Кличко повідомив про термінове розгортання штабів для ліквідації наслідків російських ударів по КиєвуМер Києва зранку приїхав до мешканців будинків, що постраждали внаслідок чергової російської атаки. Він поспілкувався з людьми та оглянув роботу штабів з ліквідації наслідків обстрілів.▪️У Святошинському районі штаб розгорнуто  за адресою: Кільцева дорога, 1-Б.▪️У Шевченківському районі штаб працює  за адресою: вул. Лагерна, 40.Кличко зазначив, що у штабах можна:▪️подати заяву на одноразову матеріальну допомогу від міста у розмірі 10 000 грн;▪️звернутися за компенсацією 40 000 грн на оренду житла, яку також надає столиця;▪️отримати консультацію щодо державної програми «єВідновлення».Штаби розгортаються і в інших районах Києва. Актуальна інформація оновлюється на .

Сьогодні, у самому серці столиці — на Поштовій площі — малюки-засновники Києва вбралися в урочисті вбрання до Дня Європи.Ці символічні постаті — Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь — стали маленькими послами дружби, єдності та європейських цінностей. Їхнє святкове вбрання — це ніжне нагадування про наш вибір, нашу гідність і нашу приналежність до великої європейської родини.Європа — це не лише географія, це простір свободи, взаємоповаги та спільного майбутнього. І ми, як і наш Київ, як і вся Україна, впевнено йдемо цим шляхом.Зі святом, дорогі друзі! 💛💙

Ознаки, що ви провалились:Емоційні ями - це коли людина попадає у відчай, біль та безсилля. Дуже боляче витримувати ці всі події і здається що куди ще... здається що цьому жаху немає кінця та краю..Посилюється втома, тіки прокинувся, а сил вже немає, або тільки обід, а вже нічого не можу робити, почуваєш себе розбито та зовсім без сил. (Це відбувається в наслідок високої напруги пов'язаної з війною та з ситуаціями невизначеності, а що далі, коли є постійні хвилювання, думки, тривожні новини и таке інше)Дуже сильно посилюється туга за минулим мирним життям до війни, хочеться щоб все повернулося, щоб було мирно в рідних містах, були поряд родини, друзі, колеги, улюблений парк, були цілі домівки та міста, улюблені міста відпочинку і т.і. - Це стає дуже болісно відчуватиБагато тривоги за майбутнє, лякає невизначеність. Є можливість впасти в тотальну тривогу.Бувають моменти, що дуже складно себе опанувати. Сльози ллються потоком, відчувається, що серце зараз розірвіться від болю, або відчуття що це все неможливо вже витримувати, тотальний безвихідь...Активізуються нічні жахи або поганий сонЗ'являється сильна фізична втома, що дуже складно щось робити, буквально немає сил ні на що.Дисоціації, що ти як би не тут, а спостерігаєш за собою якби зі сторони, не має відчуття цілісності души та тіла, або що в якомусь страшному фільмі зараз..Можуть початись проблеми зі здоров'ямПроблем з харчуванням, може зникати апетит, або навпаки людина їсть дуже багатоЕмоційна нестабільністьЩо робить:1. Насамперед, приділити увагу своєму розпорядку, спати повноцінно (спіть, коли це можливо), своєчасно їсти, гуляти та хоч мінімальне фізичне навантаження.2. Приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес3. Плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу4. Лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати)5. Не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів6. Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту7. По можливості, займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо8. Дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин9. Жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор - прекрасний захисний механізм психіки10. Спілкуйтесь з близькими по духу людьми11. Знайдіть щось , що можете робити власним руками (в'язати, вишивати, пекти, ліпити, малювати і т.д.)12. Робіть ті вибори, яки ви здатні зараз робити, не потрібно бути в тривозі, якщо є можливість покращити якось свій душевний стан - зробіть це.13. Пам'ятайте все рано чи пізно завершуєтся, і емоційні ями не виключення, вони циклічно бувають майже у всіх, та вони минають, да вони можуть з'явитися знову, але ці стани проходять, головне не заліпати в цьому.Автор Ольга Кохтенко

