Здати кров до Дня захисників і захисниць: у Києві працюватиме хаб «Теплокровні»1-2 жовтня біля метро «Олімпійська» можна буде здати кров у двоповерховому автобусі. На локації також працюватиме інтерактивна виставка, майстер-клас з домедичної допомоги, а також можна буде безоплатно визначити свою групу крові.

Кожен хасид знає: немає нічого солодшого, ніж сидіти за одним столом із Ребе. А коли наставав Сукот і фарбренгени переносилися до легендарної суки біля 770, саме повітря ніби іскрилося особливою, майже відчутною енергією.У перші роки свого керівництва Ребе регулярно проводив фарбренгени просто в суці протягом свята. Там збиралися сотні хасидів, учнів єшив і гостей з різних куточків світу. Згодом, через величезне скупчення людей і неймовірну тісняву, традиція змінилася, і такі масові зустрічі припинилися. Але ті рідкісні й величні роки назавжди залишилися в пам’яті громади. Ось кілька яскравих епізодів із тих незабутніх днів.📖 «Ангел» на даху сукиУ ті роки сука приваблювала найрізноманітніших людей, зокрема й тих, хто з різних причин не наважувався відкрито зайти всередину. Один молодий чоловік із родини, що належала до так званої громади «ангелів» — малахім, яка колись відокремилася від Хабаду, дуже хотів почути слова Ребе, але соромився приєднатися до натовпу.Його рішення виявилося несподіваним: він заліз на дах і ліг просто на схах, щоб слухати через гілки.Та тендітна конструкція суки не була розрахована на таких таємних слухачів. У розпал свята перекриття не витримало, і хлопець із шумом упав просто в центр танцюючих хасидів. На щастя, щільний натовп пом’якшив падіння, і він не постраждав.Ребе навіть не повернув голови в бік гуркоту, лише з легкою усмішкою промовив фразу, яка стала крилатою:«Ангел із небес упав…»Для цього хлопця той момент став поворотним: сьогодні він і вся його родина є відданими хасидами Хабаду.🌧 Між краплями дощу та променями сонцяОсінь у Брукліні вміє випробовувати відданість на міцність. Бувало, що святкові вечори зустрічали присутніх зливами, холодним вітром і важкими хмарами, які заливали суку до останньої дошки.Але щойно Ребе переступав поріг — із сяючою, нічим не затьмареною радістю на обличчі, — сама природа ніби змінювала свій хід. Відомі випадки, коли після одного його слова важкі хмари розступалися, відкриваючи теплий промінь сонця просто посеред осінньої негоди.🧠 Межі незбагненногоСука ставала місцем, де стиралися звичні межі між людським розумом і Вищим знанням. Випадки, коли Ребе під час фарбренгену відповідав на невисловлені запитання, що жили в думках хасидів, або коли саме повітря наповнювалося трепетом від глибоких філософських пояснень про служіння Б‑гові та радість, назавжди увійшли до скарбниці хасидських переказів.Кожне слово, сказане там за келихом лехаїму, несло в собі силу, здатну змінювати життя.💥 Тіснява, що випробовувала на міцністьУ цих фарбренгенів була й інша сторона — сувора фізична реальність бруклінської тісняви. Сука біля 770 ніколи не була розрахована на ті «моря» людей, які прагнули опинитися всередині.Давка, тріск лав, неймовірне скупчення сотень хасидів, які прагнули почути слово Ребе й побачити його погляд, іноді створювали дуже складні умови. Ребе болісно сприймав безглузду тисняву, закликав до порядку, і зрештою саме ці труднощі привели до перегляду формату традиційних фарбренгенів. В історії залишилися лише рідкісні, виняткові зустрічі.🍷 Золотий час, який продовжує житиФарбренгени в суці 770 назавжди залишилися особливою сторінкою в історії хасидського руху. Дощ, що капав за комір, промоклі сидури, потужні хвилі хасидських нігунів і тепло живого спілкування — усе це сформувало покоління людей, для яких радість була вищою за будь-які зовнішні обставини.Сьогодні ця сука живе в пам’яті поколінь. А іскра, запалена там у ті осінні вечори, продовжує вести нас уперед — в очікуванні дня, коли всі зберуться в одній великій суці, на святі, яке вже ніколи не закінчиться.джерело: Любавицький календар

