Зараз ми всі у стані постійного нервового напруження через ситуацію в Україні, переживаємо за рідних в окупації та чоловіків у війську. Страх, відчай, тривога і паніка стають нашими звичними супутниками. Це все нормальна фізіологічна реакція на загрозу життю та здоров’ю, та на постійний тиск під яким перебувають всі українці. Затяжний стан тривоги заважає нормально жити та приймати раціональні рішення, ще й може призвести до серйозних психічних порушень.Важливо вчитися керувати власними емоціями та необхідно зводити панічні настрої до мінімуму, особливо у воєнний час.Ваша увага до власного самопочуття та емоцій близьких людей, може бути не лише прикладом турботи, а й вчасної допомоги.Панічна атака – це стан, коли організм раптово на фізіологічному рівні реагує на почуття сильного необґрунтованого страху.Важливо навчитись розпізнавати панічні атаки та знати її ознаки, адже частина з них можуть бути симптомами тяжких фізичних станів і, якщо ми виключаємо ймовірність панічної атаки, то людині потрібна швидка медична допомога. Складно, але можливо розібратися чи це саме панічна атака викликає відчуття втрати контролю над тілом, серцевого нападу чи близької смерті.Важливо запам’ятати, що панічні атаки самі по собі загрози життю не несуть!Якщо у вас спостерігалось 3 та більше описаних симптомів - це панічна атака. Тоді варто звернутись за допомогою до лікарів. Ці фізичні симптоми посилюють тривогу, сильна тривога породжує інтенсивні симптоми, вони стимулюють ще більший страх - коло змикається.Причини панічних атак до кінця невідомі. Важливим є спадковість, тип особистості та агресивні зовнішні фактори - сексуальне чи інше насильство, тяжка хвороба, смерть близької людини, фінансові проблеми… Під час війни та окупації до всього додається полон, тортури, фільтраційні заходи окупантів, моральний тиск та ще маса негативних впливів.Панічні атаки зазвичай починаються раптово, без попередження і не за графіком - спонтанні. Вони можуть завдати удару будь-коли: під час прогулянки з дітьми, за кермом автомобіля, у торгівельному центрі, під час відпочинку чи в укритті - ситуаційно. Або бути спровоковані вживанням наркотичних чи алкогольних речовин - умовно-ситуаційні.Подія чи місце запускає панічну атаку? Спочатку може і не бути якогось конкретного тригера, він може сформуватися пізніше.. Наприклад, якщо перша панічна атака почалась під час ворожого обстрілу, то голосні звуки можуть стати пусковим гачком наступних.У той момент, коли вас наздогнав напад, дуже складно себе контролювати, але ви можете допомогти собі швидко позбутися від нього:🟣Вийти на свіже повітря або відкрити вікна, розстебнути одяг. Облити обличчя прохолодною водою.🟣Важливо переключитися на дихання. Постарайтеся дихати глибоко, повільно і на повні груди. Для підвищення рівня вуглекислого газу в крові, подихайте в пакет або складені долоні, ніби хочете їх зігріти. Якщо відчуваєте, що вас “накриває” панікою і вам страшно - нормалізуйте дихання. Спробуйте дихання квадратом - повільний вдих на рахунок 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4, видих 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4. При цьому можете малювати очима квадрат. Головне, щоб увага переключилась на виконання конкретних завдань. Також деяким людям допомагає спів улюбленої пісні.🟣Намагайтесь думати про щось хороше або заговоріть з ким-небудь. Спробуйте порахувати до 100 або перераховуйте машини, що проїжджають, якщо страх вас застиг в транспорті або на вулиці. Все це допомагає переключити увагу з тривожних відчуттів. Якщо причиною тривоги стало певне місце, поспішіть його покинути.🟣Для стабілізації тіла упріться в стійку поверхню руками або вдавлюйте ногами підлогу. Такий стан дасть вам відчуття впевненості та контролю. Постійно повторюйте собі, що зараз це все закінчиться.Тривога, що виникла не заподіє вам шкоди, вона просто плід вашої уяви.Якщо ж ви стали свідком панічної атаки у кого-небудь, ви можете допомогти людині впоратися з проблемою. Головне - не піддаватися паніці самому! Ви повинні бути спокійні.джерело: https://www.bcrr.org.ua/