21 століття на дворі.Ми носимо в кишені, без перебільшення,весь світ.Маск вигадує назви колоніям на Марсі. Штучний інтелект, не без успіху, намагається вдертися до святая святих — чутливої зони людини, а сама людина не знає елементарних значень слів і станів, які її й визначають.Запитай зараз у практично кожного з нас, що таке агресія, і кожен, без сумніву, відповість — це насильство.Агресія — це насильство — ось так звучить сьогодні будь-яке суспільство.«Не будь агресивним» — слоган-чип, якийце ж суспільство імплантує в кожного з нас.«Не будь живим!» — насправді кричить перелякане і напівживе суспільство.Будь-яка, навіть найрозумніша вікіпедіяна цьому місці бреше, ну або не договорює.Каже, що агресія — це напад.Але ми й програємо штучному інтелекту тому, що ледачі. І від того дурні.Диявол, як завжди, в деталях.Якщо коротко, то gressus — це крок, рух.Це латина.Прогрес — рух уперед.Регрес — рух назад.Агрес — рух до (до чого-небудь).Тобто агресія і є саме життя.Агресія ніколи не була і не є рівною насильству.Точніше, у насильстві багато агресії, читай руху різної наповненості до об’єкта, але і в любові,і в ніжності її також, м’яко кажучи, чимало. Здорова агресія — це рух, наповнений щільною енергією.Немає щільності — немає можливості знайти баланс.Немає почуття балансу — дитина ніколине навчиться ходити.Тобто агресія — це певний спосіб передачі енергії.А ось яким саме стане цей спосіб і якою енергією ми його наповнимо — це наш досвіді наш вибір.Власний.Як завжди, людину і будь-які стосунки руйнуєне агресія, а безграмотне поводження з нею.Злитися не означає не любити.Злитися не означає бути поганим і невихованим, і це також не означає, що поганий сам адресат злості.Злитися не означає байдужість до партнераі стосунків із ним.Злитися не означає бути неадекватним.Злість — це показник того, що хтось занадто близько підійшов до ваших кордонів.Це один зі способів захисту. Захисту всього.Це інструмент.Це спосіб показати, що вам боляче, страшно і, можливо, соромно.Злість — це енергія і збудження.Придушена злість — це завжди зґвалтоване збудження.У тому числі й сексуальне.До речі, відсутність збудження в парі теж звідти.Коли на агресію в парі накладено табу, секс у ній стає млявим подружнім обов’язком.Злість у стосунках — це не показник того, що її джерело хоче ці стосунки зруйнувати, часто навпаки.Це спосіб звернути увагу на біль, на страх і на небажання йти.Злість, висловлена вчасно, за адресоюі в екологічній формі — це творче почуття.Злість ущільнює, наповнює, створює форму.Вона робить людину ясною, видимою і опорою.Спертися можна лише на живого, твердогоі ясного.Тільки.У цьому житті, щоб зробити вдих і видих,для початку потрібно народити імпульс і пітиза ним, наповнивши ці кроки щільністю.Задайте собі, майже, саме головне питання цього життя-навіщо ви зупиняєте людину поруч в бажанні мати цей імпульс?Від близьких, до держави.І ще.Якщо ми не вміємо висловлювати і проживати рух, потужний, прямий і наповнений злісною щільністю, ми так само не зможемо якісно проживати і висловлювати інший рух —рух любові та ніжності.Тобто якщо ми не дозволяємо собі злитися,ми не можемо глибоко і цілісно любити.Ігор Ларин

