У темні часи, коли страшні епідемії тифу спустошували цілі міста, діяло жорстоке правило: тяжкохворих відправляли помирати в ізоляції. Заражених звозили до спеціального барака за містом, куди нікому не дозволяли входити, крім лікаря, який навідувався туди раз на день.
Не оминула ця доля й рабина міста Миколаєва — раббі Меїра-Шломо Яновського. Лікарі винесли невтішний вердикт: надії немає.
Вікно, що стало межею між життям і смертю
Коли про це дізнався його близький друг, шохет рав Ашер Гроссман, він не зміг просто сидіти склавши руки. Він поспішив до карантинного барака, але охорона перегородила йому шлях — усередину його, звісно, не пустили.
Та рав Ашер не здався. Він обійшов похмуру будівлю, знайшов вікно, яке виходило просто до палати друга, і вирішив діяти єдиним доступним йому способом — силою слова.
Щодня — день у день, тиждень за тижнем — він приходив під це вікно й серед тиші безлюдної околиці вголос читав філософські та глибоко містичні рядки з книги «Танія», а саме послання «Леаскільха біна» — «Щоб дати тобі розуміння».
Про що говорили ті рятівні рядки?
Текст, який годинами лунав за вікном, ніс зневіреній людині надзвичайно важливу думку:
- Немає зла, що сходить згори: усе, що відбувається у світі, є абсолютним, хоча часом і прихованим, добром.
- Справжня віра полягає в усвідомленні того, що світ щомиті твориться з нічого вищою силою добра.
- Зневіра, страх і туга руйнують людину зсередини, тоді як радість та усвідомлення вищого сенсу дарують душевну й фізичну стійкість.
Рав Ашер не знав, чи чує його друг крізь товсті стіни, чи долинає його голос до хворого. Але він продовжував вдихати життя в того, хто помирав, — самим звучанням свого голосу.
Дивовижне зцілення та неймовірне продовження
Сталося справжнє медичне диво: усупереч усім прогнозам лікарів рабин почав одужувати й зрештою повністю подолав хворобу.
Коли він урочисто повернувся додому, його зустрічав радісний натовп. Помітивши попереду свого друга Ашера, рабин підійшов, міцно обійняв його й сказав найголовніше: саме ті слова, що лунали за вікном, прогнали смертельний страх, звільнили його від зневіри та дали тілу сили вижити.
Доля розпорядилася так, що через роки в родині врятованого рабина народився онук, якому судилося стати видатним духовним лідером нашого часу — Любавицьким Ребе.
Ми часто стикаємося з перешкодами, які здаються нездоланними. Але ця історія нагадує: сила людського духу, віра в добрий результат і відмова піддаватися зневірі здатні творити справжні дива там, де медицина й логіка вже безсилі.