людиною, яка сказала:«Не в моєму домі».Ми повинні пам'ятати такі історії.......джерело: ukrainkycom.ua

Дехто казав, що Геді Ламар була найкрасивішою жінкою у світі.Дехто — що в неї найпрекрасніше обличчя, яке вони будь-коли бачили.Інші просто замовкали на півслові, вражені, коли вона заходила до кімнати.Це був разючий контраст із її юними роками, коли її називали «потворним каченям».Та всі ці компліменти були не тим, як Геді хотіла. Вона жартувала:«Будь-яка дівчина може бути гламурною. Все, що потрібно, — стояти нерухомо й виглядати дурненькою».Насправді вона прагнула, щоб її цінували не лише за вроду. І мала для цього вагомі причини.👶 Дівчинка з Відня та  єврейсько-українським коріннямГедвіґа Ева Марія Кіслер народилася 1914 року у Відні в родині єврейського банкіра Еміля Кіслера та піаністки Герміни. Деякі джерела стверджують, що її батько був родом зі Львова, тоді ще частини Австро-Угорщини.Із батьком Геді годинами гуляла містом, зупиняючись біля трамваїв, друкарських верстатів та будь-яких механізмів, що привертали їхню увагу. Він навчив її розуміти, як усе працює, і вже у п’ять років вона розбирала й збирала музичні скриньки.Мати ж передала любов до мистецтва — і саме акторство стало її головною дитячою пристрастю. Геді зізнавалася:«Я копіювала всіх — маму, гостей, людей на вулицях, прислугу. Я була живим зошитом для нотаток».🎬 Від скандалу — до ГоллівудуВідень 1930-х був центром кіно, і вже в підлітковому віці Геді знімалася у фільмах. Її ім’я прогриміло після стрічки «Екстаз» (1933) — першої в історії кіно з оголеною сценою. Втім, вона втекла не від скандалу, а від чоловіка — торговця зброєю, який повністю контролював її життя.Переїхавши до США, вона стала зіркою MGM. «Алжир», «Леді з тропіків», «Самсон і Даліла» закріпили за нею титул «богині екрана». Кажуть, саме її обличчя надихнуло Волта Діснея створити Білосніжку.🔬 Винахідниця, яка змінила світПоки Голлівуд милувався її красою, Геді працювала над винаходами. Разом із композитором Джорджем Антейлом у 1941 році вона запатентувала систему «стрибків частоти» для захисту сигналів управління торпедами від перехоплення.Тоді її ідею відхилили, але згодом вона стала основою Wi-Fi, Bluetooth і GPS — технологій, без яких ми не уявляємо сучасне життя.🚫 Краса як бар’єрЇї часто не сприймали серйозно: акторка, жінка, надто гарна. Але Геді знала собі ціну й казала:«Краса — це талант на п’ять хвилин. Мислення — на все життя».🏅 Визнання, яке запізнилосяЛише у 1997 році вона отримала офіційне визнання від Національного фонду винахідників США та потрапила до Зали слави.💡 Жінка, що випередила часГеді Ламар — доказ, що краса й інтелект можуть жити в одній людині. І що геніальні ідеї можуть народитися не лише в лабораторії, а й у віденській квартирі з українським корінням — щоб потім змінити весь світ.

Понівечені будинки й автівки — мовчазні свідки ворожої жорстокості.Та люди тримаються, підтримують одне одного й продовжують жити. 

Світла пам'ять загиблим, швидке одужання пораненим.Нехай Вс-вишній зміцнить рідних у час тяжкої втрати.

28 серпня 2014 року став переломним і трагічним днем у боях за Іловайськ.Після двотижневих запеклих боїв українські війська та добровольчі батальйони зайняли частину міста і готувалися розвивати наступ. Але саме цього дня ситуація різко змінилася. Російські регулярні війська, які вторглися на територію України, разом із бойовиками так званої «ДНР» замкнули місто у подвійне кільце. Єдина дорога для відступу — траса Кутейникове–Старобешеве — була перерізана. Українські частини опинилися в пастці. Командні пункти були розбиті, зв’язок у багатьох підрозділах втрачено. Добровольчі батальйони й армійські частини вели хаотичні бої, намагаючись утримати позиції й врятувати поранених. Попри надзвичайну мужність воїнів, сили були нерівні. Російська армія застосовувала важку техніку, артилерію й системи залпового вогню, що посилило трагедію.Вже ввечері 28 серпня стало зрозуміло: українське угруповання в Іловайську відрізане від основних сил. Це був початок катастрофи, яка наступного дня обернулася розстрілом колон у «зеленому коридорі». Загалом під час боїв за Іловайськ Україна втратила понад тисячу воїнів — загиблими, пораненими, полоненими й зниклими безвісти.Сьогодні, 28 серпня, давайте згадаємо цей день і кожного, хто тоді опинився в тому пеклі… Їхній подвиг — це приклад відваги й жертовності, який неможливо забути.Вічна пам’ять загиблим героям.Честь і шана живим.джерело: kenguru.plus