14 іяра 2448 року (1313 рік до н.е.) – У євреїв, які пішли з Єгипту, закінчилася маца.Йдучи з Єгипту, євреї захопили з собою тісто, що не встигло зійти, з якого вони виготовляли прісні коржі – мацу. Припасів вистачило на 60 порцій, тож 14 іяра, через місяць після Виходу, євреям стало нічого їсти. Вони звернулися до Моше зі скаргами на відсутність їжі, і Всевишній пообіцяв, що він дасть євреям «небесний хліб» – ман.14 іяра 2449 року (1311 до н.е.) – Песах-шені (другий Песах).Цього дня євреї, які перебували в момент Виходу в стані ритуальної нечистоти (наприклад, Мішаель і Ельцафан, які переносили тіло Йосефа), змогли очиститися і принести великодні жертви.Важливим уроком цього свята є те, що нічого не втрачено і Всевишній дає нам ще один шанс виконати наш обов'язок.14 іяра приблизно 3900-4000 року (II століття) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра Баал ѓа-Нес (Меїр-Чудотворець).Рабі Меїр належав до четвертого покоління таннаїв (мудреців – укладачів Талмуду). Він був нащадком герів – людей, які прийняли іудаїзм (у Талмуді сказано, що його предком був імператор Нерон, той самий палій Риму), але рабі Меїр зміг стати одним із найбільших мудреців в історії єврейського народу. Його вчителем був рабі Аківа, але він також навчався в рабі Ішмаеля бен Еліша та рабі Еліші бен Авуа (Еліша-Ахер) і був сойфером, тобто заробляв на життя переписуванням священних текстів (до того ж він володів унікальною пам'яттю і міг по пам'яті відновити будь-який сувій Писання з усіма особливостями правопису).Рабі Меїр був одним із тих п'яти учнів рабі Аківи, яким рабі Йеѓуда бен Бава передав смиху. Сміха (буквально «покриття», «покладання рук») – це акт, під час якого авторитетний учитель оголошує учню, що відтепер той теж має право самостійно виносити алахічні рішення будь-якого рівня складності та відповідальності; наприклад, такі як присудження до штрафів, про які відомо, що не кожен суддя може їх призначати. Отримавши сміху, учень сам ставав авторитетним рабином і своєю чергою міг передати сміху своїм майбутнім учнямЦі п'ятеро були останніми євреями, у безперервному ланцюжку отримання смихи від Моше (у всіх наступних поколіннях рабини просто отримують необхідний обсяг знань, проте процедура смихи, необхідна з формального погляду для підтвердження статусу рабина, вже не проводиться (це все одно що захистити кандидатську дисертацію, але не отримати кандидатську «корочку»)). Спроби відродження зміхута робилися в XVI столітті, і зараз рабини Ерец-Ісраель роблять другу спробу відродження традиції, але поки що це визнано не всіма.За часів гонінь імператора Адріана рабі Меїр був змушений тікати з Ерец-Ісраель, а після повернення став одним із голів Санѓедріна, що розташовувався в місті Уша. У Талмуді налічується 335 ѓалахот (законів) і висловлювань, що належать рабі Меїру, хоча всі вони починаються зі слів «інші кажуть» (як наслідок конфлікту рабі Меїра з іншими мудрецями). Свої виступи та уроки рабі Меїр рясно оснащував дотепними притчами, і його слухачі підрахували, що тільки про лисиць він знав понад 300 притч!Його дружиною була Брурія дочка рабі Хананії бен Традьона, надзвичайно мудра жінка, єдина жінка, чиє ім'я згадано на сторінках Талмуда. Починаючи з XVIII століття майже в кожному єврейському домі можна було знайти «кухоль Меїра Баал ѓа-Нес», куди господиня будинку опускала дрібну монету перед запалюванням суботніх свічок.Могила рабі Меїра розташована в Твері, на березі озера Кінерет, згідно з його заповітом, щоб «хвилі, що омивають Землю Ізраїлю, омивали камені його могили»14 іяра 5662 року (21 травня 1902 року) року) – Друге ув'язнення попереднього Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц).Ребе, який на той час був керівником єшиви «Томхей-Тмімім», був заарештований за доносом, в якому йшлося про те, що в єшиві утримуються студенти, які за хабар ухиляються від служби в армії.Через 9 днів поліцейський приніс повідомлення про те, що проти Ребе немає жодних обвинувальних доводів.chabad.odessa

15 іяра 2448 року (1313 рік до н.е.) – Євреї прибули на стоянку в Мару і отримали заповідь про суботу. Цього ж дня вперше випав ман (манна небесна) – «небесний хліб», яким євреї харчувалися всі 40 років перебування в пустелі.