 19 тішрея 5558 року (9 жовтня 1797 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу бен Шломо-Залмана Кремера з Вільно (Віленський гаон).Рабі Еліягу, відомий також як га-Гра (акронім слів га-Гаон рабі Еліягу), народився в містечку Селець, неподалік від Вільно (Вільнюс). Він походив зі знатної рабинської родини (його предком був рабі Моше бен Цві-Нафталі-Гірш Софер Рібкас — автор праці «Беер га-Гола» («Криниця вигнання»), і з раннього дитинства дитина привернула до себе увагу винятковими здібностями. Від нього дуже скоро відмовилися всі вчителі, заявивши, що їм нічому його вчити, і йому довелося займатися вдома, спочатку з батьком, рабі Шломо-Залманом, а потім самостійно. У 5 років юний Еліягу вже повністю вивчив Тору з коментарями, а в 7 років виголосив у Великій синагозі Вільно драшу (промову на тему тижневого розділу Тори), після якої головний рабин міста прийшов до них додому, щоб дізнатися, хто написав хлопчикові текст — він не міг повірити, що семирічна дитина здатна на таке.Окрім Письмової та Усної Тори майбутній гаон (у перекладі з івриту «геній») у процесі самоосвіти приділяв багато уваги Кабалі (теоретичній і навіть практичній), а також вивчав світські дисципліни, зокрема астрономію, геометрію та алгебру.Одружившись у 18 років, він цілком віддався навчанню, і через два роки, подібно до багатьох подвижників того часу, вирушив у так званий галут («вигнання»), тобто протягом п'яти років мандрував єврейськими громадами Польщі та Німеччини. Він уже тоді славився в єврейському світі своєю ерудицією, і рабин Йонатан Ейбеншюц під час своєї знаменитої суперечки з рабі Яаковом Емденом апелював до авторитету Еліягу бен Шломо-Залмана, «слава якого велика в Польщі, Берліні, Ліссі та в усіх місцях, де він мандрував». Повернувшись додому, молодий чоловік оселився у Вільно, де й прожив до кінця життя.Відмовившись обійняти посаду рабина, він присвятив життя вивченню Талмуду, ведучи аскетичний та усамітнений спосіб життя. За розповідями синів, він спав не більше двох годин на добу й лише по пів години за один раз. Кожну хвилину, витрачену не на вивчення Тори, він заносив до спеціального записника й перед Йом-Кіпуром каявся за кожну з них. При цьому кількість таких хвилин за рік ніколи не перевищувала 180 (тобто 3 годин на рік)! Він не обіймав жодної громадської посади, і громада Вільно призначила йому невелике щотижневе утримання.Віленський гаон став найбільшим авторитетом Східної Європи, і коли в Білорусі та Литві з'явилися перші хасиди, шкловська громада запитала його думку щодо ставлення до нової «секти». Гаон закликав до непримиренної боротьби з хасидами, і 1772 року від його імені в усіх віленських синагогах під звуки труб і при запалених свічках хасидів було піддано херему (відлученню від громади).Так Вільно стало центром опозиції хасидизму. Двічі керівники білоруських хасидів — рабі Менахем-Мендл із Вітебська та Шнеур-Залман із Ляд (Алтер ребе) — робили спроби зустрітися з гаоном, щоб переконати його в тому, що хасидизм не суперечить традиційному юдаїзму. Але він відмовився їх прийняти, і коли вони прийшли до нього, він — поважний і шанований рабин — виліз через віконце заднього двору й поїхав із міста, відмовившись повертатися туди доти, доки в ньому перебувають хасиди!У 1783 році рабі Еліягу бен Шломо-Залман вирішив поїхати до Ерец-Ісраель із наміром згодом викликати туди всю родину. Після короткого перебування в Ерец-Ісраель з невідомих причин він повернувся до Вільно.Віленський гаон сприяв створенню типу литвака (литовсько-білоруського єврея) і мітнагеда (противника хасидизму). Його правнуком був відомий російський книговидавець Єфрон (енциклопедія Брокгауза та Єфрона).19 тішрея 5574 року (13 жовтня 1813 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи.Рабі Яаков-Іцхак, також відомий як га-Йєгуді га-Кадош (Святий єврей), народився у відомій рабинській родині. Навчався він у рабі Ар'є-Лейба Харіфа в Пшедбужі та Апте (Опатуві), а також у єшиві містечка Лісси (Лешно) під керівництвом рабі Давида-Тевеле бен Натана з Лісси, а хасидом став під впливом рабі Моше-Лейба із Сасова.Переломним моментом у його житті стала зустріч із Яаковом-Іцхаком га-Леві Горовицем («Провидцем із Любліна»), найближчим учнем якого він став. Провидець із Любліна призначив його духовним радником молодих учнів, і тут він отримав прізвисько «Святий єврей».«Святий єврей» помер, не досягнувши 50 років, і хасиди визнали своїм вождем його учня рабі Сімху-Бунема з Пшисхи. Серед його видатних послідовників були рабі Менахем-Мендл із Коцка, рабі Ханох-Генох з Александрова, рабі Іцхак Калиш із Варки та рабі Іссахар-Бер із Радошиць.джерело: chabad.odessa

