У ці непрості часи кожне слово віри, кожен символ свободи має особливе значення. Видання Аґади українською мовою – це не лише можливість глибше відчути дух Песаха, а й важливий крок у збереженні єврейської традиції та культури в Україні.Ця книга об’єднує покоління, нагадує про силу пам’яті та дарує світло надії. Нехай вона стане справжнім путівником у святкуванні Песаха, допоможе нам усім відчути єдність та зв’язок із нашою великою історією.Видання здійснене під егідою Головного рабина України Моше Реувена Асмана. Завдяки керівнику проєкту Мір'ям Хасін та дизайнеру Алексу Флейшеру ця мрія Громади стала реальністю.Свобода починається зі знання. חג פסח שמח!

33 дні окупації, сотні життів, обірваних жорстокістю росіян. Понад 420 мирних людей були вбиті та закатовані, більше 2,5 тисяч будівель – зруйновані.Цей біль не забудеться. Цей злочин не залишиться без відповіді. Вічна пам’ять загиблим!

Уся наша громада щиро радіє та пишається Вашим досягненням — отриманням в Ізраїлі ступеня фінансового радника!Це важливий крок, що свідчить про Вашу наполегливість, знання та прагнення служити іншим з користю та мудрістю.Бажаємо Вам подальших успіхів, нових вершин і реалізації всіх задумів!Нехай ця нова сторінка принесе благословення Вам, Вашій родині та всій спільноті.З повагою та теплом,Ваша громада.

Історія магазину «Зінгер» у Києві.Магазин «Зінгер» у Києві був частиною всесвітньо відомої компанії Singer, яка спеціалізувалася на виробництві швейних машин. У кінці XIX — на початку XX століття ця компанія відкривала свої представництва в різних містах світу, включаючи Київ.Будівля магазину «Зінгер» у Києві була зведена в початку XX-го століття та розташовувалася на одній із центральних вулиць міста. Ця споруда вражала архітектурою та стильним оформленням вітрин, що відповідало іміджу компанії.Магазин виконував дві функції:Продавали швейні машини Singer – як для домашнього використання, так і для швейного виробництва.Надавали сервісне обслуговування – клієнти могли ремонтувати свої машинки та купувати запчастини.Після більшовицького заколоту влада націоналізувала власність іноземних компаній, включаючи магазини «Зінгер». Внаслідок цього магазин закрили, а його приміщення передали під інші потреби.Однак самі швейні машинки «Зінгер» ще довго залишалися популярними в совку, оскільки були дуже надійними. Навіть сьогодні їх можна знайти у старих будинках і музеях.Цікаві факти:Київський магазин «Зінгер» був частиною розгалуженої мережі, подібні магазини також були в Одесі та Варшаві.Будівля київського магазину мала вишуканий архітектурний стиль у стилі модерн.Частина приміщень «Зінгера» у Києві збереглася до наших днів, хоча їхнє первісне призначення давно змінилося.

9 нісана 5699 року (28 лютого 1939 року) – Заарештовано рабі Леві-Іцхока Шнеєрсона, батька Ребе.О першій годині ранку, у квартиру рабі Леві-Іцхака на Бригадній вулиці, 13, у Дніпропетровську увірвалися представники НКВС. Після багатогодинного обшуку вони забрали книги, папери, рукописи і повели самого рабі. Усі спроби дружини дізнатися, де він перебуває, довго залишалися безуспішними.Влада вбачала в ньому людину, яка спонукає всі єврейські починання в СРСР і займає місце тодішнього Ребе – рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), який 1927 року був змушений емігрувати з СРСР, і щосили намагалася довести, що його дії спрямовані проти них. Рабі Леві-Іцхака звинувачували в тому, що під час будівництва мікви (басейну для ритуальних обмивань) він, нібито, привласнив частину суспільних грошей, а один зі свідків показав, що в день свята Сімхат-Тора в будинку рабина збирали пожертви для родин маршала Тухачевського і Бухаріна (!). Щоправда, на очній ставці з рабі цей свідок від своїх слів відмовився, заявивши, що дав неправдиві свідчення під тиском.Рабі Леві-Іцхака переводили з в'язниці до в'язниці та утримували у важких умовах – одного разу його протримали в карцері протягом 32 днів, але він так і не визнав за собою жодного з обвинувачень, які йому намагалися нав'язати.Після кількох місяців розслідування влада вирішила вислати його подалі від інших євреїв, у Казахстан.