*17 іяра 5553 року (29 квітня 1793 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єхезкеля бен Єѓуди Ландау (Нода б'Єѓуда).Рабі Йехезкель народився в містечку Опатув у поважній і шанованій сім'ї – його батько був одним із керівників Вааду чотирьох земель (керівного органу польського єврейства). Він навчався в Бродах, а потім очолював громади Бродів, Ямполя і Праги (тут, крім громади, він також очолив і одну з найбільших єшив того часу).Рабі Йехезкель Ландау відомий також як рабі Нода б'Йеѓуда («Відомий в Юдеї») – за назвою однієї зі своїх праць, але не меншу важливість представляє інший його твір «Ігере шалом» («Послання миру»). У ньому він спробував примирити двох найвизначніших європейських рабинів того часу – рабі Яакова Емдена з Альтони і рабі Йонатана Айбешица з Праги, конфлікт між якими погрожував розколоти єврейський народ.*17 іяра 5560 року (12 травня 1800 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Моше-Хаїма-Ефраїма бен Йехіеля із Судилкова.Рабі Моше народився в Меджибожі в сім'ї рабі Єхіеля Ашкеназі та ребецн Аделі (Ѓодл) – доньки засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.Баал Шем-Тов ніжно любив свого онука і дуже високо цінував його здібності до навчання. Після того, як дідусь пішов із цього світу, рабі Моше навчався в його учнів Межерицького магіда рабі Дов-Бера та рабі Яакова-Йосефа з Полонного – найстарішого учня Баал Шем-Това.Закінчивши навчання, рабі Моше оселився в містечку Судилків, де був головою громади. У Меджибіж (де залишився його молодший брат, рабі Борух) він повернувся незадовго до смерті.Його могила розташована неподалік від могили рабі Баал Шем-Това.chabad.odessa

*18 іяра приблизно 3880 року (120 рік н.е.) – Закінчилася епідемія, що лютувала серед учнів рабі Аківи.За чотири з гаком тижні, що минули від дня Песаха, епідемія встигла занапастити 24 тисячі учнів рабі Аківи. Всі вони були великими мудрецями і знавцями Тори, а загибель наздогнала через те, що, за словами Талмуда, «вони не поважали один одного».На 33-й день рахунку омера епідемія припинилася, і загроза розриву ланцюжка безперервного передання Тори від Моше-рабейну минула (рабі Аківа був главою покоління, і в нього навчалися ті, хто мав надалі очолити єврейський народ). Це і стало однією з причин того, що 33-й день рахунку омера («Лаг ба-Омер» на івриті) було оголошено святковим днем.*18 іяра приблизно 3900-3950 року (II століття н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шимона бар Йохая (Рашбі).Рабі Шимон бар Йохай, так само відомий під акронімом Рашбі, поряд із рабі Меїром (див. 14 іяра) належав до четвертого покоління таннаїв (мудреців – укладачів Талмуда), і був одним із найвизначніших єврейських законовчителів, автором «Сифрей» – однієї з книг, що доповнюють Талмуд.Рабі Шимон навчався у раббана Гамліеля II і рабі Йеѓошуа бен Хананії, а потім у рабі Аківи. Навіть коли рабі Аківа потрапив до в'язниці за порушення заборони викладати єврейський закон, рабі Шимон відвідував його і продовжував брати в нього уроки. Рабі Аківа дуже цінував його і звів рабі Шимона і рабі Меїра в сан рабі (потім повторну смиху вони отримали від рабі Йеѓуди бен Бави). Крім того, в кабалістичних книгах повідомляється, що рабі Шимон був одним із втілень Моше-рабейну.За різкий відгук про римлян, про який владі стало відомо внаслідок доносу, рабі Шимон був засуджений до смертної кари, і протягом 13 років переховувався разом із сином Елазаром у печері.