🕯️ Сьогодні ми згадуємо 85-ті роковини трагедії Бабиного Яру.29–30 вересня 1941 року в Києві були вбиті десятки тисяч євреїв. Бабин Яр став одним із найстрашніших символів Голокосту на українській землі, місцем болю, пам’яті й мовчазного свідчення.🕯️ Ми схиляємо голови перед невинно вбитими.Пам’ять про них — це наш обов’язок перед минулим і відповідальність перед майбутнім.Нехай пам’ять про них буде благословенною.

18 тішрея 5572 року (6 жовтня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нахмана з Брацлава.Рабі Нахман народився в хасидській столиці — містечку Меджибіж (Хмельницька область) і по материнській лінії був правнуком засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а по батьківській — рабі Нахмана з Городенки. У 13 років його одружили з дочкою заможного орендаря з Гусятина, у домі якого він і провів юність.Після смерті тестя рабі Нахман переселився до Медведівки, де жив до 26 років, і звідти вирушив до Ерец-Ісраель (щоб здійснити подорож, йому довелося продати все майно та віддати дочку в найми). Поїздка справила величезний вплив на рабі Нахмана: він дійшов висновку, що всі його знання до цієї поїздки не мають жодного значення, і заборонив посилатися на будь-які його попередні висловлювання. А через кілька місяців, через вторгнення до Ерец-Ісраель військ Наполеона, він повернувся в Україну й оселився в Златополі.Рабі Нахман перебував у напружених стосунках з іншими хасидськими лідерами, оскільки вважав, що вони нехтують заповітами Баал Шем-Това й призвели хасидизм до занепаду. Особливо гостра полеміка точилася в нього зі Шполер зейде (рабі Ар'є-Лейбом зі Шполи), так що рабі Нахману навіть довелося переїхати до містечка Брацлав (Вінницька область), яке й дало назву новому хасидському напряму. До Брацлава стікалися численні хасиди, однак суперечки тривали, і, залишивши місто, рабі Нахман почав мандрувати містечками України (до речі, його вчення широко поширилося саме завдяки цьому).У ці роки він також був відомий тим, що відмовлявся благословляти молоді пари, кажучи: «Я знаю, що через сто років з'явиться покоління, якому краще взагалі не з'являтися на світ. Я не можу заборонити одружуватися й розмножуватися, бо це Б-жественна заповідь, але я, принаймні, можу їх не благословляти». Зважаючи на те, що активісти Євсекції, які завзято викорінювали своє та чуже єврейство, народилися саме через сто років, слід визнати, що рабі Нахман знав, що говорив…Кочове життя далося взнаки — рабі Нахман захворів на туберкульоз. Відчувши наближення смерті, він зупинився в Умані, заявивши, що хоче бути похованим на тутешньому кладовищі, серед жертв різанини 1768 року. Перед смертю він у присутності свідків пообіцяв кожному, хто в Рош га-Шана прийде до його могили й прочитає певні псалми (зібрані в книгу «Тікун клалит»), перерити землю з кінця в кінець, але витягнути цю людину за пейси з Геінома (аду). Не дивно, що могила рабі Нахмана в Умані й досі є місцем паломництва брацлавських хасидів.Діти та онук рабі Нахмана рано померли, і в нього не залишилося наступника, тож центральне становище в брацлавському хасидизмі посів рабі Натан Штернгарц — учень, довірена особа та секретар рабі Нахмана. Але все ж єдиним лідером брацлавських хасидів завжди залишався рабі Нахман із Брацлава (звідси їхнє прізвисько — тойте хасидим, «мертві хасиди»).Брацлавський рух досяг значних успіхів у справі поширення своїх ідей, а на початку 80-х років XX століття вони навіть намагалися заснувати в ізраїльському поселенні Явнеель «місто Брацлав».джерело: chabad.odessa

✦ Попри постійні обстріли міста, наша громада продовжує працювати.✡ Усі молитви в Центральній синагозі Києва відбуваються за розкладом.✦ Під час повітряної тривоги співробітники перебувають в укритті та за можливості відповідають на дзвінки.♡ Дякуємо за розуміння. Бережіть себе та своїх близьких.Нехай Всевишній оберігає кожного з нас.