В Литві, за дві години їзди від Вільнюса, нещодавно відкрився новий єврейський музей «Втрачений штетл». Колись на цьому місці було єврейське містечко Шедува. Сьогодні тут не живе жодного єврея.Однак пам’ять про них і про єврейську історію Шедуви була відновлена завдяки старанням письменника Сергія Кановича. Спочатку він працював над відновленням єврейського кладовища. Коли ця робота завершилася, Канович зрозумів, що без належної уваги кладовище знову занепаде. Тоді й виникла ідея унікального музею, який би розповідав про життя містечка і водночас став меморіалом Голокосту. Музей мав стати «охоронцем кладовища» та довершити історію.В основі музею — повсякденне життя у міжвоєнні роки та особисті історії євреїв Шедуви під час Голокосту. Виставка складається з дев’яти галерей. При вході відвідувачів зустрічає фільм про містечко Шедува, а далі — коротка розповідь про історію литовського єврейства. Потім демонструється мультимедійний макет Шедуви, матеріали про економічне життя, культуру та конфлікти. Галерея «Мрії і реальність» знайомить з єврейськими підлітками 1930-х років. У галереї «Люди Книги» розміщено вражаючий ковчег Тори, створений за мотивами ковчега з дерев’яної синагоги в містечку Валкінінкай, знищеної німцями у 1941 році.Галерея «Голокост» ретельно відтворює події, що сталися з євреями міста. Місцеві жителі, які брали участь у масових убивствах, нерідко особисто знали своїх жертв. Тут лунають свідчення литовських очевидців, записані на відео, а також розповіді тих, хто вижив, інколи завдяки сусідам, які ризикували життям, рятуючи їх.У музеї також є меморіальна зона та вражаючий «Каньйон Надії». Цей коридор заввишки 20 метрів веде до великого вікна з видом на кладовище. Тут поховані євреї Шедуви, які померли природною смертю.Музей «Втрачений штетл» може задати новий стандарт для єврейських музеїв Литви та музеїв штетлів у Східній Європі. Але головне — він показує, що пам’ять про єврейське життя в Литві жива, і суспільство має запит на її збереження.джерело:https://www.facebook.com/Nevzlin

У маленькому, але дуже світлому Тбілісі часто зустрічаєш символи солідарності. Уже три з половиною роки тут протестують на підтримку українського народу і проти агресивної політики рф. Але грузини не забули й про іншу війну. Біля Великої синагоги вже багато років стоїть велика ханукія. Та сьогодні це не святковий символ, а стіна пам’яті: вся поверхня обклеєна портретами, наліпками, побажаннями івритом, жовтими стрічками. Обличчя викрадених і вбитих, імена солдатів, короткі молитви. Ханукію перетворили на народний меморіал — щоб не дозволити війні розчинитися в інформаційному шумі. За кілька кварталів — ще один знак солідарності: на фасаді три прапори. Зверху — Грузія, нижче — Ізраїль та Україна. Це мова вулиці: кому тут співчувають, з ким себе ототожнюють. Три країни поєднує досвід життя поруч із великими загрозами та розуміння, що безпека залежить і від власної стійкості, і від союзів. Зв’язок «Грузія — Ізраїль» виник не раптово. Грузинські євреї — одна з найдавніших діаспор у світі: понад дві тисячі років історії на цій землі, власна мова (ківрулі), громади у Тбілісі, Кутаїсі, Оні. У ХХ столітті саме звідси почалася одна з ключових сторінок радянської алії: знаменитий лист 18 грузинських євреїв з відкритою вимогою права на виїзд став поштовхом до великого виходу у 1970-х і 1990-х. Тому майже в кожній тбіліській родині сьогодні знайдеться родич в Ашдоді, Бат-Ямі чи Рішон-ле-Ціоні. Це не «зовнішня тема» — це дуже особисте. Стосунки держав також досить тісні. Після здобуття незалежності Тбілісі та Єрусалим швидко налагодили співпрацю — від туризму й медицини до оборонних проєктів (так, інколи з паузами через зовнішній тиск, але мости не спалили). Грузинське суспільство, попри внутрішні суперечки, традиційно тепло ставиться до євреїв; побутовий антисемітизм тут відчутно нижчий, ніж у більшості країн Східної чи Західної Європи. І це видно не з рапортів, а з голосу вулиць: ніхто не зрізає наліпки з ханукії, не замальовує прапори, не зриває меморіальні фотографії. Операції, прем’єри, посередники — усе це змінюється. Але є речі, яких у Тбілісі можна торкнутися руками: символи, що стали пам’яттю. Саме тому ця ханукія — дзеркало стосунків Грузії та Ізраїлю. Тут не бояться назвати добро добром, а зло злом. І це, мабуть, найважливіше в часи, коли півсвіту говорить ухильно. джерело: https://www.facebook.com/Nevzlin