Рабі Шимон був одним із найвидатніших каббалістів в історії та автором першої книги з Каббали «Зоѓар» (до цього вся каббалістична інформація передавалася тільки в усній формі, і всі спроби її записати закінчувалися невдачею. Утім рукопис «Зоѓару», було виявлено тільки в XII столітті, і за переказами, його знайшов в Ерец-Ісраель Рабі Моше бен Нахман (Рамбан), який переправив його до Іспанії, де його й опублікував Рабі Моше де Леон).Рабі Шимон покинув цей світ у 33-й день рахунку омера. У день свого відходу він зібрав своїх учнів і провів з ними урок, в якому відкрив їм найглибші таємниці Тори. Після закінчення уроку він попросив їх не засмучуватися з приводу його відходу, бо сьогодні він піднявся на вершину, до якої йшов усе життя. Другим його проханням було – цього дня, на згадку про нього, запалювати багаття.Рабі Шимон і його син Елазар поховані на горі Мерон неподалік від Цфата і в Лаг-ба-Омер туди приходить кілька сотень тисяч євреїв. Там же на Мероні запалюють найбільше лаг-ба-омерівське багаття заввишки у 20-30 метрів.*18 іяра 5332 року (1 травня 1572 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Ісраеля Ісерлеса (Рама).Рабі Моше народився в багатій і шанованій родині одного з лідерів єврейської громади Кракова і з дитячих років вирізнявся видатними здібностями (фамільне прізвисько Іссерліс утворилося від слова «Ісройлес», тобто син прабі Ісраеля). Навчався в люблінській єшиві рабі Шалома Шахни і потім став членом суду (бейс-дін) у Кракові. Рабі Рама очолював засновану ним у Кракові єшиву, учнів якої утримував на власні кошти.Найбільшу популярність рабі Моше принесла його книга доповнень до зводу законів «Шулхан арух» рабі Йосефа Каро. Річ у тім, що, будучи сефардським євреєм, рабі Каро уклав книжку, спираючись на сефардські традиції та звичаї, до того ж багато хто з них розходився з традиціями ашкеназьких (європейських) євреїв. Книга рабі Моше якраз і містила вказівки на ашкеназькі традиції. Оскільки «Шулхан арух» перекладається як «Накритий стіл», рабі Рама назвав свою книгу «Мапа» – «Скатертина», і з середини XVI століття «скатертина» стала неодмінною частиною «Накритого столу».Рабі Моше Ісерлес користувався величезною повагою, і після його відходу з цього світу на його могилі зробили напис «Від Моше до Моше не було подібного до Моше» (такий самий напис є на могилі Рамбама (рабі Моше бен Маймона), і там мались на увазі Моше-рабейну і сам Рамбам, тут же напис означав «Від Моше (Рамбама) до Моше (Ісерлеса)...»).До Другої Світової війни тисячі євреїв з усіх кінців Польщі здійснювали паломництво до могили Рама в Кракові на Лаг бо-Оймер.*18 іяра 5792 року (24 травня 1932 року) – Заручини ребецн Шейни, доньки шостого Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц) і Менахема-Мендела Ѓоренштейна, онука четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).Цього дня Ребе Раяц сказав хасидський маймор (трактат, що пояснює деякі положення хасидизму) «Шир ѓа-малот ле-Довід ѓіне ма-тов у-ма-наім».*18 іяра 5764 року (9 травня 2004 року) – Урочисте внесення в одеську синагогу «Хабад Шомрей Шабос» нових сувоїв Тори, написаних коштом членів громади.Уперше за останні щонайменше півстоліття в Одесі з'явилися свої, «одеські» сувої. Святкова процесія, в якій брали участь євреї різного віку, пройшла вулицями міста від будівлі єшиви (де дописували останні літери в сувоях) до синагоги, де відбулися святкові ѓакофот – обходи зі сувоями навколо біми (піднесення, звідки читають Тору), подібно до того, як це робиться в день Симхат-Тора.