Сьогодні до Центральної синагоги Києва завітала на екскурсію чудова група жінок. 🕍✨Ми планували знайомство з історією, єврейськими традиціями та життям нашої громади. Але реалії воєнного Києва внесли свої корективи: через сильні вибухи та повітряну тривогу частину зустрічі довелося продовжити в укритті.Та й там спілкування не припинилося — були цікаві запитання, щирий інтерес і тепла розмова. 💬❤️Попри все, Київ живе. Місто працює, люди зустрічаються, спілкуються, цікавляться історією та культурою одне одного.Дякуємо нашим сьогоднішнім гостям за візит і за те, що цей непростий день ми провели разом. 🌿І попри всі обставини, ми продовжуємо працювати та завжди раді гостям! 🕍💙

У срср вивчення Тори та збереження єврейського життя могли обернутися арештом і засланням. Одним із тих, хто попри небезпеку допомагав хасидським громадам, був рабин Хаїм Шнеур Залман Козлінер — колишній секретар Ребе Раяца. Його знали як ХАЗАК. 📓 Секретар Ребе і «чорний записник»Коли 1927 року Ребе Раяца заарештували, Хаїм Залман саме перебував у перші дні після весілля. Дізнавшись про арешт, він вирушив до ленінграда, щоб допомогти зусиллям зі звільнення Ребе.За дорученням Ребе йому передали «чорний записник». У ньому містилися імена рабинів, викладачів Тори, меламедів та людей, які допомагали підтримувати єврейське життя в містах срср. Потрапляння такого списку до рук таємної поліції загрожувало багатьом людям. 🛏️ Переховування під матрацомПереслідування змушували Хаїма Залмана часто переховуватися. Коли в невелі народився його первісток, він не зміг бути вдома на обряді викупу первістка. Згодом дружина Ціпа отримала від нього зашифровану телеграму: «Мазл тов із покупкою!» Так вона дізналася, що чоловік пам’ятає про цей день.Під час війни в самарканді солдати прийшли до їхнього дому шукати чоловіків, які уникали мобілізації. Хаїм Залман не встиг утекти. Тоді доньки сховали батька під матрацом і застелили ліжко. Після обшуку солдати пішли, так і не знайшовши його. 🚂 Допомога хасидам у ЛьвовіПісля війни багато хасидів намагалися виїхати з срср через польський кордон. Хаїм Залман і Ціпа залишилися у Львові, щоб допомогти іншим із документами та організацією виїзду.У 1946 році Ціпу заарештували: при ній були десятки паспортів. Її засудили до десяти років ув’язнення. Наступного дня таємна поліція прийшла по Хаїма Залмана, але він устиг сховатися. Тоді заарештували їхнього сина Мотла й допитували, намагаючись дізнатися, де батько. Того ж дня його відпустили. 📄 «Запишіть мої справжні дані»Пізніше представник таємної поліції забрав у Хаїма Залмана паспорт. Без документа він не міг вільно пересуватися, тож звернувся до хасидів, які виготовляли документи. На запитання, які дані вписати, відповів: «Мої справжні».Коли його затримали з підробленим паспортом, він пояснив слідчим: ви забрали мій документ, а жити без паспорта неможливо, тому мені довелося зробити новий. За спогадами про його життя, Хаїм Залман знову пережив ув’язнення і заслання, але не назвав імен людей, яким допомагав. ✨ Пам’ять про ХАЗАКАНа початку 1970-х років Хаїм Залман Козлінер зміг виїхати до Ізраїлю й оселився в громаді Нахалат Гар Хабад. Він пішов із життя 13 тішрея. У той самий день, але в різні роки, померли його батько та дружина Ціпа. Їхні мужність і відданість залишилися в пам’яті громади.  джерело: 📖 Любавицький календар