Ми згадуємо тих, хто віддав життя, щоб ми могли жити. Тих, хто не злякався, не відступив, не промовчав. Хто став між нами та ворогом – назавжди.Кожне імʼя – це чиясь втрата, чиясь любов, чиясь незагойна рана. Вічна пам'ять, вічна слава героям

Часто ми намагаємось впоратися з проблемою мовчки: подумати, переосмислити, відкласти, наче «само пройде». Але є одна суттєва деталь — біль, який не має слова, залишається замкненим усередині.Коли ми мовчимо про те, що болить, проблема стає ніби тінню: вона поруч, впливає на рішення, на настрій, на стосунки, але залишається невидимою. Її неможливо змінити чи відпустити, бо ми ще не дали їй форми.Проговорення — це не просто «розповідати». Це процес, коли досвід отримує голос і стає конкретним. У словах він вже не хаотичний, а має структуру. Саме в моменті озвучення народжується ясність:▪︎ми бачимо, де закінчується минуле і починається теперішнє,▪︎відчуваємо, що є наше, а що нав’язане іншими,▪︎починаємо розрізняти справжні потреби від страхів.Без слів психіка часто лишається в «замороженому стані». А слова — це рух. Це крок назовні, до іншої людини і до себе справжнього.Іноді проговорити важко. Може здаватися, що це «занадто боляче» або «ніхто не зрозуміє». Але саме тоді слова стають дверима, крізь які ми нарешті виходимо з кола внутрішнього повторення.Бо проблему не можна вирішити там, де вона схована у мовчанні. Вона стає легшою лише тоді, коли отримує простір бути висловленою і почутою.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

Притча про лист, який не відправилиУ маленькому містечку жив учень єшиви на ім’я Лейб. У нього був друг Хаїм, з яким вони багато років навчалися разом. Але одного разу між ними сталася сварка. Слова були сказані зопалу, і Лейб пішов ображений, вирішивши більше ніколи не розмовляти з другом.Увечері він сів за стіл і написав довгого листа Хаїму, де виклав усі свої образи. Він хотів віднести його вранці. Та, відчувши втому, відклав конверт у шухляду й заснув.Уночі Лейбу наснився сон. Він побачив, як на небесах розгорнули його лист. Ангели читали кожне слово, але імена там змінилися — замість «Хаїм» стояло «Лейб». Він у жаху зрозумів, що все те зло, яке він побажав ближньому, повертається до нього самого.Прокинувшись, він кинувся до шухляди й розірвав листа. А вранці першим ділом пішов до Хаїма.— Пробач мене, — сказав він. — Я не хочу, щоб наші серця були чужими.Хаїм обійняв його й відповів:— Я теж чекав цього.Відтоді Лейб більше ніколи не писав «листів образ». Він говорив: «Інколи краще промовчати й пробачити, ніж написати те, що одного дня може прочитати Небо».джерело: breslev.com