*18 іяра 5767 року (6 травня 2007 року) – Урочисте внесення в одеську синагогу «Хабад Шомрей Шабос» нових сувоїв Тори, написаних коштом членів громади.Цього дня в Одесі було завершено й урочисто внесено до синагоги 4 (!) нових сувої Тори – подія помітна за мірками будь-якої громади. Святкова процесія, в якій брали участь кілька тисяч людей – євреї різного віку, пройшла вулицями міста від кошерного ресторану «Розмарин» (там дописували останні літери в сувоях, до синагоги), де відбулися святкові ѓакофот – обходи зі сувоями навколо біми (піднесення, звідки читають Тору), подібно до того, як це робиться в день Сімхат-Тора.chabad.odessa

*19 іяра 5053 року (27 квітня 1293 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра бен Баруха (Маѓарам) з Ротенбурга.Рабі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв, і його коментарі слугували важливим джерелом для складання в XVI столітті Зводу життєвих норм єврея – «Шулхан арух».Після сходження 1286 року на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх і все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це був масовий вихід євреїв з Німеччини. Вождем результату став рабі Меїр, якого пізніше заарештували (див. 5 тамуза) і заточили у в'язницю. Оскільки влада зажадала як викуп величезну суму, що дорівнює сумі податку, – мільйон марок, то рабі Меїр заборонив громаді викупити себе, щоб не створювати прецеденту і запобігти здирництву з боку влади (у Талмуді зазначено, що якщо за полоненого просять суму, що значно перевищує розумні межі, то викуповувати полоненого не можна, щоб не спокушати викрадача легким заробітком). Рабі Меїр помер у в'язниці 1293 року, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант рабі Александер-Зіскінд Вімпфен витратив на це всі свої статки). Похований рабі Меїр у Вормсі.*19 іяра 5575 року (29 травня 1815 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Риманува.За матринською лінією рабі Менахем-Мендл походив від знаменитих мудреців рабі Давида ѓа-Леві Таза і Натана-Нета Шапіро.Рабі Менахем-Мендл уперше зустрівся з хасидизмом в 11-річному віці, коли його представили Межерицькому Магідові рабі Дов-Беру, наступникові засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това. В юності він, разом із двома друзями – рабі Яаковом-Іцхаком ѓа-Леві Горовицем («Провидець із Любліна», див. 9 ава) і рабі Ісраелем Офштейном (Кожницький магід), навчався в знаменитого хасидського цадика рабі Шмельке з Нікольсбурга.Далі він навчався в Ліженську в рабі Елімелеха, і після відходу вчителя з цього світу багато хто з його учнів пішов за рабі Менахемом-Менделом, який уже мав репутацію святої людини і чудотворця. Серед учнів рабі Менахема-Мендела були такі видатні хасидські лідери наступного покоління, як рабі Нафталі з Ропшица і рабі Цві-Елімелех з Динова. Щодня рабі Мендл намагався вивчити 18 аркушів Талмуда, і якщо з якихось причин це не вдавалося, наступного дня він намагався заповнити пропущення. На його робочому столі завжди лежав кодекс законів, складений рабі Іцхаком бен Яаковом Альфасі (Ріф), який він постійно вивчав і знав напам'ять – обізнані люди говорили, що рабі Мендл був одним із втілень душі Ріфа.Будучи надзвичайно жалісливою людиною, рабі Менахем-Мендл витрачав усі кошти на благодійність, тож його сім'ї доводилося задовольнятися хлібом і водою.1812 року, коли Наполеон вторгся в Росію, рабі Менахем-Мендл разом зі своїми друзями – Провидцем з Любліна і Кожницьким Магідом спільно молився про те, щоб ця війна призвела до звільнення євреїв та їхнього повернення до Ерец-Ісраель, але їхнє прохання було відкинуте Небесним судом, бо там вирішили, що це покоління не варте Позбавлення.Рабі Менахем-Мендл пішов зі світу того ж року. І цього ж року покинули цей світ і його друзі Провидець із Любліна та Кожницький магід.chabad.odessa