10 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Війна єгипетських первістків.У суботу перед Виходом з Єгипту первістки єгиптян, які обіймали високі посади в уряді і серед жерців, зійшлися в кривавій битві із загонами фараона. Вони намагалися змусити фараона відпустити євреїв на волю і тим самим запобігти прийдешній страті – смерті первістків.10 нісана 2847 року (1274 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) пророчиці Мірьям, сестри Моше й Аѓарона.Моше, Аѓарона і Мірьям називають трьома вождями Виходу. Всі вони були дітьми глави коліна Леві Амрама і Йохевед, причому Мірьям була старшою дитиною і, саме вона привела доньці фараона годувальницю для хлопчика знайденого в річці. У Торі вона згадується під ім'ям акушерки Пуа, яка відмовилася виконувати наказ фараона про вбивство єврейських хлопчиків (друга згадана там же акушерка Шифра – її мама Йохевед).Мірьям – найбільша з пророчиць, – була дружиною глави коліна Йеѓуди Калева і прабабусею Бецалеля, предка царя Давида. У заслугу Мірьям ставиться поява чудодійного колодязя, який супроводжував євреїв під час їхніх поневірянь у пустелі та зник після її смерті.Велика пророчиця Мірьям пішла з цього світу під час мандрівок євреїв пустелею і була похована в Кадеші.10 нісана 2488 року (1273 рік до н.е.) – Перехід євреїв через річку Ярден (Йордан).За три дні після того, як двоє розвідників вирушили в Єрихон, євреї приготувалися до вступу в Ерец-Ісраель, яка була обіцяна їм Всевишнім. На чолі процесії рухався Ковчег Заповіту, який несли священики-коѓени, і тільки-но вони увійшли у води Ярдена, як річка зупинилася, розділившись на частини, як 40 років тому, під час переходу через Чермне море.

11 нісана 5030 року (4 квітня 1270 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Нахмана (Рамбан, Нахманід).Рабі Моше бен Нахман, відомий також як Рамбан (Раббейну Моше бен Нахман), Рабі Моше Геронді та Бонаструг да Порта – видатний коментатор Тори, каббаліст, філософ, вчений і єврейський лідер – народився в іспанському місті Герона (Жерона) і прожив тут більшу частину життя. Він походив зі знатного єврейського роду Іцхака бен Реувена Албарджелоні (з Барселони), був двоюрідним братом головного рабина Каталонії рабина Іони бен Авраґама Ґероні і після його смерті аж до від'їзду в Ерец-Ісраель (1267) був головним рабином Каталонії. На життя рабі Моше заробляв, як і багато великих рабинів, лікуванням.1263 року арагонський король Хайме I нав'язав у Барселоні публічний диспут рабі Моше з вихрестом Пабло Крістіані. Рамбан погодився брати участь у диспуті за умови, що йому буде дозволено висловлюватися абсолютно вільно, не побоюючись кари за це. Король прийняв його умову, а після диспуту, що тривав чотири дні, з похвалою відгукнувшись про аргументацію Нахманіда: «Я ніколи не чув такого прекрасного захисту такої несправедливої справи», подарував йому 300 динарів. Утім, через деякий час рабі Моше був змушений тікати з Іспанії до Ерец-Ісраель.Прибувши до Єрусалима, він виявив там лише двох (!) євреїв – фарбаря шкір і його сина, проте зусиллями рабі Моше незабаром у місті вже був міньян (десять дорослих чоловіків, потрібних для публічної молитви) і повноцінна громада.Припускають, що саме Рамбан послав до Іспанії примірник основоположної праці з каббали – книгу «Зоѓар». Книга була оприлюднена рабі Моше де Леоном і справила величезне враження на вчених і мудреців, ставши однією з найдослідженіших і найобговорюваніших праць з іудаїзму.Місце поховання рабі Моше бен Нахмана невідоме, за різними думками, воно розташоване в Хайфі (поруч із могилою рабі Єхіеля з Парижа), Акко, Єрусалимі та Хевроні (неподалік від печери Махпела – місця поховання патріархів).11 нісана 5390 року (24 березня 1630 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Єшаяѓу бен Авраѓама ѓа-Леві Горовіца (Шла).Рабі Єшаяѓу, також відомий під акронімом Шла (за назвою головної його праці – «Шней лухот ѓа-бріт» – «Дві скрижалі заповіту»), був представником відомої сім'ї Шефтель та навчався в єшивах рідної Праги, Любліна та Кракова. Він був головою бейс-діну (суду) в Дубно, Острозі, Франкфурті-на-Майні та Празі. Потім він переселився в Ерец-Ісраель, де став рабином ашкеназької громади Єрусалима. Через деякий час рабі Шла був заарештований турецькою владою, викуплений громадою за великі гроші і переселився в Цфат, а потім у Тверію, де жив до останнього дня. Його могила розташована неподалік від могили Рамбама, шанується досі.11 нісана 5662 року (18 квітня 1902 року) – День народження Ребе (рабі Менахема-Мендела Шнеєрсона).Ребе народився в Миколаєві і названий на честь свого діда, третього ребе – ребе Цемах Цедека. У його день народження тодішній Ребе – рабі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) – відправив його батькові, рабі Лейві-Іцхоку, шість телеграм, що містили благословення, привітання і вказівки, пов'язані з народженням дитини та її вихованням. Зокрема ребе Рашаб рекомендував, щоб для немовляти вже приготували кіпу та таліт-катан, і порадив уважно стежити за тим, щоб малюкові від самого народження робили нетілат ядаім (обмивання рук) перед годуванням.