“Я недостатньо гарна”,“У мене нічого не вийде”,“Інші кращі за мене”,“Я товста”…Звучить знайомо? Це не чужі слова. Це ми говоримо собі самі. І часто — щодня.📌 Що таке самобулінг?Це внутрішній процес, коли ми принижуємо себе критикою, порівняннями, знеціненням. Ми стаємо для себе тим самим “булером”, від якого так хочемо захиститися ззовні.🌱 Чому так відбувається?– Досвід критичних батьків чи вчителів: “Ти могла б краще”– Порівняння себе з іншими у соцмережах– Культ “ідеального тіла” й нереальні стандарти краси– Внутрішня установка: “люблять лише ідеальних”🧠 Але є інша сторона — самопідтримка.Вона починається не з великих досягнень, а з маленьких кроків:✔️ Замінити “Я товста” на “Моє тіло — живе і підтримує мене щодня”✔️ Замість “Я нічого не вмію” — “Я ще вчуся”✔️ Запитати себе: “А що б я сказала подрузі у такій ситуації?”✔️ Помічати маленькі перемоги (навіть просто те, що сьогодні встала з ліжка і пішла у свій день)⚖️ У світі, де зовнішній тиск тільки зростає, важливо навчитися ставати для себе опорою, а не ворогом.🤍 Самопідтримка — це не про егоїзм. Це про виживання. Бо внутрішній голос може бути не лише жорстким критиком, а й тим, хто дає сили рухатися далі.❓А ти коли востаннє сказала собі щось добре про своє тіло та про себе? джерело: InstitutPsihoterapiiResurshttps://www.facebook.com/tetana.gordienko.

Моторошна подія в Yad Vashem: World Holocaust Center, Jerusalem: 5 000 000 з 6 000 000 євреїв, убитих під час Голокосту, вже задокументовано.Після десятиліть невпинної роботи база даних продовжує зростати, наближаючи нас до того, щоб повернути кожній жертві ім'я, історію, частинку світла.Нацистські вбивці прагнули не лише вбити, а й стерти всі сліди свого існування. Вони зазнали невдачі. Хоча багато імен можуть ніколи не бути знайдені, ми пам'ятаємо. Світ пам'ятає.........джерело: https://www.facebook.com/IsraelinUkraine

В Ізраїлі проходять навчання кілька груп українських фахівців з громадської безпеки, організації та розвитку системи травматології та подолання наслідків катастроф. Навчання відбувається в рамках гуманітарної допомоги Посольства Ізраїлю в Україні та Ізраїльської агенції з міжнародного співробітництва та розвитку MASHAV

«Кришталева ніч» (Kristallnacht або Ніч розбитих вітрин) — це погром, організований нацистами по всій території Німеччини та Австрії 9–10 листопада 1938 року. Назву «Кришталева ніч» подія отримала через безліч уламків вітрин єврейських крамниць, розбитих під час нападів.Офіційним приводом до початку погромів стало вбивство німецького дипломата Ернста фон Рата, співробітника посольства Німеччини в Парижі, єврейським юнаком-біженцем на ім’я Гершль Гріншпан 7 листопада 1938 року.9 листопада фон Рат помер від отриманих поранень. У ту ж ніч керівники нацистської партії зібралися в Мюнхені, щоб відзначити річницю невдалого путчу Гітлера 1923 року. Міністр пропаганди Йозеф Геббельс заявив присутнім, що настав час «ударити по євреях». Після цього нацистські лідери розіслали по країні вказівки: удавати, ніби влада не причетна до погромів, але фактично сприяти їм.Вже за кілька годин розпочалися насильства. Єврейські магазини були розграбовані, їхні вітрини — розбиті. Сотні синагог і єврейських домів спалено. Десятки тисяч євреїв зазнали нападів, знущань і арештів. Близько 30 000 єврейських чоловіків — переважно заможних і шанованих членів громад — було відправлено до концтаборів Дахау, Заксенгаузен і Бухенвальд, де їх катували, а багато хто загинув. Під час самих погромів убили близько 90 євреїв.Після «Кришталевої ночі» нацисти розпочали ще суворіше переслідування. Прискорився процес конфіскації єврейського майна («аризація»); єврейську громаду змусили сплатити «штраф» у розмірі одного мільярда рейхсмарок — нібито як компенсацію за смерть фон Рата. Також у Німеччині створили Центральне бюро єврейської еміграції (Zentralstelle für jüdische Auswanderung), яке мало «заохочувати» євреїв залишати країну.Світова спільнота — включно із західними державами та навіть Радянським Союзом — була шокована подіями «Кришталевої ночі». Унаслідок цього деякі країни відкрили свої кордони для більшої кількості єврейських біженців.Джерело: Encyclopedia of the Holocaust, in Association with Yad Vashem, Dr. Robert Rozett, Dr. Shmuel Spector, Jerusalem Publishing House Ltd., 2000.