"Бувають миті, коли весь світ заперечує істину, яку ти носиш у собі.Бувають часи, коли ти маєш бути левом. Часи, коли слід злетіти, як орел.Але зараз — ти маєш бути каменем.Тепер ти не маєш здригнутися.Не маєш навіть поглядом визнати існування тих могутніх хвиль, що з гуркотом обрушуються на тебе, прагнучи стерти в пісок, затягнути в глибини океану, змішати з собою.Ти маєш стати твердим, непохитним каменем —тим, що лежить в основі твоєї душі,тим голосом, що долинає з-за меж цієї швидкоплинної реальності,з-за меж часу і простору,і каже: «Вони — ніщо. Немає нікого, крім Нього.»Усе починається з тебе.А потім це стається і в твоєму світі:зовнішня шкаралупа ілюзії тріскає,виявляється істинна реальність,буря зникає, наче її й не було,і всі речі починають промовляти:«Я — не річ. Насправді немає нікого, крім Нього.»" Рабин Цві ФріменІлюстрація — «Ізраїльський Лев»

Історія Януша Корчака — це історія незвичайної мужності, самопожертви та любові перед обличчям немислимих страждань.Будучи завідувачем Варшавського дитячого будинку, Корчак уже довів, що є маяком надії для найуразливіших. Він забезпечував освіту, турботу і безпечний прихисток для єврейських дітей-сиріт у той час, коли світ, здавалося, від них відмовився.Коли прийшли нацисти, відданість Корчака своїм дітям залишалася непохитною.Попри те, що в нього була можливість врятуватися — завдяки пропозиціям підпілля або навіть гестапо — Корчак вирішив залишитися. Він знав: без нього в дітей не буде майбутнього. Його рішення народилося не з обов’язку, а з незламного зв’язку, сформованого роками співчуття й турботи.Він захищав їх не лише від фізичної небезпеки — він оберігав їхні душі, даруючи відчуття гідності й нормальності посеред жаху.🌟Того серпневого ранку 1942 року, коли дітям сказали, що їх везуть до села, настав їхній останній момент невинності.Інструкція Корчака — вдягнути найкращий одяг, йти парами, тримаючись за руки — перетворила цей день на пам’ять про спокій серед хаосу.Він прагнув, аби для них це виглядало як мирна прогулянка, а не похід у смерть. Його роль захисника проявилась у кожному русі: він ішов поряд, тримав за руки, дарував ту турботу, якої вони заслужили до самого кінця.Коли їх вели до табору смерті Треблінка, останній вчинок Корчака став символом вічної любові. Він ішов поруч — не як людина, зламана жахом, а як батько, що тримається за свою людяність.У той момент він став втіленням того, що означає бути батьком для дітей, які втратили все.Його смерть у серпні 1942 року була тихою, разом із тими, кого він до останнього подиху оберігав.Але його спадок — мужність, людяність і любов до тих, у кого не було нікого — продовжує надихати. Він був не просто постаттю історії — він став уособленням цілісного життя, опору злу не зброєю, а співчуттям і турботою. ✨💔Життя й смерть Януша Корчака залишаються одним із найглибших прикладів спротиву та самопожертви в роки Шоа.Його вчинки нагадують: навіть перед обличчям жаху — любов може перемогти. Його спадок живе не лише в пам’яті тих, кого він урятував, але й у спільному нагадуванні про те, що кожна дитина заслуговує на захист, гідність і шанс на майбутнє.