До психосоматики (головний біль, підвищений тиск, болі в попереку, остеохондроз, а також до всього, що має під собою змістовне формування — накопичення, напруження, тиск).А також до припинення розвитку особистості, соціальної дезадаптації (як через продовження терпіння, так і коли терпіння вибухає в вигляді ангіляційної люті).А ще до нудьги та застою в стосунках, в житті.У цьому випадку йдеться про те, що ми терпимо, як і навіщо? Яка вторинна вигода для нас є в цьому почутті та поведінці? І як це впливає на нас самих, на наше творче пристосування до навколишнього світу?Що найчастіше терплять люди?Роздратування, злість, які вони відчувають, але не діляться цими благими почуттями з оточуючими людьми.Як терплять?Як-як? — мовчки. Терпіння мовчазне.Навіщо?О тут, ціле непахане поле!• Щоб не зруйнувати стосунки.• Щоб не пішов до іншої.• Щоб не звільнили з роботи.• Щоб зберегти свої нерви.• Щоб не виглядати базарною бабою, істеричкою.• Щоб ніхто не дізнався про мої почуття.• Я не витримаю конфліктів і сварок.• Щоб любили.• І так далі.Основне фокусування йде на стосунках з кимось, на власному образі, на нездатності творчо адаптуватися. Все, наче якісь крайнощі. Наприклад, скажеш своєму чоловікові, що сердишся на нього, так він прямо й одразу піде. А що його тоді тримало стільки років разом? Питання!Або інший приклад — виглядати базарною бабою. Як це? Що, прямо сядеш, почнеш шкарпетки-хустинки продавати посеред кімнати і кричати! І так усе життя! Та ні, таке поведінка нам не загрожує!На мою думку, перше, що включає терпіння у людей — це якась глобалізація (механізм спотворення сприйняття — узагальнення), буквально тотальні зміни, які відбудуться в їхньому житті, якщо вони перестануть терпіти. І чоловік піде, з роботи звільнять, стане істеричкою, будуть конфлікти, і такі, що їх точно не витримаєш.Так, іноді, висловлюючи близьким роздратування, злість, ми ризикуємо, вступаємо в зону ризику, у зону дотику з новим, але не настільки ж ГЛОБАЛЬНО!Отже, до чого ми прийшли! Страх — всьому голова! Терпимо, тому що боїмося!Страх — емоція, яка регулює відстань наближення-віддалення. Ми боїмося того, чого хочемо. Або боїмося хоча б того, що вже виділили з фону, сфокусували на цьому свою енергію, що нас цікавить, чому вже надали якесь хоча б мінімальне значення для себе.І ось, не вступаючи в контакт з новим, не ризикуючи наблизитись, не задовольняючи свій інтерес, ми терпимо! І головний помічник у нас у цьому — страх! Переступи через страх — немає страху, немає терпіння.Що керує нашими страхами? Наш особистий досвід, досвід авторитетних для нас людей, думки, яких ми слухаємо, ідеї, фантазії.Звісно, якщо по квартирі ходить великий красивий тигр, який дуже привертає нашу увагу, тут без страху не обійтися. Включається архетипічний страх, який переживали наші предки.І тоді типовий спосіб нашої поведінки — замри, біжи, бий!Що виберете ви? Ваша стратегія поведінки накладає на вас і емоційну складову:• Замри — терпіння, страх, який переходить в жах!• Біжи — той самий жах, якому дали ноги.• Бий — злість і лють!Ваша стратегія поведінки і є маркером.Часто терпіння стосується тих, хто замирає. Спочатку терплять страх, потім терплять роздратування, злість!Висновки в ході роздумівТерпіння найчастіше пов’язане зі стратегією поведінки «замри». Замикається людина від страху. Страх пов’язаний з попереднім досвідом, зі значимими травматичними подіями. Цей механізм узагальнення переноситься на теперішню ситуацію, і таким чином практично виключається можливість нової поведінки.Страх змушує терпіти обставини. У людини, яка діє таким чином, є ілюзорні та фактичні вторинні вигоди — збереження власного образу, емоційного фону і збереження стосунків, що, на мою думку, є спірним, а далі йдуть філософські роздуми.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

Його краса не лише в яскравих пелюстках — навіть розташування насіння підкоряється точному закону природи: спіралі Фібоначчі. Саме вона дозволяє рослині максимально ефективно використовувати простір для росту.Що це за спіраль? Уявіть послідовність чисел: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21… Кожне наступне утворюється складанням двох попередніх. Якщо на площині побудувати квадрати з такими сторонами й провести через них плавну лінію, з’являється знаменита «золота» спіраль.🌱 Соняшник укладає свої зернята саме за цим принципом. Завдяки цьому вони не заважають одне одному, а простір використовується максимально раціонально. Це дає змогу квітці виростити більше насіння та краще вбирати світло й поживні речовини.І тут природа послідовна: 🐚 мушлі равликів формуються за тим самим законом, 🌌 спіральні галактики повторюють цю гармонію, а орбіти деяких планет теж відображають Фібоначчі.🐝 Навіть бджоли інстинктивно діють за подібними принципами — знаходять найефективніші маршрути до квітів і будують шестикутні соти, які зберігають максимум меду при мінімальних витратах воску.✨ Природа показує нам, що справжня ефективність завжди поєднана з гармонією. І якщо ми говоримо про пасічницький інвентар, то кожен інструмент має створюватися з тим самим розумінням: від зручності стамески до надійності димаря — кожна дрібниця важлива. джерело: www.facebook.com/kenguru.plus

До Ізраїлю прибула чергова група українських лікарів для проходження спеціалізованого курсу з реабілітації. Захід організовано та профінансовано Посольством Держави Ізраїль в Україні у співпраці з МАШАВ.Від початку війни в Україні кілька сотень українських фахівців уже пройшли підготовку за програмами МАШАВ. Ізраїльська модель психологічної реабілітації військовослужбовців та членів їхніх сімей покладена в основу національної системи реабілітації в Україні.джерело:  IsraelinUkraine

Бригади МАДА підтвердили загибель чотирьох осіб (чоловік приблизно 50 років та троє чоловіків віком близько 30 років). Ще п’ятеро постраждалих із тяжкими вогнепальними пораненнями були евакуйовані до медичних закладів.Декільком особам із легкими пораненнями від уламків скла було надано медичну допомогу на місці події.Фото: Magen David Adom