12 нісана 2449 року (1311 рік до н.е.) – Завершення освячення Переносного Храму і початок його роботи в повноцінному режимі. 

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) – День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» – «син Маймона»), народився в іспанській Кордові у шляхетній та відомій сім'ї нащадків царя Давида й укладача Талмуду рабі Йеѓуди ѓа-Насі.Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови й один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його сім'ї довелося тікати з Кордови – місто захопили ісламські-фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років сім'я поневірялася Іспанією і нарешті осіла в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць – коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але 1165 року вони залишили Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони плили, врятувалося від бурі, нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відбула до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат – Давид бен Маймон – торгував дорогоцінним камінням, і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії, і Давид потонув (євреї, які живуть в Індії, запевняють, що не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена і Рамбаму довелося шукати прожиток одразу для двох сімей. Він став лікарем і врешті-решт був призначений одним з особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книжки «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей – 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи велике листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки перевезли в Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об'єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.

З ініціативи Головного рабина України Моше Реувена Асмана було організовано масштабну видачу святкових наборів до Песаху для всіх вірян нашої громади. Ця благословенна справа  дозволить кожному, від наймолодших до найстарших, відчувати себе частиною великої духовної родини, зберігаючи традиції та святковий дух Песаху. Завдяки цій ініціативі, ми можемо разом зустріти свято, підтримати один одного та зміцнити нашу віру і єдність. 

Субота перед святом Песах називається Шабат аГадоль (івр. «Велика субота»).Перша Велика субота відбулася незадовго до Виходу з Єгипту і припала на 10 Нісана. Кожна єврейська родина отримала вказівку привести додому вівцю для принесення в жертву. Єгиптяни обожнювали вівців, але євреї не боялися їхнього гніву — вони повністю покладалися на Б-га. В ту суботу вони вперше проявили тверду віру, подолавши рабський страх, і за це були нагороджені Божою охороною.Пам'ять про це чудо відзначається саме в суботу перед Песахом, а не 10-го Нісана — календарну дату цього події. Це пояснюється тим, що Всевишній здійснив чудо і врятував євреїв від небезпеки, яка виникла через те, що вони протягом всіх років життя в Єгипті дотримувалися суботи.Також у цей день, через багато років, сталося сумне подія в єврейській історії. 10 Нісана померла старша сестра Моше Рабену, Мірьям, і євреї втратили джерело живої води.