Чи доводилося вам отримувати повідомлення від своїх друзів у Facebook із проханням перерахувати гроші або повідомлення «Не відповідайте мені – мене зламали»?Щоб ви не потрапили в подібну ситуацію, ми підготували кілька корисних порад:

Ізраїльська агенція з міжнародного співробітництва та розвитку  за сприяння Посольства Держави Ізраїль в Україні провела навчання представників  за темою «Безпека та суспільство».Під час навчання представники Національної Поліції України ознайомилися з протоколами роботи Ізраїльської Національної Поліції. Особливим фокусом уваги стало вивчення ізраїльського досвіду кризового реагування, волонтерської діяльності та підтримки місцевих спільнот. Делегація ознайомилася з успішними проєктами — “Місто без насильства” та “Міський поліцейський”.Отримані знання та досвід покликані зробити більш безпечним українське громадське середовище.джерело: IsraelinUkraine

Екстрена медицина та медицина катастроф наразі дуже актуальна в Україні. Ізраїльська агенція з міжнародного співробітництва та розвитку MASHAV за сприяння Посольства Держави Ізраїль в Україні навчає українських фахівців цієї галузі медичної допомоги. З 26 жовтня по 11 листопада 2025 р. в Ізраїлі знаходилися українські фахівці, що пройшли курс “Розробка та організація системи травматології. Масові події травматичного характеру.” Під час курсу учасники ознайомилися із побудовою системи кризового реагування в Ізраїлі та побували в передових медичних центрах Helmsley Rehabilitation Center, Rambam Health Care Campus - Hospital, а також ознайомилися з роботою Національної служби швидкої медичної допомоги Ізраїлю Magen David Adom.

Володимир (Мордехай-Зеев) Аронович Хавкін (1860–1930) — видатний бактеріолог, імунолог і епідеміолог, який увійшов в історію як творець перших у світі вакцин проти холери та чуми — хвороб, що забирали мільйони життів. Хавкін народився в Одесі в єврейській родині. У юності він був залучений до революційного руху «Народна воля», за що двічі відраховувався з університету й зазнавав арештів. Отримавши освіту в Одеському університеті, він, через неможливість знайти роботу в Російській імперії, емігрував.У 1888 році Хавкін почав працювати в Інституті Пастера в Парижі. На тлі п’ятої пандемії холери він у найкоротші строки (близько трьох місяців) розробив першу ефективну вакцину. Він отримав високoактивну культуру збудника, послідовно пропускаючи її через тварин, а потім ослабив бактерії нагріванням. Щоб довести її безпечність і дієвість, він першим випробував вакцину на собі, ввівши дозу, що багаторазово перевищувала норму.У 1893 році, на запрошення британської адміністрації, Хавкін вирушив до Індії, де холера лютувала у величезних масштабах. Він організував масову вакцинацію (прищепив понад 42 тисячі людей), що призвело до різкого зниження захворюваності та смертності. У 1896 році, коли в Бомбеї спалахнула чума (Чорна смерть), Хавкін за один місяць розробив і виготовив протичумну вакцину. І знову він ввів смертельну дозу собі, доводячи її ефективність. За свою працю в Індії він отримав прізвисько «Махатма Хавкін» («велика душа Хавкін») і був нагороджений титулом кавалера-компаньйона Ордена Індійської імперії королевою Вікторією.Наприкінці життя Володимир Хавкін став переконаним прихильником релігійного способу життя, вбачаючи в ньому єдиний захист від асиміляції. У 1916 році він опублікував працю «Апологія ортодоксального іудаїзму» (A Plea for Orthodoxy), у якій із науковою ясністю й логікою обґрунтував цінність юдаїзму та виконання заповідей Тори як умови збереження єврейського народу.Хавкін помер у 1930 році в Лозанні. Усе своє значне майно він заповідав на створення фонду допомоги єшивам і талмуд-торa Східної Європи, який існує й досі. У Мумбаї (колишній Бомбей) його ім’я носить Центральний інститут імунології.джерело: toldot.com

Поряд з другом можна відчувати себе безпечно та комфортно ділившись спогадами, таємницями та, навіть, травматичним досвідом...Але друг/подруга не є психотерапевтом... Він може слухати і радити, в той момент, як інший буде слухати і запитувати.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs